Connect with us

З життя

Терпіння перед змінами

Published

on

**Очікування**

На останньому курсі університету Яні зробив пропозицію Максим, з яким вони зустрічалися майже рік. Мріяли про спільне життя, як і більшість майбутніх молодят. Яна була впевнена, що вона найщасливіша, адже виходить заміж за кохання. Вона добре памятала слова бабусі:

Онуко, виходь заміж тільки за кохання, повір мені, я прожила довге життя і знаю, про що кажу. І не вірь у всі ці прислівя: «звикнеш полюбиш». Не полюбиш

Яна любила Максима і була певна, що він відповідає їй тим самим. Тому без вагань погодилася.

Льоно, будеш у мене свідком на весіллі, звернулася вона до найкращої подруги, з якою ділила кімнату в гуртожитку.

Звісно, а хто ж ще, відповіла та.

Але вже на третій день Яну чекав жорстокий удар. Вона застала свого нареченого Максима та Льону в навчальній кімнаті гуртожитку в дуже компрометуючій ситуації.

Кращого місця не знайшли? різко кинула вона і вибігла з кімнати в сльозах.

Потім Максим благав прощення, лепетів:

Яночко, ти все не так зрозуміла, це зовсім не те, що ти думаєш

Усе мені зрозуміло, Максе. Я більше не хочу мати з тобою справу, не те що виходити заміж. Ти зрадник, і це все пояснює. А моя колишня подруга не краща за тебе. Ви два сапоги пара. Одружуйтесь на здоровя.

Після такої зради Яна остаточно розчарувалася в чоловіках. Вона проаналізувала все і вирішила: більше ніколи їм не довіряти. Тепер вона буде морочити їм голову, як і вони їй, просто користуватиметься ними.

Хоч це й цинічно, думала вона, але я більше не хочу бути обманутою та отримувати стрес.

Максим із Льоною одружилися, та незабаром завагітніла. Яна після закінчення університету залишилася в місті, влаштувалася на роботу, і виявилося, що її колишній Максим працює в тому ж офісі, але в іншому відділі. Вони іноді перетинались.

Першим заговорив Максим, побачивши її:

Привіт, ось так збіг працюємо в одному офісі. Ну як ти? Як справи?

Привіт, у мене все чудово, весело відповіла Яна, вирішивши не показувати, що образилася на нього. А ти як?

Та як Я тепер батько, Льона народила донечку.

Вітаю, промовила Яна і, посилаючись на справи, пішла.

Коли в офісі був корпоратив, Максим трохи випив і не відходив від Яни. Вона без особливих зусиль повернула його до себе. Але після його зізнань про те, як сумує без неї і як досі памятає їхнє кохання, вона його відштовхнула. А потім ще й розповіла його дружині всі подробиці їхніх зустрічей.

Вона, звісно, розуміла, що це була помста, але навіть не шкодувала. Яна зустрічалася з хлопцями, але заміж не збиралася. Як тільки починалися розмови про серйозні стосунки, вона припиняла знайомство.

В офіс прийшов новий колега Артем, керівник відділу. Майже відразу почав проявляти до Яни увагу.

Ну, Яно, тримайся, Артем серйозно до тебе запав, сміялися колеги.

Побачимо, що буде далі, подумала вона.

А далі він справді закохався, запрошував у кафе, вона навіть пару разів погодилася. Але на більше не йшла, трималася стримано та гідно.

Яно, раптом сказала їй колега й подруга Настя, ти знаєш, що у нашого Артема дружина і четверо дітей?

Ні, невже четверо? здивувалася Яна.

Так, точно. Мені Оксана, кадровичка, розповіла. І попросила попередити тебе. Це не секрет у офісі, що він до тебе привязався. Тобі це потрібно потім розбиратися з багатодітною мамою? Усе одно тебе звинуватять.

Дякую, Настю. Та я й не збиралася його відбивати чи руйнувати сімю. Він мені особливо й не подобається, просто морочу йому голову з помсти до чоловіків.

Коли Артем знову підійшов із запрошенням на вечерю, вона відповіла:

Ні, Артеме, дякую. Мене мучить сумління твої діти не винні, що у них такий легковажний тато.

Він був шокований, думав, ніхто не знає про його сімю, і більше не підходив.

Так минуло кілька років, а Яна так і не почала довіряти чоловікам. Їй здавалося, що кожен із них хоче її обдурити. Вона не вірила в кохання й думала, що сама вже не зможе полюбити.

Колись мене зрадив коханий, і я вирішила: більше не буду нічиєю здобиччю. Краще сама стану мисливицею так, здається, жити легше.

Так і жила Яна з цим рішенням. Їй уже тридцять два. Вона гарна, цікава й успішна жінка, але не одружена. Особливо коли їй траплялися одружені чоловіки, вона морочила їм голову, тримаючи дистанцію. Вона мовчки спостерігала, наскільки цинічними бувають деякі чоловіки до своїх дружин. Так, їй траплялися витончені брехуни та безпринципні зрадники. Яна швидко у них розчаровувалася.

Вона вже три роки працювала в іншому офісі, де познайомилася з Олег

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

11 − 1 =

Також цікаво:

З життя25 хвилин ago

Несподіване рішення

Рішення зріло несподівано Соломія з матірю жили самітньо. З дитинства дівчинка не памятала батька, він ніби розтанув у тумані. У...

З життя28 хвилин ago

Самотність після втрати

ВДОВЕЦЬ Тарас закохався у Соломію ще зі школи. Маленька, тендітна, з розсипом рудих веснянок на носику. Саме такою він побачив...

З життя1 годину ago

Невдача онука: спадок, який став тягарем

Хвору бабусю зсунули на дожиття онукові. А коли дізналися, що в неї є ще й заповіт у нотаріуса мало волосся...

З життя1 годину ago

Таточку, я обіцяю їсти дуже мало. Тільки не віддавай мене в дитбудинок!” — благала дівчинка, витираючи сльози

Таточку, я дуже мало їстиму. Не віддавай мене в дитбудинок. Благала дівчинка, витяраючи сльози.У маленькому селі, де вулиці тонули в...

З життя1 годину ago

Забутий світ минулих днів

Були інші часи Багато-багато років тому життя було зовсім іншим, особливо в селі. Там були свої порядки, свої звичаї, прикмети...

З життя1 годину ago

Собака не пускала лікарів до дитини й не дозволяла вести її на операцію

Пес не пускав лікарів до дитини, не дозволяв вести її на операцію.Хлопчик лежав у палаті блідий, ледь дихав. Лікарі готували...

З життя2 години ago

Терпіння перед змінами

**Очікування** На останньому курсі університету Яні зробив пропозицію Максим, з яким вони зустрічалися майже рік. Мріяли про спільне життя, як...

З життя2 години ago

ЧУЖИЙ БАТЬКО

НЕРОДНИЙ ТАТО. З дитинства Соломійка знала, що її мати принесла її “у спідниці”. Добрі сусідки, що, здавалося, жили на лавці...