Connect with us

З життя

Складний шлях до щастя

Published

on

Тяжке щастя

У п’ятницю головна бухгалтерка прийшла на роботу в святковому, з пляшечкою дорогого вина, тортом та упаковкою м’ясної нарізки.

— Дівчатка, після роботи не розходьтеся, посидимо трохи й помітуємо мій день народження, — оголосила вона.

Зараз же всі кинулися її обіймати та вітати. Вітала й Оксана. Вона ж прийшла працювати в компанію зовсім недосвідченою, хапала повною міркою за помилки, але щиро вважала Ганну Степанівну своєю наставницею. Та обняла Оксану й шепнула на вухо:

— Ще трохи попрацюю й піду на спокій. Тебе, Оксанко, планую на моє місце запропонувати. Певна, ти впораєшся. Ти дисциплінована, серйозна…

Оксана не встигла подякувати за довіру, як вже наступна колега підійшла з привітанням.

Роботу закінчили раніше, звільнили від паперів великий стіл у кабінеті головної бухгалтерки, застелили паперовою скатертиною, виставили на нього все, що знайшлося в холодильнику. До початку святкування прийшов і директор із начальниками інших відділів компанії. Вручив великий букет троянд, подарунок. Знову стало гучно. Оксана під шумок вислизнула з кабінету.

— Ти куди це збираєшся? Ми ж тільки сіли за стіл, — наздогнала її в коридорі колега й подруга Мар’яна.

— Мені треба йти, батько вдома сам.

— Посиділа б трохи, хоч півгодинки, нічого з твоїм батьком за цей час не станеться, — сказала Мар’яна.

— Не переконуй. Не любить він, коли я затримуюсь, хвилюватиметься, тиск підскочить. У його віці це небезпечно.

— Та в якому такому віці? Скільки йому?

— Сімдесят один, — зітхнула Оксана.

— Хіба це вік? У такому віці інші чоловіки ще закохуються й одружуються…

— Правду кажеш, Мар’яно, мені треба йти. Вибачся за мене. — Оксана повернулася, збираючись піти, але Мар’яна тримала її за руку.

— Запрягла ти себе в ярмо. Ти ж молода, немає ніякого особистого життя. Хіба це нормально? Твій батько що, не хоче, щоб у тебе була родина? Онуків не хоче?

— Про яких онуків ти говориш? Мені вже сорок два…

— І що? Ти раніше часу хрест на собі поставила. Такими темпами ти випередиш батька… Ой, вибач, — знітилась Мар’яна, помітивши осудливий погляд Оксани. — Але хто тобі правду скаже, як не я? Він що, хворий?

— Та ні, просто старіє, боїться померти самотньо.

— Не розумію тебе, Оксано. Твоя мати коло нього все життя танцювала. А де вона тепер? Тепер ти…

— Годі. Це моє життя. — Оксана визволила руку й швидко пішла коридором до свого кабінету за одягом.
Мар’яна з жалем і пожалінням подивилася їй услід.

А на вулиці пахло весною, ледь чи не весь сніг розтаяв, ось-ось набрякнуть бруньки на деревах… По дорозі додому Оксана зайшла до магазину. Біля каси стояла черга. Вона глянула на годинник. Ще є час, із роботи пішла раніше, до дому хвилин десять іти, встигне. І Оксана заспокоїлась.

Дома вона навмисно голосно роздягалася в передпокої, щоб батько чув. Віднесла продукти на кухню й зайшла до кімнати. Батько лежав на диваБатько лежав на дивані й дивився телевізор, а коли Оксана запитала, як він почувається, лише буркнув: “Години твої випадкові, а в мене тиск”, але в її очах вже світилася надія, що тепер, коли в його житті з’явилася тітка Люба, а в її – Юрко, вони обидва нарешті знайдуть своє справжнє щастя.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − 9 =

Також цікаво:

З життя14 хвилин ago

Мистецтво керування автомобілем

Уроки водіння Оля припаркувала авто біля офісу й поспішила до входу. Попереду повільно йшли дві дівчини, щось обговорюючи. Перед самими...

З життя1 годину ago

Останній лист

Останній лист Марічка не знала свого батька. Коли підросла і запитала маму про нього, та лише відповіла: — Хіба тобі...

З життя1 годину ago

Комедійний Майстер

— Оленко, ти скоро? Зараз прийдуть Катря та Тарас, — нетерпляче промовив Олексій, зазирнувши у спальню. — Зараз. Хвилинку, —...

З життя2 години ago

Рожевий шовковий шалик

**Рожевий шарфик** Два роки тому я похоронила чоловіка. Він був на сімнадцять років старший за мене. А мені на момент...

З життя2 години ago

Підзвук долі

Дзвінок Марія пообідала, помила посуду та прилягла трохи відпочити. Чоловік поїхав на дачу до свого друга допомогти з ремонтом паркану....

З життя3 години ago

Останній лист

Останній лист Соломія ніколи не знала свого батька. Коли підросла і запитала матір про нього, та лише відповіла: — Хіба...

З життя3 години ago

Затори на шляхах

**Пробка** Автомобілі стояли нерухомо, щільно вишикувавшись у ряд. Ні вперед, ні назад — жодного руху вже півгодини. Вікна підняті, адже...

З життя4 години ago

Серце під запрошенням

Після вечері Оксана сіла з ногами на диван і взяла книгу. Лише поринула у пригоди героїні роману, як у кімнату...