З життя
Сильно люблю доньку, онуків і зятя, який став мені як син, але не можу кардинально змінити своє життя.
Обожнюю і доньку, і онуків, і зятя, який став мені близьким як син, проте не можу так кардинально змінити своє життя.
Ми працювали за кордоном і врешті-решт змогли придбати простору трикімнатну квартиру. Тепер у нас є аж три окремі кімнати, дві ванні, три балкони, величезна кухня і простора вітальня. Нашому щастю не було меж, бо здійснилась наша загальна мрія.
На момент покупки квартири, наша донька ще не була заміжня. Як тільки завершили ремонт, члени нашої родини почали вибирати собі найкраще місце. Наш син Богдан обрав світлу і велику, але затишну кімнату. Донька Дарина ж обрала гарну спальню з балконом, а ми з дружиною, ну що ж… залишилися в останній вільній кімнаті на розкладному дивані. Ми не брали участь у “битві” за кімнати, адже розуміємо, що діти дорослішають і потребують більше особистого простору.
Потім наша донька вийшла заміж. Молодята бажали розкішного, гучного весілля. На щастя, наречений був заможним, тому весілля відбулося саме так, як вони хотіли: була і чудова лімузина, і прийом у дорогому ресторані для численних гостей. Вони запланували романтичну медову подорож у екзотичну країну, а батьки нареченого на день весілля подарували молодій парі значну суму грошей на купівлю житла.
Після весілля молодята переїхали до нас з речами. З роками у нас з’явилася двоє чудових внуків, яких ми з дружиною просто обожнюємо — так у нас утворилася велика і дружня родина.
Однак Дарина і Олександр зовсім не думали про переїзд. Ми з дружиною дійсно хотіли допомогти їм фінансово з придбанням власної квартири, але коли ми поговорили з ними, почули щось несподіване. Подружжя не думало про купівлю житла. Вони навіть не шукали його, хоча могли це собі дозволити, враховуючи їх фінансовий стан. Дарина сказала, що вони планують отримати нашу квартиру у спадок, замість того, щоб відкладати гроші на власне житло, і вважала за доречне виселити Богдана з дому, який належить йому так само, як і їй. Вона вважала, що брат вже досить дорослий, щоб жити з батьками.
На той час Богдан був студентом, тож де б він мав жити? До того ж, донька зовсім не усвідомлювала, чому ми не хочемо віддати їм наше житло, на яке ми так довго і важко працювали.
Я безмежно люблю і доньку, і зятя, який став мені близьким як син, проте не можу так кардинально змінити своє життя. Дуже важко віддати комусь свою мрію, яку так складно було досягти, долаючи різні перешкоди, навіть заради людей, яких так сильно любиш і цінуєш.
After descending the slope toward the water, Michael assessed the cat’s chances of survival.
After descending the slope toward the waters edge, Michael sized up the cats chances of survival. The steady flow of...
Dad, please… don’t come to the school today, okay?
“Father, please… dont come to the school today, all right?” “Why, Emmeline? Dont you want me to see you receive...
Jane Just Got Home from Maternity Ward – And Found a Second Fridge in the Kitchen. ‘This One’s Mine and Mum’s—Don’t Put Your Food Here,’ Said Her Husband.
Emma stepped back into her own home from the maternity wardand there, in the kitchen, stood a second fridge. “That...
On Her Way to the Store, Anna Suddenly Recognized the Mother of Her First True Love in the Elderly Woman Approaching Her—To Her Surprise, the Woman Recognized Her Too and Couldn’t Hold Back Her Tears.
On her way to the shop, Emily suddenly recognised the mother of her first true love in the elderly woman...
After descending the slope leading to the water, Michael assessed the cat’s chances of survival.
After descending the slope leading to the water, Michael assessed the cats chances of survival. The steady flow of the...
‘Excuse me… where am I?’ the woman asked softly, gazing out the car window as if she didn’t understand what was happening.
“Excuse me… where am I?” the woman murmured, staring blankly out the car window as though lost in a daze....
I’m sorry… where am I?” the woman whispered, staring out the car window as if she didn’t understand what was happening.
“Excuse me… where am I?” the woman asked softly, peering out the car window as if the world outside made...
Has He Still Not Called, Mom?” Andrew Asked, Looking at the Woman Seated at the Table with Bare, Vulnerable Eyes.
“Has he still not called, Mum?” asked Andrew, gazing at the woman hunched over the table with bare, pleading eyes....