Connect with us

З життя

Свекруха і чоловік намагалися виставити мене з дитиною на вулицю.

Published

on

Моя свекруха та мій чоловік намагалися виставити мене та мою дитину на вулицю.

Після трьох років спільного життя ми з чоловіком вирішили одружитися, але через рік він почав дивно себе поводити, а потім припинив ночувати вдома.

Я швидко зрозуміла, що в усьому винна інша жінка, але попри це, намагалася тримати сім’ю разом.

Свекруха, яка спочатку підтримувала мене, у змові з моїм чоловіком почала натякати на розлучення, і я зрозуміла, що повинна якнайшвидше залишити житло.

З кожним днем заощадження росли, але цих грошей не вистачало, щоб купити будинок навіть у найменшому місті. У мене не було куди повертатися, тому я оборонялася, як могла. Свекруха зрозуміла, що я наполеглива людина, і почала тиснути на мене.

Слова свекрухи:

– Ти добра дівчина, – сказала вона мені невпевненим голосом. – Збирай свої речі, дитину і йди. У мого сина є інша жінка, з якою він буде мешкати у цій квартирі.

Після таких розмов у мене волосся вставало дибки. Незабаром її улюблена онучка та невістка повинні були поступитися місцем коханці та жити з матір’ю.

Потім почався справжній жах – нам відключили електрика у квартирі, і ми залишилися з дитиною без світла. Холодильник, пральна машина та всі побутові прилади потайки зникли. Кожен раз, коли я забирала дитину з дитсадка, з страхом підходила до квартири, бо не знала, яка несподіванка може чекати на мене.

Дійшло до того, що в дитини почали забирати подарунки. Моя донька залишилася без телевізора у своїй кімнаті та DVD-плеєра, який отримала на день народження. Дитина плакала, а я не могла їй пояснити, чому дорослі так чинять. Відтоді вона дивилася мультфільми у моїй кімнаті.

Я була зажата в кут – Свекруха забрала всю постільну білизну, залишивши мене та дочку лише зі старими наволочками.

Навіть килимки з підлоги та стільці були віддані, не кажучи вже про м’які меблі. І тоді моє терпіння скінчилося. Знайомий порадив мені звернутися до адвоката, який провів весь мій розлучний процес майже безкоштовно.

У суді мій чоловік вилив на мене стільки бруду, що не відмию до кінця життя. Але закон був на моєму боці. Ми обмінялися квартирами, і мій чоловік почав неохоче платити аліменти на дитину.

Після такого сімейного життя мої нерви були остаточно зруйновані. З усіма родичами мого чоловіка я повністю розірвала стосунки. Не смію навіть мріяти про новий шлюб, вже навчена гірким досвідом.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × 5 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

The Bank of the Man No One Noticed

THE BENCH OF THE MAN NO ONE SAW Each morning, as the first sunlight brushed the rooftops of the city,...

З життя2 години ago

The Bank of the Man Nobody Noticed

The Bank of the Man No One Noticed Each morning, as the first rays of sunlight brushed the rooftops of...

З життя4 години ago

The Cat Who Waited Until the Very End

In a small café tucked away on Burton Street, nestled among old red-brick buildings and narrow alleyways, theres barely room...

З життя5 години ago

The Cat Who Waited Until the Very End

In a cosy little café tucked away on Burton Street, nestled between old red-brick buildings and narrow alleyways, there was...

З життя6 години ago

The Silent Battle: A Hidden Struggle Unveiled

Emily lingered by the living room window for a few extra moments, cradling a cup of tea that had long...

З життя7 години ago

The Silent Struggle: A Battle Unheard

**THE SILENT STRUGGLE** Eleanor lingered by the sitting room window, cradling a cup of tea gone cold, watching the dusk...

З життя7 години ago

I know they’re my children,” he murmured without lifting his gaze. “But… I can’t explain why—there’s just no bond between us.

“I know they’re my children,” he murmured without looking up. “But… I can’t explain why, theres just no bond between...

З життя8 години ago

Every afternoon, as he left high school, Thomas walked along the cobbled streets with his backpack slung over one shoulder and a wildflower carefully cradled between his fingers.

Every afternoon after leaving secondary school, Thomas walked along the cobbled streets with his backpack slung over one shoulder and...