Connect with us

З життя

Свекруха і чоловік намагалися виставити мене з дитиною на вулицю.

Published

on

Моя свекруха та мій чоловік намагалися виставити мене та мою дитину на вулицю.

Після трьох років спільного життя ми з чоловіком вирішили одружитися, але через рік він почав дивно себе поводити, а потім припинив ночувати вдома.

Я швидко зрозуміла, що в усьому винна інша жінка, але попри це, намагалася тримати сім’ю разом.

Свекруха, яка спочатку підтримувала мене, у змові з моїм чоловіком почала натякати на розлучення, і я зрозуміла, що повинна якнайшвидше залишити житло.

З кожним днем заощадження росли, але цих грошей не вистачало, щоб купити будинок навіть у найменшому місті. У мене не було куди повертатися, тому я оборонялася, як могла. Свекруха зрозуміла, що я наполеглива людина, і почала тиснути на мене.

Слова свекрухи:

– Ти добра дівчина, – сказала вона мені невпевненим голосом. – Збирай свої речі, дитину і йди. У мого сина є інша жінка, з якою він буде мешкати у цій квартирі.

Після таких розмов у мене волосся вставало дибки. Незабаром її улюблена онучка та невістка повинні були поступитися місцем коханці та жити з матір’ю.

Потім почався справжній жах – нам відключили електрика у квартирі, і ми залишилися з дитиною без світла. Холодильник, пральна машина та всі побутові прилади потайки зникли. Кожен раз, коли я забирала дитину з дитсадка, з страхом підходила до квартири, бо не знала, яка несподіванка може чекати на мене.

Дійшло до того, що в дитини почали забирати подарунки. Моя донька залишилася без телевізора у своїй кімнаті та DVD-плеєра, який отримала на день народження. Дитина плакала, а я не могла їй пояснити, чому дорослі так чинять. Відтоді вона дивилася мультфільми у моїй кімнаті.

Я була зажата в кут – Свекруха забрала всю постільну білизну, залишивши мене та дочку лише зі старими наволочками.

Навіть килимки з підлоги та стільці були віддані, не кажучи вже про м’які меблі. І тоді моє терпіння скінчилося. Знайомий порадив мені звернутися до адвоката, який провів весь мій розлучний процес майже безкоштовно.

У суді мій чоловік вилив на мене стільки бруду, що не відмию до кінця життя. Але закон був на моєму боці. Ми обмінялися квартирами, і мій чоловік почав неохоче платити аліменти на дитину.

Після такого сімейного життя мої нерви були остаточно зруйновані. З усіма родичами мого чоловіка я повністю розірвала стосунки. Не смію навіть мріяти про новий шлюб, вже навчена гірким досвідом.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 + 3 =

Також цікаво:

З життя10 хвилин ago

Чи буде тобі неприємно, якщо я приміряю твою сукню для весілля?” – усміхнулась подруга.

**Мрійливий сон про любов і зраду** — Ти не проти, якщо я надягну твою весільну сукню? Адже вона тобі вже...

З життя1 годину ago

Гра на удачу

Давно це було, ще за часів, коли Київ був повний весняного тепла, а по вулицях лунали пісні співаків з невеличких...

З життя2 години ago

Не пускай слова на вітер: важливіша мета — щасливе заміжжя!

— Ти, Льоню, не цокай дзьобом. Головне — гарно вийти заміж. У будь-якому разі виграєш, — наставляла родичка. Льоня була...

З життя2 години ago

Чому ти так на мене дивишся? Так, я не хочу дітей. Хіба нам погано удвох? – запитала дружина у чоловіка

— Чого ти так дивишся на мене? Так, я поки що не хочу дітей. Нам що, погано вдвох? — запитала...

З життя3 години ago

З двома впораємось, а третій — це вже виклик!

Марина почувствовала втому, яка не відпускала її кілька днів. Справ купа, а їй кортіло сісти й не рухатися, а ще...

З життя3 години ago

В останню мить усвідомлення: ризиковані наміри на табуреті з петлею в руках

Богдан запізно зрозумів, що стоїть на табуреті з мотузкою в руках і його наміри можуть бути неправильно зрозумілі. Богдан сидів...

З життя4 години ago

В пошуках себе

У Тараса була звичайна сім’я. Мама та тато любили його, як і він їх. Разом у вихідні ходили до кіно...

З життя4 години ago

Увічнена в любові

**Кохання до гроба** Марійка вийшла з магазину, перехопила важкий пакет і поплелася додому. Купила всього трохи, а ніби мішок цементу...