Connect with us

З життя

Судьба изменила решение подруги отдать ребёнка

Published

on

Несколько лет назад наша семья наконец переехала в большую трёхкомнатную квартиру в Санкт-Петербурге. В старой «двушке» с двумя сыновьями уже было тесно, да и дела у мужа пошли в гору — он получил повышение. Новый дом стал не только просторнее, но и подарил нам друзей: по соседству жила пара с дочкой, и со временем мы так сблизились, что стали как родные. Вместе праздновали Новый год, ездили на дачу под Выборгом, а дети были неразлучны.

Всё шло хорошо, пока однажды не грянула беда: у соседа, Сергея, обнаружили рак. Здоровый, крепкий мужчина — и вдруг такая новость. Его жена, моя подруга Ольга, буквально растворилась в горе: похудела, перестала говорить, будто тень ходит. Я старалась её поддержать, уговаривала не отчаиваться, но врачи разводили руками.

Месяцами мы с мужем помогали им, как могли. Влезли в кредит, носили продукты, забирали их дочку Катю гулять. А потом Сергей умер. Будто кусок сердца вырвали. Ольга стала словно призрак — ни слов, ни слёз. Я не отходила от неё первые недели, но потом она стала избегать нас. Только Катя по-прежнему забегала к нам: поесть, поиграть, просто побыть в тепле.

Однажды утром Катя пришла ко мне и попросила хоть кусочек хлеба. Пока она ела, я поднялась к Оле. В квартире пахло водкой, сама она валялась на полу среди грязной посуды. В холодильнике — пусто. Я уговаривала её взять себя в руки, но она лишь отмахивалась. А Катя тем временем стала приходить к нам каждый день. Я гладила её по голове и знала: она уже наша. Мы с мужем всегда мечтали о дочке.

Как-то раз, выйдя на балкон, я услышала ссору во дворе. Узнала голос Ольги.

— Кать, собирайся, пошли!

— Не хочу! Хочу к тёте Наташе! — рыдала девочка.

Я бросилась вниз. Ольга, шатаясь, тащила Катю за руку.

— Оля, ты в своём уме? Посмотри на себя! — крикнула я.

— Это мой ребёнок! Решаю я! — прохрипела она.

— Ты и шагу не можешь ступить ровно! Оставь её!

И вдруг Ольга дико дёрнула Катю, толкнула её ко мне и завопила:

— Бери! Мне она не нужна!

Девочка рыдала, а я прижала её к себе и прошептала:

— Всё хорошо, родная. Я с тобой.

С того дня Катя осталась у нас. Суд лишил Ольгу прав, а через полгода мы удочерили девочку и переехали в Новгород. Сыновья выросли, разъехались, а Катя поступила в университет и встретила там своего Ваню. Мы перезванивались, писали, но я и мечтать не могла услышать однажды утром:

— Мам, вставай! Мы приехали!

Я открыла глаза — Катя стояла на пороге с мужем и сумками.

— На недельку? — спросила я, чувствуя, как подступают слёзы.

— Нет. Насовсем. Хотим купить дом здесь.

— Так живите пока у меня! — обняла я её и вдруг заметила, как её рука лежит на животе.

— Ты…?

— Да, мам. Уже четвёртый месяц.

Я расплакалась. В нашем доме снова раздался детский смех, когда родился внук. Сыновья приезжали, а я смотрела на эту новую жизнь и понимала: когда-то судьба всё решила за нас. И не ошиблась.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять + шість =

Також цікаво:

З життя30 хвилин ago

Дім для Мрій

Дім для Оксани Тарас завжди пишався старшим братом і з малку брав із нього приклад. За столом їв лише те,...

З життя31 хвилина ago

Сила почуттів

Олег довго сидів, дивлячись на телефон. Він і так затягував. Нарешті, глибоко вдихнувши, натиснув кнопку дзвінка. Пролунав один гудок, другий…...

З життя1 годину ago

Бажання повернутися

**Щоденник** Все завжди починалися однаково: Оксана прокидалася до дзвінка будильника, ніби в ній були вбудовані власні годинники. Умивалася, готувала сніданок....

З життя1 годину ago

Талант на сцені

Акторка Марійка зайшла до вагона метро й опустилася на сидіння. Навіщо вона взула черевики на підборах? Та тому, що в...

З життя2 години ago

Завітай, коли зможеш

Щоденниковий запис Прийди, коли зможеш — Алло, Олеся? — почувся знайомий голос. Від раптового хвилювання серце забилося так голосно, що...

З життя3 години ago

Квартира: Сага однієї родини

Квартира, або Історія однієї родини Оля поволі йшла зі школи й думала, як зробити так, щоб мати не дізналася про...

З життя4 години ago

Не бійся, я ненадовго: поживу тиждень, поки знайду дах над головою.

— Не бійся, надовго не залишусь. Поживу тиждень, поки з житлом не визначусь. Не вижен— Вона потім пішла, наче й...

З життя5 години ago

Ніхто не отримає тебе від мене!

Українська адаптація: — Не віддам. Нікому тебе не віддам. — Можна? — У розчинені двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом...