Connect with us

З життя

Свекруха постійно порівнює мене зі своєю донькою, а тепер дійшла до онуків!

Published

on

Свекруха мене зводить порівняннями з її дочкою, а тепер дісталося й онукам!

Я, Олеся, одружена з Тарасом вже вісім років, і весь цей час веду війну зі своєю свекрухою, Надією Миколаївною. Щоб я не зробила — усе не так, а ось її донька, Мар’яна, — ідеал. Спочатку я терпіла, але тепер вона переступила всі межі: почала порівнювати наших дітей. Моє терпіння тріснуло, і я не збираюсь мовчати, коли справа стосується мого сина!

Ми з Тарасом одружились одразу після університету. Жили в невеличкому містечку під Полтавою, грошей не вистачало, але йти до свекрухи я не хотіла. Надія Миколаївна з першого дня мене не взлюбила. Тарас заспокоював: «Мама так до всіх моїх дівчат ставиться, вважає, що я нікому не дійду». Це не допомагало. Ми тікались у гуртожитку, потім зняли квартиру, кожну гривню відкладали. Коли свекруха дізналась, що ми знімаємо житло, влаштувала скандал: «Нащо гроші викидати? Жили б у мене, накопили б на своє!» Чотири роки вона докоряла нам за це рішення, ніби ми злочинці.

Тим часом Мар’яна, сестра Тараса, вийшла заміж. Вона теж не захотіла жити зі свекрухою, і — о диво! — Надія Миколаївна їх благословила на самостійне життя! «Молодці, не треба тісноти зі свекрухою», — говорила вона. Тарас був в шоці. «Мамо, чому ми з Олесею погані, що з’їхали, а Мар’яна з чоловіком — молодці?» — запитав він. Відповідь свекрухи добила мене: «Там така свекруха, що життя не дасть». Я ледве стрималась, щоб не крикнути: «А ти, гадаєш, мені даєш?» Це було плювком у обличчя, і я зрозуміла, що для неї я завжди буду гіршою за її доньку.

Мар’яна, до речі, мені подобалась, ми ладнали. Але вона успадкувала мамин характер: любить повчати і вічно чимось незадоволена. Я уникала сварок із Надією Миколаївною, але вона наче спеціально провокувала. Їй треба було вилити злість, інакше вона не могла спати спокійно. Коли я завагітніла майже одночасно з Мар’яною, свекруха розквітла. «Мар’яна молодець, народжує в молодості, а ти, Олесю, змушуєш мого сина працювати як віл», — торочила вона. Я була на межі: вагітність і так вимотувала, а її слова боліли, як батіг. На сімейних обідах вона клала Мар’яні найкращі шматки, примовляючи: «Їж, тобі сили треба». Мені ж діставались докори: «Ти занадто поправилась, дивись, що лікарі скажуть». Хоча лікарі запевняли, що моя вага в нормі. Я стримувалась, стиснувши зуби, але одного разу не витримала і перестала їздити до свекрухи, посилаючись на погане самопочуття.

Ми з Мар’яною народили з різницею у тиждень — у обох хлопчики. Свекруха одразу оголосила, що син Мар’яни — як дві краплі схожий на Тараса, а в нашому Дмитрику рідні риси не знайшла. Мене це не турбувало, я була поглинена материнством. Але коли Надія Миколаївна почала порівнювати дітей, моя кров закипіла. Це вже був не просто напад на мене — це стосувалось мого сина. Я не хочу, щоб Дмитро ріс, відчуваючи себе другим сортом. Тарас думав, що я перебільшую, але я бачила, як свекруха возносить онука Мар’яни, а нашого ледве помічає.

Коли Дмитрикові виповнилось чотири, ситуація перетворилась на кошмар. Свекруха не вгамувалась: «У Мар’яни син уже декламирує вірші, а ти, Олесю, з дитиною не займаєшся». Коли я віддала Дмитра в садочок, вона назвала мене зозулею: «Підкидаєш дитину, лиш би позбутися! А Мар’яна вдома сидить, виховує». Ці слова палили мене, як розпечене залізо. Навіть Тарас почав помічати, наскільки свекруха несправедлива. Я мовчу, але це ненадовго. Якщо він не поговорить із матір’ю, я влашную їй серйозну розмову.

Я готова терпіти, коли Надія Миколаївна порівнює мене з Мар’яною. Але коли вона зачіпає мого сина — це переходить усі межі. Дмитро — її рідний онук, але для неї він завжди буде гіршим. Мої спроби зберегти мир руйнуються, і я більше не хочу бути добренькою. Свекруха своїми порівняннями отруює наше життя, і я не дозволю їй принижувати мою дитину. Якщо доведеться, я готова на жорстоку розмову, навіть якщо це рознести нашу сім’ю. Моє серце тріскається від образу, але заради Дмитра я піду до кінця. Він заслуговує любові, а не байдужості бабусі, яка бачить лише свою доньку та її дитину.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × три =

Також цікаво:

IT1 годину ago

Cosa è successo a Silvio il giorno dell’incidente al magazzino, quando tutta Brescia gli ha voltato le spalle

La pioggia batteva sulla lamiera del tetto del magazzino di mobili di via Chiusure già dal primo pomeriggio, quando il...

IT1 годину ago

Diciotto anni con un segreto sotto il cuscino

Marco aveva trentotto anni quando smise di aspettarsi scuse da chiunque, figuriamoci da sua moglie. Abitava a Verona, in un...

HU1 годину ago

A borítékban nincs bocsánatkérés

Soha nem gondoltam volna, hogy egy ékszerdoboz lesz az a pont, ahonnan mindent elölről kell majd magyaráznom. De most itt...

HU1 годину ago

A balatonfüredi strand pultja mögül mindent lehet látni

Tizenegy éve árulok fagylaltot és limonádét a balatonfüredi móló melletti bódéban, és az ember idővel megtanulja felismerni a visszatérő arcokat...

HU7 години ago

A polc, amit apám faragott – és amit a szomszéd haragja miatt majdnem elástak

A felesleges deszkát a nejem akarta kidobni. Ennyi volt az egész történet eleje – semmi hősiesség, semmi nagy terv. Lacinak...

IT7 години ago

Tre donne, quattro telefonate e una bolletta della luce

Lo dico subito: Maria Conti di Brescia non ha amiche. Non ne ha sette, non ne ha nemmeno due. Ne...

HU10 години ago

A bérlet, amit majdnem visszaadtam

Sergio néztem. A fiamat. Ott állt a konyhaajtóban, kezében a kávéscsészémmel, és azt kérdezte, mintha kilencéves lenne: "Már nem akarsz...

HU10 години ago

A kapulakat nem én hagytam nyitva

A kaput nem én hagytam nyitva Zoltán vagyok, Mila apja. Azt a vasárnapot sosem fogom elfelejteni, de nem úgy, ahogy...