Connect with us

З життя

Тебе накинули ярлик, якого ти не заслуговуєш: невістка звинуватила мене без причини

Published

on

“Ти розлучниця!” — звинуватила мене невістка в тому, чого я не робила.

— Прямо в очі сказала, що я мрію зруйнувати їхній шлюб. Уявіть? — розповідає Людмила Петрівна, літня жінка з інтелігентною вдачею, але з відтінком втоми в голосі. — І навіть не знюхалася, ніби й не має совісті взагалі. А я ж… я хотіла якнайкраще.

Почалося це два роки тому, коли в її сина, 27-річного Олега, виникли труднощі. Він тоді нещодавно одружився з дівчиною з провінції — Марічкою. Молоді жили на орендованій квартирі у Броварах, вроді непогано, навіть трохи відкладали на свою “однушку”. Але криза не обходить нікого: Олега звільнили з роботи, і платити за оренду стало неможливо. Тож Людмила Петрівна — жінка з великим серцем — запропонувала їм переїхати до неї, у її трикімнатну на Печерську.

— Вони б і під парканом опинилися, — каже вона з гіркотою. — А я їх прихистила. Своїх не кидаю.

Спочатку все було більш-менш нормально. Але дуже скоро почалося те, до чого Людмила Петрівна була не готова. Виявилося, що Марічка зовсім не привчана до господарства. Після неї лишалися купи волосся у ванній, незастелене ліжко, брудний посуд у мийці. Мила вона його, за словами свекрухи, тільки тоді, коли вже не було з чого їсти — і то лише для себе.

— Могла собі омлет зробити, поїсти — і залишити сковорідку, як є. Жодної поваги. Я навіть боялася щось сказати — одразу ображається, ніби я її принижую. А я ж просто хотіла, щоб вона розуміла: це не готель, а мій дім.

Людмила Петрівна згадує, як намагалася налагодити контакт: по-доброму розмовляла, пропонувала допомогу, поради. Але у відповідь отримувала лише злі погляди й докори. Марічка вважала, що раз їх запросили — от і все, тепер “господиня” мусить терпіти.

— До чого дійшло — я перестала гостей запрошувати. Рідна сестра приїхала, побачила, у якому безладі ми живемо, і важко зітхнула. Я від сорому мліла. Усе життя до порядку звикла, а тут — як на звалищі.

Син, за словами Людмили Петрівни, не втручався. Мовляв, “не лізьте, самі розберемося”. Але одного разу, не витримавши, мати таки пригрозила: або ти поговориш з дружиною, або я вас попрошу з’їхати. Розмова з Марічкою відбулася, і після цього та почала хоч якось прибирати. Не ідеально, але хоча б щось.

Однак спокій тривав недовго. Скандали у домі ставали частішими, Марічка кричала, що “не наймалася прибирати” і взагалі “не збирається жити за чужими правилами”. А коли Олег намагався її вгамувати, вона його огризалася, звинувачувала в підкаблученні й кидалася посудом.

Через кілька місяців пара з’їхала. Повернулися на орендовану квартиру, взяли кредит. А Людмила Петрівна залишилася у своїй квартирі одна — вперше за довгий час.

— Я тоді вперше за весь час просто сіла на диван і зітхнула. Прибрала всю хату до блиску, відчинила вікно й насолоджувалася тишею. Знаєте, я не зла, але відчула полегшення. Ніхто не смітить, ніхто не грубить. Мій дім — знову став моїм.

Та спокій не тривав довго. Через тиждень після переїзду невістка подзвонила Людмилі Петрівні. Здавалося б, щоб вибачитися, подякувати за прихисток. Але ні. Марічка дзвонила, щоб звинуватити.

— Ти, — казала вона, — погано виховала свого сина. Він занадто слухає мамочку, порівнює мене з тобою. Ти винна, що ми не маємо сім’ї! Ти хочеш, щоб ми розлучилися!

Ці слова були для Людмили Петрівни як удар у лице.

— Я не знала, що відповісти. Мені здавалося, що я вже й так зробила все можливе. Не втручалася, не лізла, терпіла. А тепер — я “розлучниця” в їхніх очах?

Марічка розповіла, що Олег часто приводить у приклад свою матір: “Ось мама так робить”, “У мами завжди чисто”. А її це дратує, вважає це тиском і маніпуляцією.

— Ну а що тут поганого? Якщо я все життя звикла до порядку, якщо я вмію господарювати, і син це помічає — це привід злитися на мене?

З того дня Людмила Петрівна вирішила припинити всі контакти з невісткою.

— Я стільки сил на неї витратила. Хотіла допомогти. А в результаті — ворог номер один. Нехай живуть, як хочуть. Я не злобствую. Але й терпіти більше не збираюся.

Каже це спокійно. Але в її голосі чути втому. Глибоку, накопичену роками втому жінки, яка хотіла лише одного — допомогти синові, а виявилася крайньою.

— А син? — питаю я. — Спілкується з вами?

— Спілкується. Але тепер — лише з приводу. Приходить, допомагає по дому. Але я відчуваю: тримається осторонь. Мабуть, боїться знову опинитися між двох вогнів.

Людмила Петрівна дивиться у вікно, за яким починається вечір.

— А я ж хотіла лише тепла. Тепла й поваги. Хіба це так багато?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

6 + 4 =

Також цікаво:

З життя50 хвилин ago

When the Roar of the Mercedes Engine Faded into the Trees, the Silence Weighed on Me Like a Heavy Blanket

**Diary Entry** When the rumble of the Jaguars engine finally faded into the trees, the silence pressed down on me...

З життя51 хвилина ago

Whispered Viktor in the Kitchen: ‘Mum… I’ve Been Meaning to Tell You This for a Long Time.’

“Mum,” began Victor quietly when they were alone in the kitchen, “Ive been meaning to talk to you about something...

З життя9 години ago

When the Roar of the Mercedes Engine Faded into the Trees, the Silence Weighed on Me Like a Heavy Blanket

When the hum of the Mercedes engine faded into the trees at last, the silence settled over me like a...

З життя9 години ago

When I Stepped Out of the Shower—Where I’d Stood Motionless for Ten Minutes, Numb to Heat or Cold—He Was Already on the Sofa, Scrolling Through His Phone

When I stepped out of the shower, where I’d stood under the spray for at least ten minutes, numb to...

З життя11 години ago

When I Stepped Out of the Shower After Standing Under the Water for at Least Ten Minutes, Numb to Both Heat and Cold, He Was Already on the Sofa, Scrolling Through His Phone

When I stepped out of the showerwhere Id stood under the spray for a good ten minutes, numb to hot...

З життя1 день ago

Come Along With Me!

Many years ago, in the quiet English countryside, old man Alfred took his bicycle and rode toward the village, glancing...

З життя1 день ago

How Basil Found a Woman Who Didn’t Cost Him a Penny. But He Wasn’t Happy About It.

Heres the story adapted for English culture, with all the changes you asked for: — You wont believe what happened...

З життя1 день ago

How Basil Found a Woman Who Didn’t Cost a Penny. But He Wasn’t Happy About It.

**How William Found a Woman Who Cost Him Nothing. But He Didnt Like It.** *Look, Ive tried dating apps so...