Connect with us

З життя

Сім років минуло, і я на випускному старшого сина, де раптом з’являється його біологічна мати.

Published

on

Ось промайнуло майже сім років, і я стою вже на випускному вечорі свого найстаршого хлопчака. Туди завітала і його рідна мати. Вона була така велична того вечора, наче вона сама виховала сина і повела його до шкільного завершення.

Двадцять шість років я залишалася самотньою. Звісно, у мене були деякі стосунки з чоловіками, але вони не мали серйозних перспектив і швидко завершувалися. Крім цього, моя робота займала надзвичайно багато часу, тому на любов і стосунки просто не залишалося місця. А одного разу на мене звалилась купа проблем.

Кожні пів року я ходила на огляд до гінеколога. На останньому прийомі лікарка ошелешила мене поганою новиною. Вона сказала, що я не можу мати дітей, діагностувавши мені безпліддя. Щойно я вийшла від гінеколога, мені задзвонив невідомий номер. Я підняла слухавку, і чоловічий голос повідомив, що моя мама у лікарні. Їй раптово стало погано, вона викликала швидку, і її забрали до лікарні.

Звісно, я одразу ж вирушила до мами. Приїхавши, почала розпитувати у лікаря, що сталось і наскільки це серйозно. Лікар заспокоїв мене, сказавши, що маму можна буде забрати додому за кілька днів. Як згодом з’ясувалося, лікар моєї мами став моїм майбутнім чоловіком.

Спершу ми спілкувалися лише з приводу мами. Потім він запросив мене на зустріч, і ми стали частіше проводити час разом, а через пів року одружилися. Усе відбулося так швидко, що ми й не помітили, як стали чоловіком і дружиною. У мого коханого вже було двоє дітей: старший син і молодша донька. Вони не захотіли залишитися з мамою, тож ми взяли їх до себе. Знаючи, що не можу мати дітей, я прагнула стати для них другою мамою. Адже мама — це та, хто виховала, а не лише народила.

Коли ми забрали дітей, я й гадки не мала, що під серцем ношу нашу спільну дитину. Дізнавшись, що невдовзі стану мамою ще й для третьої дитини, я була безмежно щаслива.

Дуже скоро я народила синочка і виховувала трьох бешкетників. Мені було складно з усім впоратися. Я нічого не встигала, а про хвилинку для себе могла лише мріяти. Мій день займали прибирання, приготування їжі, допомога з уроками та догляд за найменшим. Чоловік постійно працював, тож про його допомогу я лише мріяла. Я його розуміла, адже важко забезпечити сім’ю з п’яти осіб.

Глибоко в душі я уявляла, як наші діти виростуть, і ми зможемо приділити час собі. Сподівалася, що одного дня почую слова подяки від наших дітей за все, що я для них робила, за підтримку і присутність у важкі хвилини.

І ось, минуло майже сім років, я стою на випускному у свого найстаршого синочка. Його біологічна мати теж прийшла. Вона виглядала так, ніби саме вона була причетна до його виховання і закінчення школи. Мене це здивувало, адже вона часто забувала про важливі дати, такі як день народження сина. Але того вечора мені було байдуже, адже я зосередилася на синові та його святі.

Наприкінці вечора, коли всі отримали свідоцтва, ведучий вручив кожному випускникові букет з проханням подарувати його особі, якій вони найбільш вдячні. Мій син зійшов зі сцени, підійшов до мене і сказав: “Мамо, дякую тобі за все! Цей букет тобі!” У той момент моє серце билося з неймовірною силою, а сльози щастя текли по щоках. Це були сльози радості, адже все, що я робила, виявилося недаремним. Хоч я й не біологічна мати, проте найближча їм людина. Це ті слова і вчинки, які підтверджують правильність моїх дій.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × два =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Бездомна і голодна: Як я прихистила жінку, а сама опинилась за воротами

**«БЕЗДОМНА І ГОЛОДНА»**: Вивіска, яку тримала жінка, яку я приютила — але того ж дня вигнали й мене з мого...

З життя2 години ago

Час виправити помилку

**Щоденниковий запис** Сьогодні був важкий день. Я ніколи не думала, що все обернеться саме так. Озвіріло згадую, як усе почалося....

З життя3 години ago

Болюча пам’ять, що не зникає

Больно пам’ятати, неможливо забути Квітень тішив теплом, а на початку травня раптом похолодало, два дні навіть сніг ішов. Наближалися святкові...

З життя4 години ago

«Що буде, якщо батьки справді розійдуться?» Вовку охопила тривога, а сльози нав’язались на очі.

«А якщо батьки справді розлучаться?» Від цієї жахливої думки в Олежка закрутило живіт і захотілося плакати. Троє друзів йшли зі...

З життя4 години ago

День між двома ночами

**Дві ночі і один день** Ярослава раз-по-раз поглядала на годинник. Час повз, мов равлик, повільно й важко. До кінця робочого...

З життя5 години ago

Загадка давнього зображення

**Таємниця старої фотографії** Олег та Марійка навчалися в одній групі. Звичайна дівчина, нічим не вирізнялася. Але чи то час закохатися...

З життя5 години ago

Привіт, ви чуєте? Дозвольте відкрити вам новий світ…

Алло, ви мене чуєте? Просто хочу відкрити вам очі… Соломія сиділа за кухонним столом, думаючи, що робити далі. «Пробачити не...

З життя6 години ago

Подорож серед хмар

Похід по хмарах З сірого неба сипав дрібний дощик. Данило підставив обличчя, і шкіра миттєво вкрилася краплинами води. Він із...