Connect with us

З життя

Сын замкнулся в себе, и я потерял его навсегда: где мы разошлись?

Published

on

Мой сын больше не хочет говорить со мной… Не знаю, когда именно мы стали чужими.

Он у меня один. Кровинушка, надежда, смысл жизни. Ему тридцать, мне — шестьдесят. Всё отдала ему. Работала до изнеможения, молилась, не спала ночами. Он от первого брака. Теперь у него своя семья: жена, недавно родилась внучка — наша радость. Живут рядом, через двор. Казалось бы, счастье. Но нет… Мы почти не общаемся.

Раньше было иначе. Сын часто заходил, советовался, пил чай, говорил по душам. Я чувствовала — нужна ему. А теперь — стена. Он холодный, будто я его предала. Обижен, но за что — не понимаю.

Пыталась осторожно спросить — молчит. Через невестку — та только отмахивается: «Разбирайтесь сами». А как разбираться, если он избегает даже взгляда?

В детстве он часто болел. Я тянула всё одна. Второй муж — добрый, но слабохарактерный. Сын его отцом не считал, и тот не настаивал. Всё легло на меня: и строгость, и забота. Через что мы прошли! Дурные компании, подозрения в наркотиках, подростковый бунт… Была жёсткой — не из злости, а от страха. Боялась его потерять. Не идеальная мать? Да. Но единственная, кто никогда не сдавался.

А испортилось всё из-за пустяка. Попросила помочь с компьютером — не разбираюсь в этих обновлениях… Раньше помогал без вопросов. А тут вздохнул, позвал жену и ушёл. Даже пирожки не взял. И с той поры — тишина.

Думала, остынет, вернётся. Но прошли месяцы — ничего. О поездках за границу узнаю от знакомых. Внучку вижу, только если невестка приводит. Та вежлива, но холодна. Спрошу про сына — отвечает: «Это не моё. Говорите с ним сами».

Перестала звонить — боюсь навязчивой казаться. Думала: дам ему пространство, соскучится. Но нет… Чем больше молчу, тем дальше он.

Самое страшное — не гнев, не обида. А равнодушие. Будто я перестала существовать. Не звонит, не спрашивает, как здоровье. Даже когда в больнице лежала — не пришёл. Невестка случайно узнала.

Я не скандалила, в семью не лезла, помогала, если просили. Деньги давала, поддерживала. Разве не заслужила хотя бы разговора?

Не сплю ночами. Перебираю в памяти каждый день, ищу, где ошиблась. Может, не заметила чего? Обидела случайно? Или просто стал я ему не нужна?

Говорят, дети отдаляются. Но не до такой же степени! Я ведь не чужая. Я — его мать.

Теперь будто хожу по битому стеклу — каждое воспоминание режет. Смотрю на его детские фото, рисунки — и не верю, что этот смешливый мальчишка теперь отгораживается, как от врага.

Мне не надо подарков, денег. Мне нужно просто его присутствие. Его голос. Его «привет, мам».

Как вернуть сына, если он сам ушёл? Что сказать, если он не хочет слышать? Или… смириться? Но как жить, если сердце рвётся на части, а родной человек ведёт себя так, будто тебя нет?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 3 =

Також цікаво:

З життя58 хвилин ago

Автобус їхав своїм звичним маршрутом, коли раптом з нізвідки з’явився пес і побіг поруч: усі були шоковані, дізнавшись причину

Щодня жовтий автобус маршруту 318 їздив одним і тим же шляхом. Водій, спокійний чоловік на імя Іван Коваленко, завжди дотримувався...

З життя2 години ago

Минув рік, як пішла з життя моя дружина, але щотижня хтось кладе квіти на її могилу: одного дня я вирішив дізнатися, хто це

Минув рік, як пішла з життя моя дружина, але хтось щотижня приносив квіти на її могилу: одного дня я вирішив...

З життя3 години ago

Український вівчар напав на генерала під час нагородження: всі були в шоці, дізнавшись причину дивної поведінки собаки

Сержант Олексій Шевченко служив у поліції понад 15 років. Він був відомий як один із найвідданіших і безстрашних офіцерів, завжди...

З життя4 години ago

Жінка вимагала, щоб мене та мого собаку викинули з літака, ображала нас – але потім сталося щось неймовірне

Нещодавно я мала летіти до батьків. Через посттравматичний стресовий розлад після важкої аварії я завжди подорожую з сертифікованим собакою-помічником. Цей...

З життя5 години ago

Швидко обійшовся з безпритульною кішкою жорстоко, але глибоко пожалкував про це вже за кілька хвилин

У маленькому продуктовому магазині на розі шумного київського провулку вечір був таким, як завжди. Біля входу сиділа кішка худа, зі...

З життя6 години ago

Мій пес ніколи навіть не гавкав на незнайомців, але коли він побачив того чоловіка – кинувся на нього! Я був шокований, дізнавшись причину

Мій пес ніколи навіть не гавкав на незнайомців раніше, але коли він побачив того чоловіка кинувся на нього. Я був...

З життя7 години ago

Вибір між родиною та свободою

**Щоденниковий запис** Колись у селах було весело. Молодь бігала на дискотеки, навіть у сусідні села. Тоді не було інтернету, тому...

З життя7 години ago

Швидка допомога жорстко поводилася з безпритульним котом, але глибоко пошкодувала вже за кілька хвилин

**Щоденник**Це був звичайний вечір у маленькому продуктовому магазині на розі оживленої вулиці у Львові. Біля входу сиділа кішка худа, з...