З життя
Сім’я переїхала з міста до віддаленого села.
В однієї родини з міста виникла думка поїхати до віддаленого українського села. Чоловік із жінкою вирушили в дорогу, забравши із собою стареньку матір. Вона була дуже старенькою, крихітною бабусею. Колись, багато років тому, вона жила в цьому батьківському будинку біля озера. Але коли стала слабкою, донька забрала її до міста. Бабуся їла вже зовсім мало, ноги погано тримали, все забувала. І ось донька з чоловіком вирішили, що їй залишилося недовго жити. Самі вони вже були пенсіонерами і вирішили, що буде краще поховати матір на рідній землі, поруч із близькими. Їй вже майже 90 років, вона ледь дихає. Вони були готові потерпіти сільські незручності, адже це ненадовго – так планували чоловік і жінка. Також вони вважали, що це позбавить їх турбот з похороном.
Дорога до села була важка, проте бабуся все стійко витримала. Жителів там було небагато, найближчий магазин за 3 км, і вибір товарів там невеликий. Так і почали жити. Чоловік ловив рибу, жінка зробила грядки, збирала ягоди та гриби в лісі, трави для чаю. Підновили стару баньку й човен.
Спочатку бабуся сиділа біля віконця, одягала окуляри і дивилася на траву у дворі, на озеро, на жовті латаття. Згодом, знайшовши старі валянки та взявши палицю, почала виходити на ґанок. Їй у гості став захажувати кіт, який лягав на коліна. Так вони могли сидіти разом довго: бабуся гладила кота маленькою рукою, а він тихенько лежав на її худеньких ніжках. Сонце гріло їх, пташки літали, метелики порхали, на озері качки крякали, а навколо – тиша…
З часом бабуся почала по подвір’ю ходити: валянки великі, на голові хусточка, окуляри на носі, сама маленька, на палицю спирається і дрібними кроками рухається. Одного разу дісталася до озера, а там качки просять частування. Донька на валянки галоші натягнула, щоб не намокли, і бабуся щодня почала ходити до озера з шматочками хліба, годувати качок з каченятами. Вони прямо з руки крихти їли, а бабуся усміхалася, щаслива. Іноді донька катала її в човні по озеру, давала вудку потримати. Бабуся зловить одну-дві рибинки і пригощає кота.
Так пройшло літо, прийшла осінь та зима, а бабуся й далі, тепло одягнена, виходила у двір і навіть ганок від снігу мітлою підмітала. З лопатою їй було не впоратися, а з мітлою виходило. І з котом по засніженому подвір’ю потихеньку гуляла. Їсти стала краще, апетит з’явився, чай любила з звіробоєм, брусницю з толокном, кашу пшоняну. І баню любила, коли гаряче. Донька її намилює, а бабуся рум’яніє від тепла, молодшає – справжня красуня! І так рік за роком…
Діти виявилися неправі у своїх підрахунках. Бабуся в селі ще шість років прожила. Всі ці шість років, доброзичливо усміхаючись світу навколо, потихеньку, у великих валянках, дрібними кроками ходила по подвір’ю, спираючись на палицю. А куди поспішати? До потойбічного світу завжди встигнеш, від цього нікуди не подінешся.
Краще радіти життю: дивитися на озеро, на траву, годувати з руки качок, гладити кота, випити кухоль чаю з малиновим варенням. Насолоджуватися життям і не думати про погане. І творити добро…
Winter had blanketed Andrew’s garden with soft snow, but his loyal dog Duke, a massive German Shepherd, was acting strangely. Instead of curling up in the large kennel Andrew had lovingly built for him last summer, Duke stubbornly insisted on sleeping outside, right in the snow. Watching from his window, Andrew felt a pang of worry—Duke had never behaved like this before. Each morning, as he stepped outside, Andrew noticed Duke watching him tensely. Whenever he approached the kennel, Duke positioned himself between Andrew and the entrance, growling softly and looking at him pleadingly, as if to say: “Please, don’t go in there.” This odd behaviour was so out of character for their years of friendship, it made Andrew uneasy—what was his best friend hiding? Determined to get to the bottom of it, Andrew came up with a plan—he lured Duke into the kitchen with a tempting piece of steak. While the dog, locked inside, barked desperately at the window, Andrew crept towards the kennel and crouched down to peer inside. His heart skipped a beat as his eyes adjusted to the darkness and he saw something that froze him on the spot… …There, curled up in a blanket, was a tiny kitten—dirty, freezing, and barely breathing. Its eyes barely opened, and its frail body shivered with cold. Duke had found it somewhere, and instead of chasing it away or leaving it to its fate, he had sheltered it. He had slept outside to avoid scaring it and guarded the entrance as if there was treasure inside. Andrew held his breath. He reached out, gently lifted the tiny creature and pressed it to his chest. In that moment, Duke raced over and nestled beside his shoulder—not growling, but gently, eager to help. “You’re a good dog, Duke…” Andrew whispered, clutching the kitten. “Better than most people.” From that day on, there were no longer just two friends living in the garden, but three. And the lovingly built kennel found its purpose again—as a little home for souls in need of saving.
Winter had blanketed Davids garden in a soft layer of snow, but his loyal dog Byron, a huge English Mastiff,...
The Little Girl Who Wouldn’t Eat: The Night My Stepdaughter Found Her Voice and Our Family Was Forever Changed
A Little Girl Who Couldn’t Eat: The Night My Stepdaughter Finally Found Her Voice and Everything Changed 8 December 2025...
A 7-Year-Old Boy, Covered in Bruises, Walked Into A&E Carrying His Baby Sister—What He Said Next Broke Everyone’s Heart
Just after one oclock in the morning, a seven-year-old boy, covered in bruises, pushed his way into the A&E at...
My Son Skipped My 70th Birthday, Claiming He Had to Work—That Evening I Saw Him on Social Media Celebrating His Mother-In-Law’s Birthday at a Fancy Restaurant
The phone rang precisely at noon, shattering the careful anticipation that hung in the air. Margaret Palmer hurried to pick...
No Place to Call Home: Nina’s Journey from Heartbreak and Loss to an Unlikely Friendship with a Homeless Gentleman in the English Countryside
HOMELESS There was nowhere left for Emily to go. Nowhere at all, in fact. Perhaps I could stay a couple...
Aunt Rita: The Story of a 47-Year-Old Londoner, a Self-Confessed Cynic, Who Finds Unexpected Purpose and Family in Helping a Struggling Young Mother and Her Children in a Tower Block, Transforming Both Their Lives and Her Own
Aunt Rita I am forty-seven years old. Just an ordinary womanone might say a bit of a plain Jane. Not...
A STRAY CAT SNEAKED INTO THE BILLIONAIRE’S HOSPITAL ROOM WHILE HE WAS IN A COMA… AND WHAT HAPPENED NEXT WAS A MIRACLE EVEN THE DOCTORS COULDN’T EXPLAIN…
A STRAY CAT slipped into the room of the comatose billionaireand what happened next was a miracle the doctors couldnt...
Michael Stood Still: From Behind the Tree, a Dog Gave Him That Heartbroken Look—A Dog He Could Recognise Among a Thousand
James frozeby the old oak, a dog was staring at him with such sadness, hed have recognised her from a...