Connect with us

З життя

Сын привёл незнакомку с тремя детьми — мы выгнали их, не зная правды

Published

on

В тот вечер сердце моё готово было выпрыгнуть, будто испуганный заяц, если бы не стиснутые в комок зубы. Помню, как всё началось — звонок от сына: «Мам, мы с Ларисой заскочим. Познакомиться». Голос бодрый, будто человек впервые переплыл Волгу и гордится собой. Мы с супругом переглянулись — наконец-то наш Ваня одумался, жениться собрался. Сколько можно, как бездомный кот, по подворотням шастать!

Ваня у нас парень с изюминкой. С пелёнок сам себе на уме. После школы — внезапно в армию, а потом и вовсе: «В Сибирь махну. Заработаю». Мы с отцом обомлели, но не перечили. Уехал — и правда, начал привозить гостинцы: стерлядь, медвежатина, кедровые шишки. Рассказывал, что живёт душевно — тайга хоть и сурова, да красива, люди — как из сказки.

А тут — свадьбой запахло. Мы скатертью стол застелили, каравай приготовили, в лучшие рубахи нарядились, ждём. Дверной звонок. Я открываю — и ноги будто в болотный мох провалились.

На пороге стояла… Нет, сначала я увидела лишь огромную доху из соболя, а за ней — трёх ребятишек и самого Ваню. Доха шагнула внутрь, сбросилась — и оказалось, под ней хрупкая девушка с чёрными, как смоль, волосами да взглядом хищной совы. Ваня представил:

— Встречайте, Ульяга. Моя суженая.

У меня в животе будто медведь перевернулся. Девушка молча кивнула, дети без спроса плюхнулись на пол. Один стаскивал валенки, другой уже карабкался на буфет. Младшего Ульяга ловко привязала платком к ножке табурета, чтоб не сбежал. Всё это — в гробовой тишине, да с таким ароматом, будто всю тайгу к нам в уральскую хрущёвку приволокли.

Села за стол. Я скатерть белоснежную постелила. А Ульяга — хвать руками (!) котлеты детям в ладони класть. Себе — вилкой, но вертела ею во рту, как шашлык на вертеле. Говорила отрывисто, будто топором рубила.

— Это ваши? — мой муж ткнул взглядом в ребятню.

— Мои, — будто снег на голову, ответила она.

Мы с отцом Вани переглянулись. Сейчас что, у нас родня уральская с сибирской породнится?

— Ваня, родной, а где познакомились? — спросила я, голос дрожит, как осиновый лист.

— В тайге, мам. Она там частушки поёт — заслушаешься! — сын засиял, будко медведь на мёд напал.

— А жить-то где будете? — встрял муж.

— В избушке можно, — равнодушно бросил Ваня.

Тут у меня в голове будто сосулька треснула. Вышла на кухню, муж следом. Стоим, смотрим друг на друга — глаза по пять.

— Ну и что теперь?

— А черт его знает, — развёл он руками.

Вернулись. Муж подошёл к сыну, не глядя, сунул купюры:

— На гостиницу. Прости, но у нас вам не место.

Ваня вздохнул:

— А вы всё твердили: «Лишь бы женился». Вот и привёл.

Ушли. С ребятишками. С дохой. С запахом тайги.

Прошло с полчаса. Снова звонок. Открываю — они. Но уже другие. Ульяга без дохи, в простой телогрейке, волосы в косу заплетены, глаза — как у проказницы лисицы.

— Добрый вечер, — вежливо молвила. — Простите нас.

— Я ничего не понимаю, — прошептала я, отступая к стене.

Ваня, ухмыляясь, шагнул вперёд:

— Мам, ну ты ж сама: «Хоть бы женился, хоть бы женился». А я — не хочу. Пока. Это Ульяга, подруга. Пошутить решили. Она из Тобольска, с племянниками в гости приехала. Ночевать негде было. Вот я и придумал эту комедию.

Я плюхнулась на табурет в прихожей. Ноги — будто из тряпок.

— Сынок, делай что хочешь, но так больше не пугай. Я же до инфаркта чуть не допрыгалась! — выдохнула я.

Вернулись к столу. Ульяга, теперь совсем другая, на кухне помогала. Дети сидели чинно, смеялись. А мы с мужем поняли: да, стареем. Но шутка удалась — так натурально, что хоть святых выноси…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × один =

Також цікаво:

З життя19 хвилин ago

Як він міг? Мати померла лише кілька місяців тому, а він вже приніс додому цю…

Як він міг? Мама померла всього кілька місяців тому, а він уже привів у дім цю… Марічка бігла зі школи,...

З життя1 годину ago

І все ще існує любов

— Юре, ти не туди повернув. Треба було проїхати далі, — вигукнула Мар’яна. — Я правильно повернув, — спокійно відповів...

З життя2 години ago

Я відчував твій слух, мамо

— Бабусь, казку розкажеш? — запитав шестирічний Дениско. — Лише коротку. Вже час спати. Завтра в садочок не прокинешся, —...

З життя2 години ago

Врятування від самотності

**Порятунок від самотності** Оксана прокинулася пізно. Перша думка — проспала. А ж дочка з онуком скоро схочуть, а в неї...

З життя3 години ago

Остання жертва

**Остання жертва** — Мам, мені треба з тобою поговорити. — Отаке тривожне початкове речення. — Ірина з тривогою подивилася на...

З життя3 години ago

Дощ веде до щастя

Дощ іде на щастя Після спекотного літа настала холодна й пронизлива осінь, з пронизливими вітрами та нескінченними дощами. По дорозі...

З життя4 години ago

Святковий подарунок несподіванки

**Новорічний сюрприз** Оля спішила додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Що й казати — у її сумочці лежали два...

З життя4 години ago

Тобі не втекти від відповідальності, мама

Марiя смажила деруни, коли в двері подзвонили. Вона вийшла з кухнi, щоб відкрити. “Мамо, це до мене”, — зупинив її...