Синку, обирай наречену з природною красою, бо знаю, як зараз роблять з себе “цукерочки”.

Уляна зупинилася на порозі вітальні, трохи нервуючи, переступаючи з ноги на ногу. Її мама, Олена Іванівна, знову почала свою звичну тему.

— Синочок, обирай собі невесту з природною красою. Зараз всі роблять з себе “цукерочок”, але це все тимчасове.

— Мамо, чому ти почала про це говорити? Я ж навчаюся, мені не до зустрічей зараз.

— І це правильно. Спочатку навчання, потім робота, а вже потім родина. Знаєш, я сьогодні дивилася телешоу, там хлопець одружився на красуні, а все обернулося інакше, коли вона народила дитину.

— Що сталося?

— Дитина була незграбною, зовсім не схожою на батьків. Потім, коли вона народила другу дитину, та вийшла така ж. А чоловік не міг зрозуміти, як таке можливо… Поки на родинному святі не побачив фото своєї дружини в дитинстві. Вона була негарною, і зробила багато операцій, щоб змінити свою зовнішність. Гени не обманеш, і діти успадкували її натуру. Чоловік розлучився через цей обман.

— Мам, чому ти мені це розповіла? До речі, здається, це в Китаї чи Кореї сталося, я читав.

— Я маю на увазі, що тобі слід звертати увагу на гени твоєї майбутньої дружини. Щоб діти були красивими і здоровими. І не приводь дівчат з великими губами, татуюваннями чи пірсингом додому…

Олег втомився вислуховувати поради мами про майбутніх наречених. Вона прагнула дібрати йому когось до смаку. Це його справді дратувало. Поки одного разу вона не вирішила взяти справу у свої руки.

— Познайомся, Олеже, це Софія. Вона працює в бібліотеці. Розумна дівчина, обожнює кіно, можеш запросити, вона не буде проти.

— Добрий день, Софія. Вибачте, але я зайнятий підготовкою до сесії…

Олег зайшов до своєї кімнати, думаючи про мамині спроби втрутитися в його особисте життя.

Через тиждень вітальня знову наповнилася гостями.

— Сину, уявляєш, до тьоті Зіні приїхала племінниця, міста не знає, може покажеш їй місто?

— Мамо, я зайнятий, готуюсь до іспитів… Привіт тьоті Зіні.

— Олежику, ну що з тобою не так? Адже дівчата симпатичні, природні. Поганого я ж не пораджу.

— В Інстаграмі, мамо… Досить мене сватати, сам оберу собі пару, без твоєї допомоги!

Олена Іванівна відчула образу, коли чула таке від сина. Олег був її сенсом життя. Інакше, як дивом, не могла назвати його появу на світ. Народила його в 43 роки, вважалася безплідною багато років. На жаль, батько Олега не дожив до повноліття сина. Їй дуже хотілося внуків. Але від правильної невістки.

Після закінчення навчання Олег знайшов роботу за фахом. Олена Іванівна поставила умову — одружуватися цього року, але лише на тій дівчині, яку вона схвалить.

— Сину, я вже у віці, хочу встигнути поняньчити внуків. Але дівчина повинна бути порядною, правильною і з природною зовнішністю. Тільки так ти будеш щасливим, і я також.

Олег намагався пояснити, що це він має вирішувати, з ким одружитися, але мама стояла на своєму.

— Мамо, настав час познайомити тебе з кимось. Ти повинна прийняти цей вибір, якщо любиш мене. Завтра я приведу свою пару на вечерю.

Олена Іванівна вирішила поглянути, кого ж обрав її син. Вона була впевнена, що дівчина буде вся напичкана уколами краси. Вона вирішила висловити свої зауваження, але не “переборщити”.

— Добрий вечір, Олено Іванівно, я Костик.

— Здравствуйте, Костянтине. Дуже приємно. Ви, мабуть, колега Олега?

— Мамо, Костя і я… ну, загалом, ми пара!

— В якому сенсі, сину? Як це так можливе?

— Я з тих, хто з хлопцями… Ми з ним хочемо зійтися і жити разом.

Олена Іванівна сіла на стілець, тримаючи в руках тарілку з варениками. Їй важко було повірити в почуте.

— Мамуль, ми швидко перекусимо і підемо в парк…

— Олеже, я ж не можу повірити… Як же це так? Що я людям скажу? А внуки? Це ж неправильно…

Олег з Костиком набрав вареників у паперовий пакет і вийшли на вулицю.

— Олеж, бачила б ти її обличчя…

— Нічого, Костян, мамі це піде на користь. І мені також, сподіваюся.

— Вірочко, привіт, дорога. Ми з Костиком щойно від мами…

— Ну, як все пройшло? Вона повірила у твою вигадку?

— Здається, повірила, але вона сама винна. Треба було думати раніше.

Олег попрощався з Костиком, взяв Віру за руку, і вони пішли на прогулянку. Віра була його однокурсницею, вони давно були разом. Вона любила сидіти в Інстаграмі, мала татуювання у вигляді змії на руці. І пухкі губи, не природні, а від косметолога. Все те, що так лякало Олену Іванівну.

Олег був щасливий з нею. Віра була цікавою, знала кілька мов, мріяла про дітей. Але він знав, що мама не зможе її прийняти. Вона була “неправильною” для неї. Андрій не хотів, щоби мама зруйнувала їхнє життя, тому й вигадали з Костіком історію.

Прийшовши ввечері додому, Олег застав маму на кухні, з валером на столі.

— Синочок, як ти міг… Добре, що батько цього не бачив… Тобі ж із дівчатами треба бути, щоб діти були, а не це все…

— Мам, дівчата зараз всі однакові, як під копірку. А у Костіка все своє, натуральне. Ти ж сама казала про природну красу…

— Господи, сину, та нехай буде з губами, як у качки, в тату, аби це була дівчина… Я навіть на жінку з дитиною погоджуся…

— Мамо, не хвилюйся… Я приведу тобі дівчину, хоч завтра!

— Правда, сину? Я так рада буду, а то вже передумала стільки…

Олена Іванівна побачивши Віру, розплилася в усмішці. Не обманув, привів дівчину. І яка красуня виявилася, ну й що, що губи не свої, а наколка геть симпатична.

Олена Іванівна обожнювала Верочку. А коли невістка народила двійню, радості не було меж. Одразу двоє внуків — хлопчик і дівчинка. Найкрасивіші внуки в світі!

Часто батькам не подобається вибір їхніх дітей. Але батьки повинні розуміти і поважати вибір свого чада. Хай час покаже, чи правильний вибір, а батькам залишається просто приймати ситуацію. Іноді діти змушені йти на хитрощі.