Connect with us

З життя

«Свекровь разрушила брак, но теперь просит вернуть сына. Уже слишком поздно»

Published

on

Сегодня утром снова пришло сообщение от неё. Вся эта история всплыла снова, будто не затянувшаяся рана, а свежий порез.

Меня зовут Светлана, мне тридцать два, и совсем недавно я развелась. Его звали Артём. Мы прожили вместе чуть больше трёх лет, но что это были за годы? Не любовь, не семья — война. Только враг был не он. А его мать, Раиса Семёновна.

С самого начала я ей не угодила. Ещё до свадьбы она шептала Артёму, что я «не из их круга», что «слишком гордая», что «испорчу его будущее». Её коронная фраза:
— Женись на деньгах, а не на чувствах, а то будешь лаптем щи хлебать.

После свадьбы я пыталась подружиться. Вела её по врачам, дарила подарки, звала на чай. В ответ — только яд. Она тыкала Артёму, что я не умею печь пироги, что дети будут больными — мол, у моей тётки «нога кривая». А однажды заявила, что видела, как я «подмигиваю» дворнику.

Она вечно лезла в наши дела. Врывалась без звонка, подслушивала разговоры, разыгрывала сцены ревности. Уверяла Артёма, что я ему изменяю, а потом привела в дом какую-то Катю — свою «идеальную невестку». Устроила ужин при свечах в нашей же квартире! Сама накрыла, сама убрала. А я в тот день до ночи задерживалась на работе.

Артём сначала отмахивался:
— Мать у меня чудит, не бери в голову.
Но постепенно он замкнулся. Перестал защищать. Когда я плакала, молчал.

А потом я сдалась. По ночам просыпалась в холодном поту, сердце колотилось, вес уходил. Однажды осознала: я не живу, а мучаюсь. Не могу смотреть, как его мать методично губит наш брак, а он лишь наблюдает. Собрала вещи и ушла. Без криков. Без драм. Просто — всё.

Артём даже не попытался остановить. Через день вернулся к маме. Казалось, она победила.

Прошло два месяца. В субботу утром — звонок в дверь. На пороге Раиса Семёновна. В слезах, с трясущимися руками, держит коробку конфет — «к чаю».
— Света… — шёпотом выдавила. — Вернись к Артёму… Он пропадает… Уволился, пьёт, говорит, жить не хочет…

Сначала я онемела. Потом рассмеялась.
— Вы же этого добивались, помните? Чтобы я ушла. Чтобы нас не было. Вот и радуйтесь — теперь он только ваш. Вы так старались.

Захлопнула дверь. Не из злости. Просто — больно.

С тех пор она пишет каждый день. Умоляет. Пишет, что не понимала, как я «держала Артёма в руках», какая я «хорошая хозяйка» и «чистый человек». Читаю и не верю. Та самая женщина, что три года травила меня?

Я не вернусь. Не могу снова войти в ту клетку. Даже если он изменится — я уже не та Света. Я больше не жду чужой любви, не ищу одобрения. Хочу лишь покоя. Тишины. Счастья — без её ядовитых намёков и пустых взглядов.

Пусть Раиса Семёновна празднует победу. Вот только награда у неё… не такая, о которой она мечтала. Пусть теперь разбирается. Если сможет.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

16 + вісімнадцять =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

Неочікуваний візит: на порозі плачуча свекруха, обманута хитрою суперницею

Пролунав дзвінок у двері. Я відчинила — на порозі стояла заплакана свекруха: виявилося, що коханка обікрала їх дочиста. П’ятнадцять років...

З життя7 хвилин ago

Смело выгнала свекровь — ни капли сожалений

Я выставила свекровь за дверь — и не капли не жалею. Здравствуйте. Хочу поделиться историей, после которой мои нервы до...

З життя9 хвилин ago

На порозі чужої квартири: 25 років потому я найняла свою матір як домробітницю, яка мене не впізнала.

Записи щоденника Хто така дитина без коренів? Ніхто. Лише тінь, що випадково набула форми. — Ти завжди чувa себе тінню?...

З життя38 хвилин ago

Спадок від брата: розповідати його дружині чи ні?

Мене звуть Оксана. Тиждень тому мій брат, Тарас, з’явився на порозі мого будинку в деревні під Житомиром після багатьох років...

З життя55 хвилин ago

Привела дом в порядок, но наткнулась на недовольство свекрови

Сегодня снова думала о том, что произошло. Знакомство с семьёй Дмитрия началось давно, но сблизились мы только спустя годы. Он...

З життя58 хвилин ago

З цього дня все зміниться: як жінка навчила чоловіка і сина

«Від сьогодні все буде інакше!» — як одна жінка поставила на місце чоловіка й сина Я не залізна. Я звичайна...

З життя60 хвилин ago

Забута на порозі: Як через 25 років я прийняла на роботу власну матір

Та знаєш, коли відчуваєш, що ти ніби привид? Таке існування без коріння – це ніщо. Лише оболонка, яка випадково знайшла...

З життя1 годину ago

Після змін – сноха змінила халат на макіяж і спортзал, а син не помічає, занурившись у роботу

Мене звуть Ганна Миколаївна. Мій син, Олег, і його дружина, Соломія, здавалися ідеальною парою, але зараз я відчуваю, що їхня...