Connect with us

З життя

Свекровь разрушила брак, но я нашла свое счастье

Published

on

В приморском городке, где солёный ветер играет с волнами, юная Алёна впервые встретила Дмитрия. Тогда он ухаживал за её подругой Ольгой, и Алёна даже не смела мечтать о нём. После школы их пути разошлись, но спустя годы судьба вновь свела их в Москве, где оба учились в университете.

— Алёна, ты ещё прекраснее, чем раньше, — улыбнулся Дмитрий, когда мы случайно встретились в кафе.

— А ты всё тот же льстец, — засмеялась я, но сердце забилось чаще.

— Признайся, я тебе нравился? — подмигнул он.

— Возможно, немножко, — ответила я, но поспешила сменить тему.

Мы болтали весь вечер, вспоминая школьные проделки. Дмитрий проводил меня до общаги, а через несколько дней исчез — будто его и не было. Я закончила учёбу, вернулась в родной город, устроилась бухгалтером. Жизнь текла спокойно, пока я не увидела его вновь на набережной.

Он шёл с друзьями, смеялся, в руке болталась гитара. Увидев меня, лицо его озарилось.

— Алёна! Какая встреча! — обнял он так крепко, что я едва дышала.

— С утра гуляешь? — удивилась я.

— Жизнь — праздник, — ответил он беспечно.

Я ушла, но вечером он стоял у моего подъезда с ромашками. Не зная, где я живу, просто ждал.

— Испугал! — рассмеялась я, беря цветы.

— Разве я страшный? — скорчил шутливую гримасу.

Дома зажгли свечи, открыли бутылку вина. Он смотрел на меня так, будто я была для него единственной.

— Я всё время думал о тебе, — сказал он, поднимая бокал.

— Брось, — отмахнулась я, но внутри потеплело.

— Это судьба, — настаивал он.

— Ой, перестань, — улыбнулась я, хотя где-то в глубине души соглашалась.

Проговорили до рассвета. Я предложила остаться — не как любовнику, а чтобы не шагать ночью по тёмным улицам. Утром ушла на работу, оставив ключи. И вдруг — его мать, Галина Степановна. С школы не виделась, а тут как нарочно.

— Алёна, моего бездельника не встречала? — спросила она резко.

— Встречала, — ответила я, смущаясь.

— Опять пил? — нахмурилась она.

— Нет, — поспешно соврала я и ускорила шаг.

Через год мы расписались. Перед свадьбой Галина Степановна была ласкова: хвалила, что я “пристроила её сына”, помогла устроиться на работу. Я думала, мы станем семьёй. Но после свадьбы она стала моим врагом.

Дмитрий тоже изменился. Первый год — мечта. Потом начал пить, орать, даже бил. А его мать только подзуживала.

— Бьёт — значит, заслужила, — говорила она с презрением.

Я терпела. Даже мама уговаривала не разводиться. Подругам было стыдно признаться, в каком аду живу.

Однажды на улице встретила Сергея — старого друга.

— Алёна, ты будто не в себе, — заметил он.

— Всё хорошо, — соврала я.

— Поедем, поговорим, — предложил он.

Мы уехали к морю. Вино, тихий шепот волн — и я разрыдалась, вывалив ему всю правду. Сергей молча слушал, потом притянул меня к себе.

— С тобой так легко, — прошептала я.

— Я всегда хотел быть с тобой, — вдруг сказал он.

Его поцелуй стал последней каплей. Я поняла — заслуживаю лучшего. Он отвёз меня домой, но у подъезда нас ждала Галина Степановна.

— Ага, попалас— Вот так-то, небось, гуляешь, пока сын дома спится! — шипела она, а я, не дрогнув, прошла мимо, зная, что этот кошмар наконец закончится.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × п'ять =

Також цікаво:

З життя8 хвилин ago

Він стрибнув з гелікоптера, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Цього дня мене взагалі не мало бути біля води. Це була коротка перерва від моєї зміни в кав’ярні на пристані....

З життя3 години ago

23 Роки Відданості Сину: Секрети, Які Виявило Приховане Відео

Двадцять три роки я віддав свого життя паралізованому синові. Потім прихована камера показала правду, яку я ніколи не міг уявити....

З життя6 години ago

Я уявляла, що знайшла своє щастя…

Мені снилося, що я заміж вийшла… Поки Оксана розраховувалась за продукти в київському супермаркеті “Родина”, Михайло відсторонено стояв біля вітрини...

З життя6 години ago

Любов, що зародилася з обману

Одарка Миколаївна стояла перед директоркою, пальці переплутались у паперах. «Ганно Василівно, благаю! Не звільняйте! Дві дитини, кредит на хатину!» –...

З життя9 години ago

Порив, що врятував моє життя

— Оленко, ти що витворяєш?! — голос Миколи гримів по хаті. — Куди це ти зібралась у такому?! — До...

З життя10 години ago

Кинута з дочкою: коли свекруха прийшла з злісною усмішкою, Лена…

Замовляючи торт для донечкиного дня народження, Оксана Михайлівна таємно додала до листа побажань маленького ангелочка з цукру, символ того, що...

З життя12 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Та годі тобі, мамо! — Ігор різко відвернувся від вікна, де вдивлявся в машини, що проїжджали. — Хіба мало...

З життя13 години ago

Сміх у залі очікування: як слова хірурга змінили все

У приймальні Харківської міської лікарні стояв звичайний робочий гул. Відвідувачі, похмурі від тривог, розсілися у залі очікування — хто гортав...