Connect with us

З життя

Шпигунські ігри: невістка використовує диктофон, щоб дізнатися таємниці свекрухи

Published

on

Володимир та Соломія були одружені вже два роки. Вони дуже любили один одного, але часто виникала напруга через взаємини Соломії з тещею.

Соломія була лагідною і доброю. Вона завжди намагалася догодити оточуючим, особливо своїм новим родичам.

Проте, попри всі зусилля, Соломія відчувала холодність і відчуження з боку Лідії Олександрівни.

Теща ніколи не висловлювала нічого поганого просто в обличчя, але її погляди, інтонації й тонкі натяки змушували Соломію почуватися небажаною гостею.

Кожного разу, повертаючись від Лідії Олександрівни додому, Соломія хвилювалася.

– Володимире, я відчуваю, що твоя мати мене не любить, – з тривогою сказала чоловікові дівчина.

У такі моменти Володимир зітхав і, відкладаючи книгу, яку читав, сердито відповідав:

– Що ти знову собі напридумувала? Мама тебе поважає, вона просто така людина, трохи стримана. Ти ж знаєш, як їй було важко виховувати мене після смерті батька.

– Я розумію, що їй було важко, але чому тоді мені здається, що вона постійно критикує мене за спиною?

– Це твої фантазії, Соломіє…

– Ні! Я ж казала тобі, як чула розмову Лідії Олександрівни з твоєю бабусею. Вона казала, що я невміха і я їй не подобаюсь, – нагадала чоловікові Соломія.

– Ти ж точно не знаєш, про кого саме йшла мова. Давай краще поговоримо про щось приємне. Як тобі ідея піти завтра в кіно на якусь гарну новинку? – змінив тему розмови Володимир.

Однак Соломія не могла так легко позбутися своїх сумнівів. Вона знала, що теща недолюблює її родину, хоча та ніколи не висловлювала це відкрито.

Після чергового візиту до батьків чоловіка Соломія вирішила розвіяти свої сумніви.

Наступного разу, йдучи в гості до тещі, Соломія вирішила взяти із собою диктофон.

Дівчина непомітно прошмигнула на кухню і приховала в кухонних рушниках маленький диктофон, який придбала кілька місяців тому для запису лекцій в університеті.

Після цього вона старалась поводитися звично, допомагаючи Лідії Олександрівні готувати вечерю.

Коли вони повернулися додому, Соломія мовчки лягла спати, не сказавши чоловікові ні слова про свій план.

Наступного дня вона мовчазно відправилася до тещі, нібито допомогти по господарству, хоча насправді дівчина мала намір забрати диктофон.

Соломія знайшла його на тому ж місці, де й залишила. Дрижачи від хвилювання, вона повернулася додому.

Увечері, коли Володимир повернувся з роботи, дівчина підійшла до нього із загадковим виглядом:

– Володимире, давай послухаємо одну річ, – сказала вона, тримаючи в руках диктофон.

– Що таке? – здивовано спитав чоловік, знімаючи куртку. – Це диктофон? Що на ньому?

– Просто послухай, будь ласка, – наполягала Соломія і ввімкнула запис.

Спочатку було чути звичайні звуки кухні: шум води, стук посуду, розмови про погоду.

Потім пролунав голос роздратованої Лідії Олександрівни. Було зрозуміло, що вона комусь телефонувала.

Як тільки їй відповіли, голос літньої жінки став ще значно гучнішим і різкішим.

– Я ніяк не можу заспокоїтися. Куди тільки дивився мій син, коли одружився на ній? Ця невдаха зовсім не вміє готувати! – обурено почала вона. – Та взагалі, звідки вона взялася? Їхня сім’я навіть чайник толком не може поставити! І по сватці видно, що вона така ж господиня, як і її дочка. Там всі такі…

Далі було ще більше образливих зауважень про зовнішність Соломії, її манери та родину.

Потім Лідія Олександрівна люб’язно попрощалася з опонентом і ввімкнула телевізор.

На цьому дівчина вимкнула запис. Соломія поглянула на Володимира з надією та страхом одночасно.

– Тепер ти бачиш, що я була права? – спитала вона, ледве стримуючи сльози.

Володимир мовчав, спантеличено опустивши очі додолу. Він почувався ніяково і розгублено.

З одного боку, він розумів, що мати дійсно повелася неприпустимо, але з іншого — йому було важко прийняти те, що Соломія підло підслухала розмови матері.

– Мама завжди була прямолінійною, – нарешті сказав Володимир, піднімаючи погляд на дружину. – Можливо, вона просто сказала це на емоціях…

– Емоції?! – вигукнула Соломія, відчуваючи себе зрадженою. – Емоції такі, що ображає мою родину і мене?! Нічого собі, яке виправдання ти їй знайшов!

