Connect with us

З життя

Свекровь и мама уехали на йогу, оставив без помощи моих детей

Published

on

В тихом провинциальном городке под Самарой, где время будто замедляет свой бег, а родственные связи считаются священными, моя жизнь превратилась в кромешный ад. Я, Ольга Сергеевна Ковалёва, мать трёх малышей-погодок, чувствую, как последние силы покидают меня. Мои мать и свекровь, обе перешагнувшие пятидесятилетний рубеж, вдруг решили, что их личные интересы важнее моей ежедневной борьбы за существование. Они укатили на двухнедельные йога-курсы в Сочи, бросив меня наедине с детьми, и эта рана кровоточит до сих пор.

Моим детям — Никите четыре года, Алёнке три, а младшему Вовке всего полтора. Муж, Дмитрий, пропадает на работе с рассвета до заката, пытаясь прокормить семью. Я не в обиде на него — он старается изо всех сил. Но я одна против трёх маленьких ураганов, требующих внимания каждую секунду. Никита засыпает бесконечными «почему», Алёнка ноет без остановки, а Вовка орёт, если его не держать на руках. Мои будни — бесконечная череда пелёнок, кастрюль, половых тряпок и попыток сохранить рассудок. Я не сплю больше трёх часов подряд, а сил уже не осталось вовсе.

Когда я ждала Вовку, свекровь, Валентина Петровна, и моя мать, Тамара, клялись, что помогут. Обещали забирать старших на прогулки, сидеть с младшим, давать мне передышку. Я верила их сладким речам, как утопающий верит в соломинку. Но после рождения сына всё переменилось. Валентина Петровна вдруг заявила, что «прожила свою жизнь» и не намерена «нянчиться с сопляками». Мать же принялась жаловаться на усталость и твердить о «праве на личное счастье». Их слова резали, как нож, но я ещё цеплялась за призрачную надежду.

А потом они нанесли удар. Будто сговорившись, объявили о поездке на йога-тур к Чёрному морю. «Нам нужно перезагрузиться, — бодро заявила мать. — Ты же взрослая девочка, Оленька, как-нибудь справишься». Свекровь фыркнула: «Мы в твои годы сами справлялись, без нянек». У меня подкосились ноги. Они же видели мои синяки под глазами, слышали, как я задыхаюсь от усталости. Но их «духовный рост» оказался дороже моих слёз.

Я пыталась вразумить их. «Как я одна управись с тремя? — хрипела я. — Вовка с температурой, Никита дверь с петель сносит, я даже поесть нормально не успеваю!» Мать махнула рукой: «Не придумывай проблемы, все так живут». Валентина Петровна и вовсе бросила ледяным тоном: «Хватит истерить. Две недели — не вечность». Их равнодушие жгло хуже кипятка. Я чувствовала себя выброшенной за борт, словно мы с детьми — помеха их новой «осознанной» жизни.

Дмитрий, узнав об их отъезде, лишь развёл руками. «Не мой это выбор», — пробурчал он. Эти слова добили меня окончательно. Первый день без них стал сущим кошмаром: Вовка орал без перерыва, Алёнка размазала манную кашу по обоям, а Никита устроил битву подушками. Я орала на них, а потом рыдала в подушку от стыда. Моя жизнь стала похожа на дурной сон, где нет ни края, ни спасения.

Я набрала мать, надеясь на чудо. Но та, бодрым голосом, выдала: «Оль, тут пальмы, море, такой релакс! Потерпи немного!» Свекровь даже не соизволила ответить. Их чёрствость обжигала сильнее предательства. Я вспоминала, как они клялись в любви к внукам, как обещали поддержку. А теперь они «находят себя» у моря, пока я гибну в этом бытовом аду.

Соседка Лида, увидев моё измождённое лицо, зашла с пирогами. Услышав детский рёв и увидеОна молча поставила чайник на плиту, взяла Вовку на руки и сказала: «Отдохни, я сама справлюсь» — и в этот момент я поняла, что настоящая семья не всегда связана кровью.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × 4 =

Також цікаво:

З життя45 хвилин ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя4 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя4 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя7 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...

З життя8 години ago

Кохання, що виникло з обману

Поглянувши у вікно, де мої діти грали у дворі з нашим псом Шептачем, зрозуміла: цей шлях від брехні до правди...

З життя10 години ago

Право на помилку.

Соломія дізналася про батькову коханку випадково. Того дня вона пропустила школу, аби супроводжувати подругу до тату-майстра. Необачно було йти до...

З життя11 години ago

Розрив, що врятував моє життя

— Олесю, ти що робиш?! — голос Богдана гримів по всій квартирі. — Куди це ти зібралася в такому вигляді?!...

З життя14 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Мам, годі тобі! — Ігор різко відвернувся від вікна, де спостерігав за машинами. — Досить вже чіплятися одного! Я...