Connect with us

З життя

Судьба изменила решение подруги отдать ребёнка

Published

on

Несколько лет назад наша семья наконец переехала в большую трёхкомнатную квартиру в Санкт-Петербурге. В старой «двушке» с двумя сыновьями уже было тесно, да и дела у мужа пошли в гору — он получил повышение. Новый дом стал не только просторнее, но и подарил нам друзей: по соседству жила пара с дочкой, и со временем мы так сблизились, что стали как родные. Вместе праздновали Новый год, ездили на дачу под Выборгом, а дети были неразлучны.

Всё шло хорошо, пока однажды не грянула беда: у соседа, Сергея, обнаружили рак. Здоровый, крепкий мужчина — и вдруг такая новость. Его жена, моя подруга Ольга, буквально растворилась в горе: похудела, перестала говорить, будто тень ходит. Я старалась её поддержать, уговаривала не отчаиваться, но врачи разводили руками.

Месяцами мы с мужем помогали им, как могли. Влезли в кредит, носили продукты, забирали их дочку Катю гулять. А потом Сергей умер. Будто кусок сердца вырвали. Ольга стала словно призрак — ни слов, ни слёз. Я не отходила от неё первые недели, но потом она стала избегать нас. Только Катя по-прежнему забегала к нам: поесть, поиграть, просто побыть в тепле.

Однажды утром Катя пришла ко мне и попросила хоть кусочек хлеба. Пока она ела, я поднялась к Оле. В квартире пахло водкой, сама она валялась на полу среди грязной посуды. В холодильнике — пусто. Я уговаривала её взять себя в руки, но она лишь отмахивалась. А Катя тем временем стала приходить к нам каждый день. Я гладила её по голове и знала: она уже наша. Мы с мужем всегда мечтали о дочке.

Как-то раз, выйдя на балкон, я услышала ссору во дворе. Узнала голос Ольги.

— Кать, собирайся, пошли!

— Не хочу! Хочу к тёте Наташе! — рыдала девочка.

Я бросилась вниз. Ольга, шатаясь, тащила Катю за руку.

— Оля, ты в своём уме? Посмотри на себя! — крикнула я.

— Это мой ребёнок! Решаю я! — прохрипела она.

— Ты и шагу не можешь ступить ровно! Оставь её!

И вдруг Ольга дико дёрнула Катю, толкнула её ко мне и завопила:

— Бери! Мне она не нужна!

Девочка рыдала, а я прижала её к себе и прошептала:

— Всё хорошо, родная. Я с тобой.

С того дня Катя осталась у нас. Суд лишил Ольгу прав, а через полгода мы удочерили девочку и переехали в Новгород. Сыновья выросли, разъехались, а Катя поступила в университет и встретила там своего Ваню. Мы перезванивались, писали, но я и мечтать не могла услышать однажды утром:

— Мам, вставай! Мы приехали!

Я открыла глаза — Катя стояла на пороге с мужем и сумками.

— На недельку? — спросила я, чувствуя, как подступают слёзы.

— Нет. Насовсем. Хотим купить дом здесь.

— Так живите пока у меня! — обняла я её и вдруг заметила, как её рука лежит на животе.

— Ты…?

— Да, мам. Уже четвёртый месяц.

Я расплакалась. В нашем доме снова раздался детский смех, когда родился внук. Сыновья приезжали, а я смотрела на эту новую жизнь и понимала: когда-то судьба всё решила за нас. И не ошиблась.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × три =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

Повернути минуле кохання через 30 років виявилося запізно

Мені 54, і в мене нічого не лишилось. Звати мене Віктор. З моєю дружиною Оленою ми прожили разом тридцять років....

З життя6 хвилин ago

Через 47 років шлюбу чоловік раптово заявив про бажання розлучитися: це стало для мене шокуючим ударом, від якого важко відійти

Після 47 років шлюбу мій чоловік раптом заявив, що хоче розлучення. Його слова стали для мене ударом, від якого досі...

З життя15 хвилин ago

«Не сказала ни слова плохого, а она стала чужой: как невестка отдалила меня от семьи»

Меня зовут Галина Ивановна, мне шестьдесят три года, и уже который год я терзаюсь от осознания, что превратилась в чужого...

З життя22 хвилини ago

Два роки мовчання: моя донька зникла з мого життя перед моїм 70-річчям

Минуло два роки. Відтоді моя донька жодного разу не зателефонувала, не надіслала навіть найкоротшого повідомлення. Вона більше не бажає мене...

З життя24 хвилини ago

Свекруха прийшла жити до нас: Я зібрала речі і поїхала до батьків

Мене звати Оксана. П’ять років тому ми з чоловіком, Олегом, купили квартиру в містечку під Житомиром, мріючи про щасливе сімейне...

З життя25 хвилин ago

Засумував дзвінок у двері: на порозі плаче свекруха – все через підступну зраду

Постукали у двері. Я відкрила — на порозі стояла заплакана свекруха: виявилось, що коханка обікрала їх до нитки П’ятнадцять років...

З життя55 хвилин ago

Минуло два роки: зв’язок з донькою обірвано, а мені скоро 70 років

Минуло два роки. З тих пір моя донька жодного разу не подзвонила, не надіслала жодного повідомлення. Вона більше не бажає...

З життя59 хвилин ago

Свекруха “рятує” сина від застуди, а мене відштовхує на другий план

Свекруха приїхала «рятувати» сина від застуди, а мене відсунула, як непотрібний предмет. Інколи здається, що найважче в житті жінки —...