Connect with us

З життя

«Свекровь возмущена: невестка присела на шею сыну, находясь в декрете с детьми!»

Published

on

«Невестка села на шею моему сыну!» — ворчала свекровь, обвиняя меня в лени, пока я растила двоих детей.

Я с самого начала знала, что свекровь меня не полюбит. Не из-за моего характера или поступков — просто я из глубинки, а она — москвичка. Для неё этого хватило, чтобы считать меня недостойной её сына. «Не его уровня», — говорил её каждый взгляд.

Когда мы с Антоном поженились, её холодность ощущалась в каждом слове. Она улыбалась сквозь зубы, а её вопросы звучали как допрос. На свадьбе она бросила: «Хоть кто-то позаботится о продолжении рода». Эти слова врезались в память.

Мы сразу решили жить отдельно — снимали маленькую квартиру, но она была наша. Я сказала мужу прямо: «С твоей матерью под одной крышей я не выживу». Он меня понял. Даже когда свекровь настаивала: «Зачем платить за съём, когда у меня есть место?» — он отвечал твёрдо: «Мы справимся сами».

Тогда она окончательно решила, что это я настраиваю её сына против семьи. Её уколы стали тоньше, но я чувствовала их каждый раз. Я терпела — ради мужа, ради мира.

Первого ребёнка мы ждали с радостью. Но свекровь только качала головой: «Как вы будете жить на одну зарплату? Совсем с ума сошли!» Мы не сдались. Я подрабатывала, Антон брал подработки. Ни копейки у неё не просили.

Когда родился Сашенька, свекровь смягчилась. Приезжала, носила подарки, ахала. Я даже подумала — может, всё наладится? Но стоило мне забеременеть снова, как её лицо исказилось от злости.

«Ты что, совсем обленилась? Одного мало? Пусть Антон пашет, а ты будешь ногими болтать?!» Я молчала. Но когда она прошипела: «Сделай аборт и иди работать, как все нормальные!» — муж не выдержал. Впервые в жизни он крикнул на неё: «Хватит! Это наша жизнь! Не лезь!»

С тех пор она исчезла. Лишь шепчется за спиной, что я тунеядка, что рожала, чтобы не работать. Мне больно не из-за её слов — я к ним привыкла. Больно, что его мать могла бы быть рядом, радоваться внукам… а вместо этого травит нас.

Да, я сейчас дома. Но это не отдых. Это бессонные ночи, капризы, пелёнки, кастрюли. Я устаю больше, чем в офисе. И я не «сижу на шее» — у нас с мужем всё общее. Дети, дом, жизнь. Когда-нибудь я вернусь к работе, а пока растим их вместе.

Почему она не видит этого? Почему вместо поддержки — только злость?

Нам хорошо. Мы любим друг друга. И всё, чего я хочу — чтобы нас оставили в покое. Без яда, без упрёков. Потому что наша семья — это наше. И никто не имеет права её разрушать. Даже родная мать.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × 4 =

Також цікаво:

З життя3 хвилини ago

Заможний чоловік повернувся додому раніше і застав покоївку, яка танцювала з його сином у візку; те, що сталося далі, шокувало всіх

Зазвичай величезна квартира багатого Киянина Дмитра Шевченка була немов застиглим театром: довгі мовчазні коридори, холодні, позбавлені життя кімнати, простір без...

З життя9 хвилин ago

Любов, що витримала випробування часом

Любовь крізь роки У село приїхала нова родина. Якраз добудували нову школу. Старий директор пішов на пенсію, а новим став...

З життя10 хвилин ago

Немовля знайдене живою в рюкзаку, наполовину закопаному у крижаній річці — але шокуюча правда цього порятунку приголомшила слідчих і розлютила громаду

На світанку місто ще було вкрите тишею та інеєм. Звичайний обхід поліцейського Данила Бойка та його слухняного пса-партнера, Тараса, обіцяв...

З життя1 годину ago

Пес обійняв господаря востаннє перед евтаназією, аж раптом лікар вигукнув: “Стійте!” — і те, що сталося далі, змусило плакати всю клініку

Тісна кімната ветеринарної клініки ніби затамувала подих разом із тими, хто був всередині. Бліді стіни тремтіли від напруження, низька стеля...

З життя1 годину ago

Коли службовий пес Тітан раптово завмер у переповненому автобусі, ніхто не розумів чому — аж поки його пронизливий погляд не зупинився на маленькій дівчинці в кінці салону

Звичайний ранок у Львові перетворився на щось неймовірне, коли службовий пес на імя Бурштин раптово завмер у переповненому тролейбусі 10....

З життя1 годину ago

Не зовсім як у серіалі, але близько

Не як у серіалі, але схоже Маруся обожнювала серіали й мріяла, щоб у її житті все було гарно, як на...

З життя2 години ago

Слова моєї свекрухи: «Ця дитина — не мого сина» — болюче відгукнулися в моєму серці

Слова моєї свекрухи: «Ця дитина не мого сина» пролунали болюче.«Ця дитина не мого сина», сказала моя свекруха в день народження...

З життя2 години ago

Моя свекруха вилила на мене відро води, щоб розбудити, але такого розвитку подій вона не очікувала!

Моя свекруха вилила на мене відро води, щоб розбудити, але не очікувала такого повороту подій.Минуло два роки з моменту, як...