Connect with us

З життя

Свекровь осталась после ухода мужа…

Published

on

МУЖ УШЁЛ, А СВЕКРОВЬ ПРИШЛА…

Когда Сергей меня бросил, у меня земля из-под ног ушла. Прихватил все наши накопления — а копили мы на свою квартиру — и растворился, будто нас с полугодовалой Машенькой и не существовало. Осталась я в съёмной однушке, без гроша за душой, с ребёнком на руках и с ощущением, что мир рухнул.

И вот в тот самый день, когда казалось, что хуже уже некуда, в дверь постучали. Открываю — а там она. Моя свекровь, Валентина Петровна. Та самая, с которой у нас всегда были отношения хуже, чем у кошки с собакой. Я так и замерла, ожидая привычного потока упрёков. Но вместо этого услышала твёрдое:

— Собирай вещи. Переезжаете ко мне с внучкой.

Я попыталась возразить. Ну как же, столько лет едва терпели друг друга, какое уж тут совместное житьё? Но она даже слушать не стала:

— Ты мне не чужая. А девочка — моя кровь. Давай, не спорь. На улице не оставлю.

А ведь моя родная мать сразу сказала: «Места нет, у меня твоя сестра с двумя детьми ютится, мне и так тяжело». А тут — свекровь, от которой я ждала всего, кроме помощи. Слов не нашлось, только прошептала:

— Спасибо…

Валентина Петровна взяла Машеньку на руки, посмотрела ей в глаза и ласково проговорила:

— Ну что, зайка, будем у бабушки жить? Сказки читать, на качелях качаться, косички заплетать…

Я онемела. Эта же женщина ещё недавно называла мою дочь «случайным ребёнком» и уверяла, что я «заманила» её сына в брак. А теперь — вся нежность и забота.

В её квартире она отдала нам с Машей большую комнату, а сама перебралась в крохотную. Вечером приготовила на пару овощи и индейку, поставила передо мной и строго сказала:

— Ты кормишь грудью, так что жареного — ни-ни. Для малышки полезнее. Детское питание купила — если не понравится, скажи, другое возьмём.

Тут меня и прорвало. Зарыдала от неожиданной теплоты, от боли, от благодарности. Она обняла меня и прошептала:

— Ну-ну, успокойся. Мужики… ну что с них взять? Моего-то отца Серёжа и не видел — я одна его поднимала. Не дам тебе так же маяться. Всё наладится, держись.

Прожили мы с ней шесть лет. Валентина Петровна стала мне не просто родной — она заменила мать, которой у меня, как выяснилось, и не было. Вместе растили Машеньку, а потом я вышла замуж — за человека, который принял и меня, и мою дочь.

На свадьбе свекровь сидела на почётном месте — потому что по праву его заслужила. Теперь моя дочка уже во втором классе, а я жду второго — сына. И Валентина Петровна каждый день спрашивает с нетерпением:

— Ну когда уже мой богатырь появится? Вот так-то.

Муж сбежал, а его мать пришла. Пришла, когда все остальные отвернулись. Разве это не настоящее чудо?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ять − два =

Також цікаво:

З життя1 хвилина ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя1 годину ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя3 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя5 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя8 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя11 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя11 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя14 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...