Ще у сьомому класі Віра оголосила однокласницям, що Сергій – її хлопець, і колись вони неодмінно одружаться.

Яна ще в сьомому класі попередила своїх однокласниць, що Олексій — її хлопець, і що настане час і вони обов’язково одружаться. Ніхто з подруг не сперечався з нею.

Тепер вони навіть боялися поглянути на Олексія, адже в Яни бабуся була ворожкою. Бабуся жила в своєму селі і займалася своїми справами там, а Яна тихцем вчилася у місті, іноді навідуючи бабусю.

А Олексій? А Олексій зовсім не зважав на Яну. Всю свою вільну годину він проводив на подвір’ї свого дому в компанії з Лесею. Леся з дитинства була в інвалідному візку.

Не знаю чому, але саме Леся припала до душі Олексію. Можливо, це була скромність дівчини, або її доброта, але щось в ній зачепило хлопця. Крім того, Леся була дуже начитаною, і з нею було цікаво спілкуватися. Олексій і Леся проводили разом весь свій вільний час протягом кількох років.

Олексій вийшов зі свого під’їзду і направився на двір, де сиділа Леся. Дорогу йому перегородила Яна.

– Привіт, Олексію.
– Привіт, — намагаючись обійти Яну, відповів Олексій.
– Може прогуляємося містом? — запитала Яна.
– Сьогодні ніяк, — відповів Олексій, — Вибач.

Яна зі злістю піджала губи, спостерігаючи, як Олексій підходить до Лесі, вітається, і вони весело розмовляють та сміються. Чорна злість та заздрість облягли серце Яни. Як вона ридала, коли її ніхто не бачив.

Минали роки. Олексій тепер возив Лесю то на берег річки, то до лісу, то в поле, де ростуть ромашки. Усе вільний час вони проводили разом.

Яна перетворилася на чорноброву красуню. Всі хлопці не могли відвести від неї очей, такою вона була гарною та стрункою. Але Олексій продовжував бачити у своєму серці лише Лесю. Тепер вони дійсно покохали один одного. І зовсім не по-юнацьки, як раніше.

І ось одного разу, коли Олексій знову направився до Лесі, дорогу йому знову перегородила Яна.

– Привіт, Олексію. Знову до своєї безноги йдеш? Що ти в ній знайшов? Навіщо вона тобі? Одружись краще зі мною. Тільки зі мною в цьому світі ти будеш щасливий. Ти ж знаєш, що я люблю тебе ще зі шкільної лави.

– Знаю, — відповів Олексій, — але я люблю Лесю.
– Так чим вона краща за мене, ця безногая курка?
– Не знаю. Але те, що краща, це безсумнівно.

– Олексію, ти ж знаєш, що мені не треба багато зусиль, щоб ти мене полюбив. Моя бабуся вважається найсильнішою. Але я так не хочу. Я хочу, щоб ти сам мене полюбив. Що мені зробити, щоб ти мене полюбив? Скажи. Я все зроблю.

Олексій зупинився і повернувся до Яни.
– Зроби так, щоб Леся почала ходити. Тоді я на тобі одружусь, — випалив Олексій.

З тих самих пір вже весь свій вільний час Яна проводила з Лесею. Вона приходила до неї зранку і поверталась пізно ввечері. Тепер для Олексія майже не залишалось часу зустрічатися з Лесею. І Леся була не проти. Вона робила все, що їй казала Яна. Пила відвари, наносила на ноги мазі, виснажувала себе фізичними вправами.

Олексій, спостерігаючи за діями Яни, починав розуміти, як сильно дівчина його любить, раз пішла на все це.

Минуло чотири місяці.

Олексій, як завжди, увечері пішов на двір, де Яна займалася з Лесею. Він помітив, що майже весь двір вийшов на балкони і уважно спостерігав за тим, як Яна, тримаючи Лесю за руки, вела її все далі і далі від інвалідного візка. Сьогодні і Яна, і Леся були найщасливішими дівчатами на світі. Втомлені, але щасливі дівчата сіли на лавочку. Олексій підійшов до них, вражений побаченим.

– Олексію, можна тебе на два слова, — сказала Яна, відходячи в бік від Лесі. Олексій підійшов до Яни.
– Що, пора? — опустив голову Олексій.
– Що пора? — перепитала дівчина.
– Одружуватись, — тихо сказав хлопець.
– Ні, Олексію, — засміялася дівчина, — я хотіла вибачитись перед тобою за свою нав’язливість. Чари безсилі перед коханням. Та й взагалі, чари в житті нічого не можуть змінити, якщо людина не хоче.

Наразі Леся і Яна — найкращі подруги. У Лесі з Олексієм народилася донечка. У Яни з’явився хлопець, від якого вона без тями, і якого вона нікому не показує. Кажуть, що він льотчик…