Connect with us

З життя

Сім’я переїхала з міста до віддаленого села.

Published

on

В однієї родини з міста виникла думка поїхати до віддаленого українського села. Чоловік із жінкою вирушили в дорогу, забравши із собою стареньку матір. Вона була дуже старенькою, крихітною бабусею. Колись, багато років тому, вона жила в цьому батьківському будинку біля озера. Але коли стала слабкою, донька забрала її до міста. Бабуся їла вже зовсім мало, ноги погано тримали, все забувала. І ось донька з чоловіком вирішили, що їй залишилося недовго жити. Самі вони вже були пенсіонерами і вирішили, що буде краще поховати матір на рідній землі, поруч із близькими. Їй вже майже 90 років, вона ледь дихає. Вони були готові потерпіти сільські незручності, адже це ненадовго – так планували чоловік і жінка. Також вони вважали, що це позбавить їх турбот з похороном.

Дорога до села була важка, проте бабуся все стійко витримала. Жителів там було небагато, найближчий магазин за 3 км, і вибір товарів там невеликий. Так і почали жити. Чоловік ловив рибу, жінка зробила грядки, збирала ягоди та гриби в лісі, трави для чаю. Підновили стару баньку й човен.

Спочатку бабуся сиділа біля віконця, одягала окуляри і дивилася на траву у дворі, на озеро, на жовті латаття. Згодом, знайшовши старі валянки та взявши палицю, почала виходити на ґанок. Їй у гості став захажувати кіт, який лягав на коліна. Так вони могли сидіти разом довго: бабуся гладила кота маленькою рукою, а він тихенько лежав на її худеньких ніжках. Сонце гріло їх, пташки літали, метелики порхали, на озері качки крякали, а навколо – тиша…

З часом бабуся почала по подвір’ю ходити: валянки великі, на голові хусточка, окуляри на носі, сама маленька, на палицю спирається і дрібними кроками рухається. Одного разу дісталася до озера, а там качки просять частування. Донька на валянки галоші натягнула, щоб не намокли, і бабуся щодня почала ходити до озера з шматочками хліба, годувати качок з каченятами. Вони прямо з руки крихти їли, а бабуся усміхалася, щаслива. Іноді донька катала її в човні по озеру, давала вудку потримати. Бабуся зловить одну-дві рибинки і пригощає кота.

Так пройшло літо, прийшла осінь та зима, а бабуся й далі, тепло одягнена, виходила у двір і навіть ганок від снігу мітлою підмітала. З лопатою їй було не впоратися, а з мітлою виходило. І з котом по засніженому подвір’ю потихеньку гуляла. Їсти стала краще, апетит з’явився, чай любила з звіробоєм, брусницю з толокном, кашу пшоняну. І баню любила, коли гаряче. Донька її намилює, а бабуся рум’яніє від тепла, молодшає – справжня красуня! І так рік за роком…

Діти виявилися неправі у своїх підрахунках. Бабуся в селі ще шість років прожила. Всі ці шість років, доброзичливо усміхаючись світу навколо, потихеньку, у великих валянках, дрібними кроками ходила по подвір’ю, спираючись на палицю. А куди поспішати? До потойбічного світу завжди встигнеш, від цього нікуди не подінешся.

Краще радіти життю: дивитися на озеро, на траву, годувати з руки качок, гладити кота, випити кухоль чаю з малиновим варенням. Насолоджуватися життям і не думати про погане. І творити добро…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 + 12 =

Також цікаво:

З життя14 хвилин ago

Чи буде тобі неприємно, якщо я приміряю твою сукню для весілля?” – усміхнулась подруга.

**Мрійливий сон про любов і зраду** — Ти не проти, якщо я надягну твою весільну сукню? Адже вона тобі вже...

З життя1 годину ago

Гра на удачу

Давно це було, ще за часів, коли Київ був повний весняного тепла, а по вулицях лунали пісні співаків з невеличких...

З життя2 години ago

Не пускай слова на вітер: важливіша мета — щасливе заміжжя!

— Ти, Льоню, не цокай дзьобом. Головне — гарно вийти заміж. У будь-якому разі виграєш, — наставляла родичка. Льоня була...

З життя2 години ago

Чому ти так на мене дивишся? Так, я не хочу дітей. Хіба нам погано удвох? – запитала дружина у чоловіка

— Чого ти так дивишся на мене? Так, я поки що не хочу дітей. Нам що, погано вдвох? — запитала...

З життя3 години ago

З двома впораємось, а третій — це вже виклик!

Марина почувствовала втому, яка не відпускала її кілька днів. Справ купа, а їй кортіло сісти й не рухатися, а ще...

З життя3 години ago

В останню мить усвідомлення: ризиковані наміри на табуреті з петлею в руках

Богдан запізно зрозумів, що стоїть на табуреті з мотузкою в руках і його наміри можуть бути неправильно зрозумілі. Богдан сидів...

З життя4 години ago

В пошуках себе

У Тараса була звичайна сім’я. Мама та тато любили його, як і він їх. Разом у вихідні ходили до кіно...

З життя4 години ago

Увічнена в любові

**Кохання до гроба** Марійка вийшла з магазину, перехопила важкий пакет і поплелася додому. Купила всього трохи, а ніби мішок цементу...