Connect with us

З життя

«Свекровь дала месяц на съезд из квартиры!»

Published

on

«У вас месяц, чтобы съехать из моей квартиры!» — бросила свекровь.

В тихом городке под Самарой, где старые дома хранят шепот поколений, моя жизнь раскололась из-за этих слов. Я, Ольга, два года жила с Дмитрием в любви и гармонии, и когда мы решили обручиться, мне казалось, что счастье теперь навсегда. Свекровь, Тамара Ивановна, всегда была ко мне добра — ни упрёка, ни лишнего ворчания. Я считала, что мне повезло: страхи о вечных конфликтах с роднёй мужа обошли меня стороной. Когда мы готовились к свадьбе, мои родители, жившие скромно, смогли помочь лишь немного. Зато Тамара Ивановна взяла на себя почти все расходы, и я бесконечно ей благодарна. Тогда всё казалось сказкой.

Но сразу после свадьбы, едва мы переступили порог её просторной трёшки, где жили с Димой, она усадила нас за стол и сказала без предисловий:

— Ну что, дети, долг свой я выполнила, — голос её был твёрд, как лёд. — Сына вырастила, образование дала, свадьбу вам устроила. Не обессудьте, но через месяц освобождайте квартиру. Теперь вы семья — сами справляйтесь. Трудно будет, но жизнь научит. А я, наконец-то, поживу для себя.

Я онемела, словно мне в грудь воткнули ледяную сосульку. Но она продолжила, и каждое слово било ещё больнее:

— И на внуков не рассчитывайте. Я своё отслужила. Буду рада вас видеть в гости, но нянчить — нет. Не осуждайте. Сами поймёте, когда до моих лет доживёте.

Всё внутри оборвалось. Как так? Мы только начали, а она уже выталкивает нас в неизвестность, оставляя себе огромную квартиру, где будет одна? Гнев, обида, ощущение предательства — всё смешалось. Ведь Дмитрий — совладелец жилья! А её отказ от будущих внуков добил окончательно. Любая бабушка молится о внучатах, а она — как об обузе.

Но хуже всего было то, что Дима молча кивнул. Ни слова возражения — сразу полез искать объявления о съёме и подработку. Его покорность резала глубже, чем слова свекрови. Я смотрела на мужа и не узнавала. Разве так защищают семью?

Мои родители помочь не могли — едва сводили концы с концами. Я чувствовала себя выброшенной за борт. Почему Тамара Ивановна такая эгоистка? Будет жить в трёх комнатах, пока мы ютимся в каморке, считая рубли?

Ночью я плакала в подушку. Вспоминала, как гордилась нашими тёплыми отношениями, как верила ей. А она просто притворялась. «Жить для себя» — звучало как издевка. Мы не просили золотых гор, но выгнать нас через месяц после свадьбы — это же бесчеловечно!

Дмитрий, уткнувшись в телефон, не видел моих слёз. На попытки поговорил отмахивался: «Мать права, Оля. Надо взрослеть». Его холод добивал. Я теряла не только кров, но и мужа, который ставил мать выше нашей семьи. Сможем ли мы пережить это?

Сердце рвалось между яростью и отчаянием. Хотелось кричать, топать ногами, но смысла не было. Её решение — закон. А поддержка Димы лишь подчеркнула моё одиночество. Теперь всё начинать с нуля, пока она коротает дни в пустой квартире. Эта обида жжёт, и я не знаю, смогу ли простить их за украденный старт.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

одинадцять − вісім =

Також цікаво:

З життя42 хвилини ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...

З життя4 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя5 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя7 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя9 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя12 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя15 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя15 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...