З життя
Сім’я переїхала з міста до віддаленого села.
В однієї родини з міста виникла думка поїхати до віддаленого українського села. Чоловік із жінкою вирушили в дорогу, забравши із собою стареньку матір. Вона була дуже старенькою, крихітною бабусею. Колись, багато років тому, вона жила в цьому батьківському будинку біля озера. Але коли стала слабкою, донька забрала її до міста. Бабуся їла вже зовсім мало, ноги погано тримали, все забувала. І ось донька з чоловіком вирішили, що їй залишилося недовго жити. Самі вони вже були пенсіонерами і вирішили, що буде краще поховати матір на рідній землі, поруч із близькими. Їй вже майже 90 років, вона ледь дихає. Вони були готові потерпіти сільські незручності, адже це ненадовго – так планували чоловік і жінка. Також вони вважали, що це позбавить їх турбот з похороном.
Дорога до села була важка, проте бабуся все стійко витримала. Жителів там було небагато, найближчий магазин за 3 км, і вибір товарів там невеликий. Так і почали жити. Чоловік ловив рибу, жінка зробила грядки, збирала ягоди та гриби в лісі, трави для чаю. Підновили стару баньку й човен.
Спочатку бабуся сиділа біля віконця, одягала окуляри і дивилася на траву у дворі, на озеро, на жовті латаття. Згодом, знайшовши старі валянки та взявши палицю, почала виходити на ґанок. Їй у гості став захажувати кіт, який лягав на коліна. Так вони могли сидіти разом довго: бабуся гладила кота маленькою рукою, а він тихенько лежав на її худеньких ніжках. Сонце гріло їх, пташки літали, метелики порхали, на озері качки крякали, а навколо – тиша…
З часом бабуся почала по подвір’ю ходити: валянки великі, на голові хусточка, окуляри на носі, сама маленька, на палицю спирається і дрібними кроками рухається. Одного разу дісталася до озера, а там качки просять частування. Донька на валянки галоші натягнула, щоб не намокли, і бабуся щодня почала ходити до озера з шматочками хліба, годувати качок з каченятами. Вони прямо з руки крихти їли, а бабуся усміхалася, щаслива. Іноді донька катала її в човні по озеру, давала вудку потримати. Бабуся зловить одну-дві рибинки і пригощає кота.
Так пройшло літо, прийшла осінь та зима, а бабуся й далі, тепло одягнена, виходила у двір і навіть ганок від снігу мітлою підмітала. З лопатою їй було не впоратися, а з мітлою виходило. І з котом по засніженому подвір’ю потихеньку гуляла. Їсти стала краще, апетит з’явився, чай любила з звіробоєм, брусницю з толокном, кашу пшоняну. І баню любила, коли гаряче. Донька її намилює, а бабуся рум’яніє від тепла, молодшає – справжня красуня! І так рік за роком…
Діти виявилися неправі у своїх підрахунках. Бабуся в селі ще шість років прожила. Всі ці шість років, доброзичливо усміхаючись світу навколо, потихеньку, у великих валянках, дрібними кроками ходила по подвір’ю, спираючись на палицю. А куди поспішати? До потойбічного світу завжди встигнеш, від цього нікуди не подінешся.
Краще радіти життю: дивитися на озеро, на траву, годувати з руки качок, гладити кота, випити кухоль чаю з малиновим варенням. Насолоджуватися життям і не думати про погане. І творити добро…
Summer Holiday House Rules
Summer House Rules When the train braked to a halt at the tiny platform, Edith Chapman was already standing right...
My Mother-in-Law’s Offer to Move into Her Flat Was Clearly Calculated – Why We Refused Her “Generous” Proposal and Chose Our Own Home Over Family Drama
The morning fog in London was thick, more marmalade than mist, pulling the city into a soft, surreal hush. Julias...
Setting Things Straight with Shameless Relatives on a ‘Family Holiday’ That’s Anything But Relaxing: Two Weeks Enduring Aunt Nina, Her Out-of-Control Son, Mummy’s Favourites, and Finally Reaching the Boiling Point in a Run-Down British Seaside B&B
On Holiday with Brazen Family: Putting Everything in Its Place Its been two weeks, Alex! Two weeks in this dump...
A Bench for Two: An English Tale of Shared Steps, Silent Rooms, and Friendship Found in Later Life
A Bench for Two The snow had melted, but the earth in the small park behind the terraced houses still...
When I Boarded the Plane, I Found Our Seats Taken: How My Wife and I Dealt with a Mother Who Refused to Move After Taking Our Reserved Window Seats for Her Child—A Lesson in Courtesy and Planning on a Flight to Rome
When I boarded the aeroplane, I found our seats had already been claimed. My wife and I had planned to...
You’re Taking Advantage of Gran—She Looks After Your Child but Refuses to Help with Mine, Not Even at the Weekends
Youre taking advantage of Grandma. She helps with your child and wont even take mine at weekends. Sometimes life tosses...
My Mother-in-Law Is Celebrating Her Birthday in Our Flat Tomorrow — Navigating a Strained Relationship, New Baby Duties, and Family Expectations in Our Shared London Home
Tomorrow is my mother-in-laws birthday. My little one is just over four months old. At first, she invited us to...
The Children Came to Visit and Called Me a Poor Housekeeper The day before my birthday, I started preparing dishes for the party. I asked my husband to peel the vegetables and chop the salads while I browned the meat and made the rest of the food myself. I thought I had prepared a wonderful, hearty feast to treat my big family. On my birthday morning, my husband and I went to the bakery to buy a large, especially fresh cake we knew our grandchildren would love. The first to arrive were my son, his wife, and their child, followed by my eldest daughter with her two children, and finally my middle daughter with her husband and their kids. Everyone gathered around the table, clattering with spoons and forks. It seemed like everyone enjoyed themselves and that there was enough food to go around. The grandchildren were so full they smeared the wallpaper with their sticky hands, and the adults managed to stain the tablecloth. During tea, my eldest daughter turned to me and said, — “You hardly put anything on the table… We ate, and now what?” Her words really struck me. Even though it was meant as a joke that made the others laugh, I felt hurt. It’s true I always try to pack a little something for the children, but it’s hard to cook for such a big family with just a few pots and a small oven, and I can’t spend my whole pension on a single party. — “Don’t worry, my dear,” my husband whispered to me in the kitchen as we fetched the cake, “if everything’s gone, it means they enjoyed it. You can just give them the recipes when they’ve got some free time, let them cook. And honestly, next time, they should bring something to contribute. There’s so many of them, and only the two of us.”
The children came to visit and called me a poor housekeeper. The day before my birthday, I started preparing dishes...