Connect with us

З життя

«Свекровь разрушила брак, но теперь просит вернуть сына. Уже слишком поздно»

Published

on

Сегодня утром снова пришло сообщение от неё. Вся эта история всплыла снова, будто не затянувшаяся рана, а свежий порез.

Меня зовут Светлана, мне тридцать два, и совсем недавно я развелась. Его звали Артём. Мы прожили вместе чуть больше трёх лет, но что это были за годы? Не любовь, не семья — война. Только враг был не он. А его мать, Раиса Семёновна.

С самого начала я ей не угодила. Ещё до свадьбы она шептала Артёму, что я «не из их круга», что «слишком гордая», что «испорчу его будущее». Её коронная фраза:
— Женись на деньгах, а не на чувствах, а то будешь лаптем щи хлебать.

После свадьбы я пыталась подружиться. Вела её по врачам, дарила подарки, звала на чай. В ответ — только яд. Она тыкала Артёму, что я не умею печь пироги, что дети будут больными — мол, у моей тётки «нога кривая». А однажды заявила, что видела, как я «подмигиваю» дворнику.

Она вечно лезла в наши дела. Врывалась без звонка, подслушивала разговоры, разыгрывала сцены ревности. Уверяла Артёма, что я ему изменяю, а потом привела в дом какую-то Катю — свою «идеальную невестку». Устроила ужин при свечах в нашей же квартире! Сама накрыла, сама убрала. А я в тот день до ночи задерживалась на работе.

Артём сначала отмахивался:
— Мать у меня чудит, не бери в голову.
Но постепенно он замкнулся. Перестал защищать. Когда я плакала, молчал.

А потом я сдалась. По ночам просыпалась в холодном поту, сердце колотилось, вес уходил. Однажды осознала: я не живу, а мучаюсь. Не могу смотреть, как его мать методично губит наш брак, а он лишь наблюдает. Собрала вещи и ушла. Без криков. Без драм. Просто — всё.

Артём даже не попытался остановить. Через день вернулся к маме. Казалось, она победила.

Прошло два месяца. В субботу утром — звонок в дверь. На пороге Раиса Семёновна. В слезах, с трясущимися руками, держит коробку конфет — «к чаю».
— Света… — шёпотом выдавила. — Вернись к Артёму… Он пропадает… Уволился, пьёт, говорит, жить не хочет…

Сначала я онемела. Потом рассмеялась.
— Вы же этого добивались, помните? Чтобы я ушла. Чтобы нас не было. Вот и радуйтесь — теперь он только ваш. Вы так старались.

Захлопнула дверь. Не из злости. Просто — больно.

С тех пор она пишет каждый день. Умоляет. Пишет, что не понимала, как я «держала Артёма в руках», какая я «хорошая хозяйка» и «чистый человек». Читаю и не верю. Та самая женщина, что три года травила меня?

Я не вернусь. Не могу снова войти в ту клетку. Даже если он изменится — я уже не та Света. Я больше не жду чужой любви, не ищу одобрения. Хочу лишь покоя. Тишины. Счастья — без её ядовитых намёков и пустых взглядов.

Пусть Раиса Семёновна празднует победу. Вот только награда у неё… не такая, о которой она мечтала. Пусть теперь разбирается. Если сможет.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × 1 =

Також цікаво:

З життя46 хвилин ago

Зателефонуйте, будь ласка!

Викличте, будь ласка, Людмилу… Вранці Олену переслідувало передчуття, що щось має статися. Все, що мало статися, давно вже сталося. І...

З життя55 хвилин ago

Привіт. Я дружина. Можна увійти?

Ох, слухай, я тобі розповім цю історію, але так, щоб вона звучала по-нашому. Вже тиждень медичний університет у Львові гудів...

З життя2 години ago

Жінка майже семи десятків заходить до магазину одягу.

Жінка літ сімдесяти зайшла до крамниці з одягом. Волося її було нечесане, одяг — старий, на ногах — поношені сандалі....

З життя2 години ago

Чекай на мене

Олег вийшов із вагона на перон і глибоко вдихнув. У рідному місті навіть повітря особливе, не таке, як будь-де у...

З життя3 години ago

Кожної ночі під місяцем, таємний мішок борошна рятував життя.

Голод давив на нас, як тягар, але він, кожної ночі, під місяцем, ховав мішечок борошна, який рятував наші життя. Мене...

З життя3 години ago

Розлучення? Я залишуся з татом!

Марія давно відчувала, що їхній шлюб із Дмитром дає тріщину. Вогонь кохання згас, залишившись лише звичкою. Розмови зводилися до побутових...

З життя4 години ago

Зведена сестра

Ось адаптована історія у відповідності до українського культурного контексту: Віка після роботи заїхала до торгового центру. У головного бухгалтера через...

З життя5 години ago

Батько-легенда

**Батько-герой** Олеся з пакетом продуктів повільно піднімалася сходами на третій поверх, рахуючи східці. Так само вони рахували із сином, коли...