Connect with us

З життя

«Слова, что разбили мне сердце: “Мама, не звони каждый день”»

Published

on

— Мам, ну что может измениться за один день? Зачем звонить так часто? — равнодушно бросил в трубку мой сын. Мой единственный, родной.

Эти слова вонзились в сердце, будто ледяная игла. Я шла тогда с подругой — Лидией Семёновной — по аллее. Мы часто гуляем, делимся новостями, жалобами, разговорами о здоровье. Обычные беседы двух старушек. В тот раз зазвонил её телефон, она отошла, поговорила и вернулась сияющая.

— Невестка звонила! У Феди первый зубик прорезался! Кормила его — а он, представляешь, блестит! Старший позже зубы показывал, а этот раньше, вот неожиданность! Схожу в магазин, куплю пирожное, зайду к ним — будем праздновать. Сама позвала!

— И столько времени об этом говорили? — спросила я, и в голосе прозвучала невольная горечь.

— Да не только о зубе! О жизни, о родне, о всякой ерунде. Мы с ней каждый день болтаем. Да и с сыном перезваниваемся — он всегда найдёт минуту. А уж с невесткой так разговоришься — начать можем про одно, а закончить совсем другим. Даже не вспомнишь, с чего начали. Как родные.

А у меня… у меня не так.

Мой сын живёт в моей бывшей квартире — я переехала к домику покойного мужа в деревню. У него работа, жена в декрете с маленькой Полиной. Конфликтов не было — всё тихо, вежливо. Но и тепла не было. А если я пытаюсь его найти — натыкаюсь на ледяную стену.

— Мам, всё как всегда. Работал, спал, поел. Жена дома, всё в порядке. Чего звонить каждый день? — вот и весь разговор.

Я не названиваю без конца. Не лезу. Просто хочу знать, как они. Как растёт внучка. Как здоровье. Но если звоню — сын бросает: «Занят». Или отвечает сухо, с раздражением. А если дозвонюсь до невестки — короткое «да», «нет», «всё нормально». Ни души, ни участия.

Идём с Лидией Семёновной — она заходит в магазин, берёт «Птичье молоко», идёт к невестке. У них праздник. А у меня — тишина. Я даже не знала, когда у Полинки первый зуб вылез. Узнала потом, случайно, от соседки. Мне не сказали. Меня не позвали. Мои намёки на встречу — будто в пустоту. Не слышат. Или делают вид.

Однажды я собралась с духом. Испекла медовик, надела парадную кофту и пришла без предупреждения. Невестка открыла дверь с выражением полного недоумения. Пирог мы съели… но было так неловко. Будто я пришла не к сыну, а в чужой дом. Потом он подошёл и тихо, словно извиняясь, сказал:

— Мам, ну предупреждай хотя бы в следующий раз.

Предупреждать? В свою квартиру? К родному сыну? К внучке, ради которой готова была на всё? Я себе во всём отказывала, чтобы ему было легче. А теперь я — чужая. Лишняя.

Два месяца я пыталась договориться о встрече с внучкой. Всё время было неудобно: «болеем», «не сейчас», «некогда». А потом выяснилось, что родители невестки живут в Германии и даже по видеосвязи с внучкой не общаются. Но их дочь — моя невестка — не скучает по ним. Она такая же чёрствая. А сын? Мой сын стал как она.

— Мам, ты вечно недовольна. Вечно ноешь. После твоих звонков у меня настроение портится. У тебя же подруги есть — вот с ними и говори. Мне твои жалобы мешают. Да и вообще — о чём каждый день разговаривать? — как-то выдавил он без тени смущения.

Теперь я сижу одна в своей пустой комнате. Без звонков, без гостей, без пирожных и без Полинки. Я знаю — если со мной что-то случится, он даже не заметит. Разве что кто-то из знакомых решит ему позвонить. Моя подруга живёт в суете семейных забот, а я — в воспоминаниях о том, как когда-то у меня был сын, который называл меня мамой с нежностью… а теперь просто просит не звонить.

Вот так и живу. В тишине. И с болью.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × 4 =

Також цікаво:

З життя7 хвилин ago

Іди з тією, кого зустрів першим, – сказав Ігорь псу. – Я за тобою буду сумувати

«Ти зустрів її першою, то з нею й іди», — промовив Тарас до пса. — «Я буду сумувати» Електричка сповільнювала...

З життя58 хвилин ago

Я ЗНАЙШОВ ПАМПЕРСИ У РЮКЗАКУ СВОГО 15-РІЧНОГО СИНА — СЛІДУВАЛА ЗА НИМ І ЗНАЙШЛА ТЕ, ЩО ЗМІНИЛО ВСЕ

Останні кілька тижнів мій 15-річний син, Тарас, поводився… якось інакше. Він не був грубим чи бунтівним, просто відстороненим. Повертався зі...

З життя1 годину ago

Трансформація юності

Оксана йшла додому виснажена та спустошена. В одній руці вона тримала сумку, в іншій – пакет із продуктами, купленими по...

З життя2 години ago

Щасливі зміни

Щасливі зміни Вийшовши з під’їзду, Оксана Степанівна зупинилася. Прищуреними очима оцінила небо, чи не збирається дощ, і лиш тоді ледь...

З життя2 години ago

Повернення додому

**Повернення** “Оленко! Де ти? Оленко!” – Оксана влетіла в хату, окинула очима порожню кімнату та вискочила на ґанок, стукаючи підборами...

З життя3 години ago

Коли є секрети на поверхні

Ось як у мене в щоденнику з’явився цей запис… Володимир під’їхав до старої хрущовки та припаркувався так, щоби номери не...

З життя3 години ago

Прощавай, коханий, пам’ятай про мене…

Віктор зупинив авто неподалік від високого металевого паркану. Колись тут був дерев’яний штахет. Засумнівався — чи не помилився? Ні, другий...

З життя4 години ago

Вона вважала його просто бідним калікою! Щодня ділилась із ним їжею… Але одного ранку все змінилося!

Думала, що це просто бідний каліка-жебрак! Вона годувала його щодня зі своїх скупих запасів… Та одного ранку все змінилося! Це...