Свекруха нашіптувала за спиною: таємниці, які розкривають сімейні таємниці

Та що ти говориш, Маріно Гнатівно?! голос Олени Степанівни дзвенів від обурення. Як можна таке про невістку розпускати?

А що я кажу? удавано здивувалась сусідка, поправляючи окуляри. Я ж нічого поганого не сказала, просто помітила, що твоя Оксана якась дивна стала. То дуже втомлена, то…

То що? Олена Степанівна підійшла ближче до паркану. Договорюй вже!

Ну не знаю… Маріна Гнатівна знизила голос до шепоту, але так, щоб почули й у сусідньому дворі. А раптом вона того… у положенні? Та приховує поки? Адже дивно заміжня вже третій рік, а дітей нема…

Оксана завмерла біля калітки, стискаючи в руці пакет із хлібом. Вона йшла з магазину й випадково почула цю розмову, а тепер не могла зрушитися з місця. Серце билося так голосно, ніби його чули всі навколо.

Маріно, ну що ти несеш! відмахнулась свекруха. Молоді ще, карєру будують. Оксана в банку працює, відповідальна посада. Не до дітей зараз.

Та й карєра… протягнула сусідка. А я от дивлюся, як вона зранку виходить із дому. Бліда, під очима синці. І в магазин тепер часто бігає, раніше так не було. А вчора бачила, як вона біля аптеки стояла, довго щось у вітрині розглядала…

Оксана відчула, як по спині пробіг холодок. Вона дійсно була біля аптеки вчора, дивилась тести на вагітність, але так і не наважилась купити. Страх сковував її вже два тижні страх перед невідомим, перед розмовою з чоловіком, перед тим, що життя зміниться назавжди.

Та годі тобі вигадувати! розсердилась Олена Степанівна. Оксана дівчина гарна, працьовита. Якби щось таке було, вона б мені першій сказала. Ми ж добре спілкуємось.

Добре спілкуєтесь… повторила Маріна Гнатівна зі дивною інтонацією. А ти знаєш, що вона кожен вечір дзвонить мамі? Говорить довго, а як Андрій приходить одразу трубку кладе?

Оксана заплющила очі. Так, вона дійсно дзвонила мамі щодня, особливо останнім часом. Але не тому, що щось приховувала від свекрухи просто мама розуміла її краще. З нею можна було поговорити про роботу, про страхи, про те, що інколи хочеться побути самій.

І що тут поганого? захищалась Олена Степанівна. Дівчина любить поговорити з мамою, це ж нормально.

Нормально, звісно, згодилась сусідка, але в голосі відчувався підступ. Тільки от Зінаїда Павлівна мені розказувала, що бачила Оксану на зупинці, коли та з роботи їхала. Плакала дівчина, каже. Сиділа в автобусі й хусточкою очі витирала.

Оксана згадала той день. Так, вона плакала в автобусі, але не через вагітність чи проблеми в сімї. Просто на роботі був дуже важкий день звільнили її подругу, з якою вони працювали багато років. І начальник натякнув, що скорочення продовжаться. Страх втратити роботу, особливо зараз, коли вони з Андрієм збирали на квартиру, давив на неї все сильніше.

Слухай, Маріно, голос свекрухи став жорсткішим. Що ти цим хочеш сказати? Говори прямо, не ходи навколо.

Та нічого особливого, поспішно відповіла сусідка. Просто мені здається, що в неї якісь проблеми. Може, на роботі щось не так? Або… вона знову знизила голос, з Андрієм у них не все гладко?

З сином у них усе чудово! спалаху