– Ну, може, вона просто нервує… Давай спробуємо поговорити з нею спокійно, пояснити…

– Ні, Володимире! Я більше не хочу терпіти ці приниження! Якщо ти не можеш мене захистити, значить, ми повинні переглянути наші стосунки! – з цими словами Соломія вибігла з кімнати, залишивши чоловіка самого з важкими думками.

Він розумів, що ситуація вимагає негайного вирішення, але не знав, як вчинити правильно.

Пізніше, того ж вечора, коли пристрасті трохи вщухли, Володимир вирішив зателефонувати матері.

Він пояснив Лідії Олександрівні ситуацію і попросив вибачитися перед Соломією за свої неприємні слова.

– Мамо, так не можна… Це вже перебір якийсь…

– Вона мене підслуховувала? Записала мій розмову на диктофон? Хто їй дозволив?! Хто дозволив?! Я піду в поліцію і посаджу її за те, що вона втручається в чуже особисте життя! – заголосила жінка. – І ти ще хочеш, щоб я після всього перед нею вибачилася? Це їй потрібно валятися у мене в ногах і просити пробачення!

– Мамо, стоп! – різко перервав її тираду Володимир. – Ти себе взагалі чуєш?!

– Чую! Дуже навіть добре я тебе чую! Щоб і ноги цієї Соломії в моєму домі більше не було! Ти мене чуєш? Чуєш? Я ще перевірю, може, вона скрізь диктофони розкидала. У своєму домі й слова не скажеш! – розридалася Лідія Олександрівна. – А ти, замість того, щоб захистити матір, став на її бік! Я завтра ж піду в університет і вимагатиму відрахувати цю змія!

– Не смій цього робити! – крикнув у трубку знервований чоловік, зрозумівши, що мати істотно перегнула палицю.

– Ще тебе не спитала! От, знайшовся вказівник, – усміхнулася Лідія Олександрівна і кинула трубку.

Володимир зробив кілька спроб знову додзвонитися до матері, але йому нічого не вдалося.

Щоб та не наробила справ, чоловік поїхав до неї, щоб поговорити і переконати нікуди не ходити і не ганьбити Соломію.

Однак Лідія Олександрівна навіть не відчинила Володимиру двері, заздалегідь знаючи, про що йтиметься.

Коли жінка заспокоїлася, вона вирішила нікуди не йти, а просто не пускати Соломію в свій дім і налаштовувати сина проти неї.

Чоловік швидко здогадався про її план, тому став рідко бувати у батьків.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 + 9 =

Також цікаво:

З життя1 хвилина ago

Відчиняючи двері незнайомцю, вона не знала, що рятує свого сина.

Його знала вся країна. Один із найкращих онкологів Києва, професор Іван Петрович Коваленко, був символом професіоналізму та відданості медицині. Він...

З життя21 хвилина ago

Злиденність душі: Невигадана історія життя

Бідність душі: історія Олесі з Житомира Олеся росла, як бур’ян біля дороги — нікому непотрібна, самітня. Її ніхто не виховував,...

З життя1 годину ago

«Ви надто опікуєтеся дитиною»: це сказав лікар. Але я не хвилююся — я просто мама

«Ви занадто багато уваги приділяєте дитині» — так мені сказав лікар. Але я не тривожна — я просто мама. Якби...

З життя1 годину ago

Вона відчинила двері незнайомцю, не підозрюючи, що рятує життя своєму синові

Вона впустила незнайомця, не відаючи, що рятує власного сина. Його знала вся країна. Один із найкращих онкологів із Києва, професор...

З життя2 години ago

«Ви занадто багато уваги приділяєте дитині»: це сказав лікар. Але я не тривожна — я просто мама

«Ви занадто багато уваги приділяєте дитині» — так мені сказав лікар. Але я не тривожна — я просто мати. Якби...

З життя2 години ago

Краще жити в орендованій квартирі, ніж під одним дахом з свекрухою

Краще тіснитися у найманій однокімнатці, ніж дихати під одним дахом із свекрухою — Віть, ну скільки можна?! — голос Соломії...

З життя3 години ago

Краще тіснитися в орендованій однокімнатній квартирі, ніж жити під одним дахом із свекрухою

— Олежу, скільки можна?! — голос Олени зірвався на шепіт, у якому відчувався втома і безнадія. — Ми вже два...

З життя4 години ago

Запросили в гості… і шокували: кухня, наче після вибуху

Колись нас запросили на новосилля… та й шокували до глибини душі: кухня наче після бомбардування Нещодавно ми з дружиною отримали...