Connect with us

З життя

Свекровь учит молодую маму чистоте

Published

on

Слишком чисто для молодой мамы: урок от свекрови

Ольга Ивановна вошла в дом невестки без предупреждения. Наташа встретила её, держа на руках маленькую дочь, пытаясь убаюкать капризную малышку.

— Не спит? — спросила свекровь, пристально глядя на невестку.

— Нет, — прошептала Наташа, устало опуская глаза.

— А сама-то когда последний раз спала? — Ольга Ивановна прищурилась, будто видя всё насквозь.

— Не помню… Только у меня на руках и засыпает, — тихо призналась молодая мать.

Недолго думая, свекровь протянула руки:

— Давай-ка мне Машеньку. Покатаемся с ней на машине — быстро уснёт. Через пару часов вернёмся. А ты — спать! Отдохни хоть немного.

Наташа колебалось, но усталость взяла верх. Передав ребёнка, она проводила взглядом удаляющийся автомобиль и… вместо того чтобы лечь, бросилась наводить порядок. Собирала разбросанные игрушки, мыла гору посуды, закидывала вещи в стирку, отчаянно скребла ванную, вымывала полы. Да ещё и пирог с яблоками испекла — нельзя же встречать свекровь и свёкра с пустыми руками!

Ольга Ивановна не была злой или властной. Нет. Она просто держалась с холодноватой уверенностью, и даже простое «спасибо» звучало у неё как приказ.

Невысокая, худощавая, с тёмными волосами и пронзительным взглядом, она словно заставляла окружающих выпрямлять спину. Наташа всегда старалась перед ней «не ударить в грязь лицом». Даже о беременности первой сообщила свекрови, а не собственным родителям.

Замуж она вышла рано — в двадцать. За мужем Саньку, с которым дружила с детства. Родители с обеих сторон скинулись на участок, построили дом, и к свадьбе молодым подарили готовую крышу над головой. «Живите да любите», — напутствовали они.

Семья была крепкой, но с родителями мужа отношения оставались слегка напряжёнными — Наташа чувствовала, что за ней наблюдают.

После рождения Маши всё изменилось. Девочка была беспокойной, плохо спала, молока у Наташи стало не хватать — она совсем перестала есть, металась по дому, чувствуя себя выжатой, как лимон. И помогали, и свекровь, и мама предлагали, но Наташа гордо отказывалась — мол, сама справлюсь.

Она стыдилась своей усталости, перед каждым визитом родни вылизывала квартиру до блеска. Даже шкафы перебирала — вдруг Ольга Ивановна откроет и увидит беспорядок?

И вот — нежданный визит. Наташа стояла посреди хаоса: посуда в раковине, пятна на полу, вещи вперемешку. Сама она выглядела измотанной, с тёмными кругами под глазами.

Свекровь осмотрела всё молча, потом просто сказала:

— Заехали из «Магнита», привезли вам молока, хлеба, кое-чего по мелочи…

А затем, неожиданно мягко, предложила:

— Давай Машу с нами. Покатаем, укачаем. А ты ложись, спи. Ничего не делай, ясно? Только отдыхай.

Наташа кивнула, но как только дверь закрылась — бросилась убираться. «Нельзя же встречать гостей в таком свинарнике!»

И когда Ольга Ивановна вернулась, дом сиял: полы вымыты, ванная блестит, кухня пахнет свежей яблочной шарлоткой.

Свекровь вошла с уснувшей внучкой на руках, вдохнула аромат пирога, оглядела безупречную чистоту… и сжала губы.

— На ужин не останемся, — коротко сказала она, передавая ребёнка.

— Почему?! — Наташа растерялась.

— Мы забирали Машеньку, чтобы ты спала, а не полы драила! Ты должна заботиться о себе. Ты — мать. Если не учишься принимать помощь — сломаешься. Мы рядом. Мы — не враги.

Ольга Ивановна махнула рукой и ушла. А у Наташи в груди сжалось. И обидно стало, и стыдно. Потому что свекровь была права. До последнего слова. И этот урок Наташа запомнила надолго.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × чотири =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Мам, годі тобі! — Ігор різко відвернувся від вікна, де спостерігав за машинами. — Досить вже чіплятися одного! Я...

З життя5 години ago

Любов, що запізнилася

Галя Іваненко складала коробку зі старими світлинами, коли знайшла випускне фото. Сорок років тому вона стояла поруч з Миколою, а...

З життя6 години ago

Шість років таємної доброти: юна пекарка і бездомний зниклий герой

Шість років пекарка Марійка лишала їжу тихому жебракові — не знаючи навіть його імені! У день її весілля з’явилося дванадцять...

З життя8 години ago

Дочка пробачила, а в мене — гіркота

Олеся пробачила, а я – ні. Віра Петрівна розглядала себе у дзеркалі, поправляючи сірий костюм. Сьогодні Олесці виповнилося тридцять. Перший...

З життя10 години ago

Більше не зноситиму

Валентина Петрівна тримала в руках теплі палянички від Ярини, усміхаючись цьому несподіваному повороту долі. Після розмови вона зрозуміла, що іноді...

З життя13 години ago

Пробачити, але занадто пізно

“Запізніле пробачення” — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ніколи більше не дзвони! — Галина Петровна з силою кинула слухавку на...

З життя16 години ago

Не хочу таку доньку

– Не треба мені такої доньки! – вигукувала Ярина Петрівна, махаючи пом’ятим аркушем паперу. – Сором для родини! Як я...

З життя16 години ago

Я у шлюбу, але самотня в житті

– Сонечко, ну поясни мені, як це тлумачити? – сусідка Валентина Петрівна стояла на порозі з торбинкою в руках і...