Connect with us

З життя

Шлюб відразу після школи: подружня зрада і розлучення з двома дітьми на руках.

Published

on

Ми з чоловіком побралися ще юними: я щойно закінчила школу, а він, Олексій, вже добре стояв на ногах і забезпечував нашу родину. Його заробітки на той час здавались мені ледь не казковими сумами. Ми мали різницю у віці шість років.

Відразу після весілля я подарувала чоловікові сина, а через два роки у нас з’явилася донька. Жили ми у його двокімнатній квартирі. Впоратися самій з двома маленькими дітками було нелегко, проте мене завжди підтримувала свекруха, за що я їй неймовірно вдячна. Вона завжди приходила на допомогу тоді, коли це було найпотрібніше.

Я була доброю господинею, смачно готувала, наш дім був завжди чистим і затишним. Коли донці виповнилося два роки, я вийшла на роботу — влаштувалася нянею до дитячого садочку. Зарплата була скромною, але додатковий дохід все ж був важливим.

Згодом я почала більше зосереджуватись на дітях, віддаючи їм все, що мала, і зовсім забула про себе. Почала радіти речам, які віддавали родичі, перестала фарбуватись та купувати косметику. З часом помітила, як чоловік став до мене холоднішим — часто затримувався на роботі і мало спілкувався вдома. Ми віддалилися одне від одного.

Одного дня Олексій прийшов і зізнався, що зраджував мені, і що хоче розлучення. Це був шок. Я довго не могла прийти до тями, плакала тижнями. Але свекруха витягла мене до торговельного центру, і ми вирушили за покупками. Було шкода витрачати гроші на себе, але я зрозуміла, що це необхідно. Ми придбали багато косметики та одягу, я відвідала салон краси. Після цих змін я відчула себе краще, почала знову подобатись собі.

Згодом помітила, що Олексій знову звертає на мене увагу, і наші стосунки поступово покращилися. На щастя, до розлучення справа не дійшла, і за це я безмежно вдячна моїй любій свекрусі. Завжди буду їй за це вдячна.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

10 − 9 =

Також цікаво:

З життя33 хвилини ago

Брат получил всё наследство, а я перестала навещать маму – и она недоумевает.

В тихом городке под Калугой, где яблоневые сады помнят давние времена, моя жизнь в пятьдесят два года омрачена предательством, которое...

З життя34 хвилини ago

Сестра хочет ко мне, после двадцати лет тишины… Я в замешательстве

Мы с сестрой не общались больше двадцати лет. А теперь она просится ко мне пожить… Я в замешательстве. Меня зовут...

З життя39 хвилин ago

Почему я никогда не отдам маму в дом престарелых?

Я не отправлю свою маму в дом престарелых — она не заслужила такой концовки. Меня зовут Алёна. Мне тридцать шесть....

З життя49 хвилин ago

Как внук обрел счастье, оставив деда без дома

Счастье на чужой беде: как родная кровь обернулась предательством Меня зовут Анна Петровна, живу я в тихом дворике на окраине...

З життя56 хвилин ago

«Ты ведь не можешь меня забрать… А если мы возьмём Машу?» — мальчик нашёл способ обойти закон и обрести семью

В старом, но уютном Доме культуры маленького уральского городка ребятня толпилась в зале, затаив дыхание. Под светом потрёпанных софитов на...

З життя1 годину ago

Сама не пускала, а теперь зовёт: свекровь и её условия

Свекровь против швабры и кастрюли: когда-то нас выгнала, а теперь сама зовёт — но с подвохом Пять лет назад я...

З життя2 години ago

Сестра, которую я не видел двадцать лет, хочет жить со мной. Что делать?

Мы с сестрой не общались больше двадцати лет. А теперь она просится ко мне пожить… Я не знаю, что делать....

З життя2 години ago

Возвращение героини

Возвращение Леры Лера топталась у двери квартиры Дениса, нервно теребля ремешок своей сумки. Два с половиной года назад она ушла...