Connect with us

З життя

Сусіди знали про Івана: бездолонний, безногий, юродивий, такий собі чотирилапий умілець з різними титулами.

Published

on

Отаку історію тобі розкажу, про тих сусідів наших. Увесь квартал знав, що Іван — то безрука й безнога житлова худоба, то баран, то кізлик, то собака, залежно від того що вчуняв. Кожен галас дружини був пропорційний його промаху. Ірина ж для нього — Зайчик, Лисичка, Сонечко чи Ластівка. Люди почують її крики й думають: “Коли ж цей баран таки дасть відсіч Зайчику?” Але згадають, що він же й безрогий — отже ніколи. Іван міг прикинутися таким, ніби оглух і німий, на крики й образу зовсім не реагувати. Отака його байдужість і спокоєвість дратували дружину ще більше й крики ставали довшими. Змучившись кричати, Іра йшла з дому. Комок в горлі душив, обличчя червоніло від плям, руки трусились, голос сипів. Хотілося ридати, але сліз не було. А Іван в слід їй тихенько питав: “А ти куди, Зай?”

Перші роки після весілля жили миру та любові. Якби тоді хтось сказав, що мирне життя стане склепним та скандальним, Іра б не повірила. Виходила ж заміж за коханого, за того, в кім душі не чула, а не за козла! Іван працював зварювальником, ні пив, ні палив, був спокійний як ведмідь у берлозі, завжди на позитиві, йому все подобалось. Сусідки горщиків ставили його за приклад, тому Іра пишалась ним. З дітьми вирішили почекати. Треба було збудувати лазню, гараж, авто купити. Колгосп дав дім, Ірі бажалось його облаштувати якнайкраще.

Іван був дуже неторопливий, а може й лінивий. Робота на нього чекала, а він сміявся: “Всіх справ не переробиш. Треба інколи відпочити, справи самі можуть розралитись. До чого поспішати? Якщо бажання нема, то й за діло братись не варто. То буде не праця, а виснаження”. Бажання бути лідером у роботі в нього теж не було. Іра за все бралась сама, і все в неї виходило не гірше Івана: могла город копати, будинок фарбувати, газон косити, для лазні дрова рубати.

Бодай хата була зі зручностями, воду ведрами носити не треба. Краще й швидше їй було самій зробити, ніж чоловіка розкачати. Одного разу прокинулись від страшного грюкоту на кухні. Виявилось, що плиточка, що Іван клав, сповзла зверху донизу. Іра назвала його безруким і наступного дня привела майстра із руками.

Якось ввечері повернулась з роботи й не впізнала свій палісадник: увесь був поріваний копитами сусідської корови, квіти поламані, бо Іван забув хвіртку зачинити. День у день Іру дратувала його неторопливість, лінь і байдужість.

Поруч з їхньою хатою стояла хата-сирота. Старики давно померли, спадкоємці спершу пробували бурян косити, а потім кинули. Але одного дня туди приїхала дорога іномарка. То був онук діда Петра, повернувся сім’єю на постійне місце. Працював довго в Дніпрі, там і одружився. Дніпро — то був заробіток, а жити найкраще рідній землі. Денис взявся стару хату перебудовувати. Ось тут він і показав Ірині, що значить працювати жваво. Він був класним будівельником, зварювальником і електриком, і що він не робив — дружини поруч не було. Вона займалась домашніми справами й дитиною.

Ірина, спостерігаючи за сусідом, дедалі більше злилась на чоловіка. Втомилась бути сильною, хотілось бути слабкою й ніжно
Ірина ще міцніше обійняла чоловіка, а Іван, всміхаючись у вус, прошепотів, що вперше за багато місяців у їхній хату знову повернулася давня тепла тиша та згода, мов ті краплини першої весняної роси на соняйку після довгої зіми.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять + п'ять =

Також цікаво:

З життя23 хвилини ago

Подвійне життя мого партнера

Подвійне життя моєї дружини — Ти знову не ночувала вдома, Оксан, — мій голос звучав рівно, майже холодно. Але всередині...

З життя1 годину ago

ДВОЄ КРИЛ

Відтоді кожного ранку дивлюсь на сонце, що заглядає у вікно нашої нової квартири, і дякую долі за цей спокій та...

З життя2 години ago

Сусіди знали про Івана: бездолонний, безногий, юродивий, такий собі чотирилапий умілець з різними титулами.

Отаку історію тобі розкажу, про тих сусідів наших. Увесь квартал знав, що Іван — то безрука й безнога житлова худоба,...

З життя2 години ago

Їй сказали, що вона не може бути на церемонії… Але вона стала зіркою!

Того дня мало бути ідеальним. Сонце м’яко пробивалося крізь віття, вкриваючи золотим туманом ряди стільців та квіткові арки. Олена поправляла...

З життя3 години ago

Лена намагається впоратись після розриву, але свекруха приносить несподівані проблеми.

Не можу знайти спокою. На руках дрімала маленька Софійка, а я все стою біля вікна. Годину вже минуло, а відійти...

З життя3 години ago

Можливість помилитися.

Коли Олеся випадково дізналася про батькову коханку, світ став химерним як сни. Він прогулював школу, щоб супроводжувати подругу Мар’яну до...

З життя3 години ago

Вона пригостила кавою бездомного… а потім він увійшов до її офісу у костюмі.

Сьогодні пройнятий холодом понеділок у Києві. Вітер ріже крізь шарфи, навіть найстильніші перехожі поспішають швидше. Я, Соломия Коваленко, міцніше стискаю...

З життя3 години ago

Я вважала, що знайшла своє щастя…

Лена вже розраховувалася в касі, а Микола стояв осторонь. Коли вона почала розкладати продукти по пакетам, він і зовсім вийшов...