Connect with us

З життя

Сильна любов до моєї родини не змусить мене кардинально змінити своє життя.

Published

on

Щиро люблю і доньку, і онуків, і зятя, який став мені, як рідний син, але не можу так кардинально змінити своє життя.

Ми працювали за кордоном, і завдяки цьому маємо простору квартиру з трьома спальнями. Тепер у нас є три окремі кімнати, дві ванни, три балкони, велика кухня і простора вітальня. Нашому щастю не було меж, оскільки наше спільне мрія здійснилося.

На момент купівлі квартири наша донька ще не була заміжня. Як тільки ми завершили ремонт, члени нашої родини вирішили обрати кращі місця для себе. Наш син Богдан обрав світлу і велику, але водночас затишну кімнату. Донька Дарія обрала гарну спальню з балконом, а я з дружиною, так би мовити, не мали вибору і розмістилися в останній вільній кімнаті на розкладному дивані. Ми не брали участь у боротьбі за кімнати, розуміючи, що діти виростають і потребують більше свого простору.

Після цього наша донька вийшла заміж. Молодята бажали собі елегантного, пишного весілля. На щастя, наречений був заможний, тому весілля було саме таке, як вони хотіли: і чудовий лімузин, і прийом у дорогому ресторані для багатьох гостей. Вони запланували романтичну подорож медовий місяць в екзотичну країну, а батьки нареченого в день весілля подарували їм значну суму грошей на купівлю житла.

Одразу після весілля молодята привезли свої речі до нашої квартири. Протягом років з’явилося двоє чудових дітей, яких ми з дружиною просто обожнюємо — таким чином ми створили велику і дружню сім’ю.

Проте Дарія та Олександр зовсім не замислювалися про переїзд. Ми з дружиною дійсно хотіли допомогти їм фінансово в придбанні житла, але коли заговорили про це, почули зовсім не те, що очікували. Подружжя не думало про купівлю квартири. Вони навіть не шукали жодної, хоча могли собі це дозволити, враховуючи їхні фінанси. Дарія сказала нам, що планує отримати нашу квартиру, замість того, щоб відкладати гроші на власну, вважаючи, що можна буде виселити Богдана з місця проживання, яке належиться йому так само, як і їй. Вона вважала, що брат вже дорослий, щоб жити з батьками.

Богдан тоді був студентом, де ж йому ще жити? Крім того, донька зовсім не розуміла, чому ми не хочемо віддати їм квартиру, на яку так довго і важко працювали.

Щиро люблю і доньку, і зятя, який став мені, як рідний син, але не можу так кардинально змінити своє життя. Дуже важко віддати комусь свою мрію, яку так важко було досягти, долаючи різні перешкоди, навіть заради людей, яких так любиш і цінуєш.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

9 + вісімнадцять =

Також цікаво:

З життя36 хвилин ago

Маленький друг на чотирьох лапах

**Щенок** Мар’янка з мамою жили удвох. Батько у Мар’янки, звісно, був, та тільки він їм був не потрібен. Про нього...

З життя2 години ago

Якби тільки здогадувались про наслідки…

Якби знати, що так буде… Автобус підстрибував на вибоїнах. Водій лаявся, об’їжджаючи заповнені водою калюжі, інколи навіть виїжджав на зустрічну...

З життя3 години ago

Другий шанс на щастя

— Оленко, ти вже йдеш? — Подруга Марійка нетерпляче постукала наманікюреними нігтиками по стільниці. — Ні, ще затримаюсь. Чоловік має...

З життя4 години ago

Чи бачиш ти, як він на тебе дивиться? З любов’ю і захопленням

— Знаєш, як він на тебе дивиться? З любов’ю й захопленням, — промовила задоволена собою донька. Дмитро вийшов із ванної,...

З життя5 години ago

Чи знаєш ти, як він на тебе дивиться? З ніжністю і захопленням, – з гордістю промовила донька

Ой, слухай, як він дивиться на тебе? З любов’ю й захопленням, — вигукнула задоволена собою донька. Дмитро вийшов із ванної,...

З життя5 години ago

«Чи залишила вона мені доньку? – Валентин охопив жах, – цього не може бути. Вона обов’язково повернеться»

«Залишила мені дочку?» – від жахливої здогадки Олену кинуло в жар. «Ні, цього не може бути. Вона обов’язково повернеться.» Олена...

З життя6 години ago

Хірурги зневірилися — але любов старшої медсестри повернула її до життя

Світлиця лікарні була занурена у напівтемряву. Легке світло від настільної лампи ледве освітлювало обличчя дівчини. Їй щойно виповнилося п’ятнадцять, але...

З життя6 години ago

Я ПРИГОСТИВ БЕЗДОМНОГО ШАУРМОЮ І КАВИ — ВІН ВРУЧИВ МЕНІ ЗАПИСКУ І ПОПРОСИВ ПРОЧИТАТИ ЇЇ УДОМА.

Сьогодні був сірий вівторок, той самий, коли на душі важко без причини. Щойно закінчила стресову нараду в центрі й вирішила...