Connect with us

З життя

Тікай, поки не пізно…

Published

on

**Щоденник Олени Коваленко**

Біжи, поки не пізно…
Кожна дівчина мріє про велике та чисте кохання. Щоб голова крутилася від щастя, а серце замирало від ніжних обіймів. Щоб хлопець зробив гарне, несподіване запрошення на очах у всіх, а вони аж захлиналися від заздрощів. Щоб весілля було як з казки: він у суворому костюмі, а вона — тендітна у повітряній сукні, сяюча. Олені це снилося ще з дитинства.

На початку навчального року у 9-А з’явився новенький — Дмитро Шевченко. На перерві хлопці обступили його, розпитуючи, звідки він і чому перевівся посеред семестру.

— Батько військовий, от і переїхали, — пояснював Дмитро.

— А стріляти вмієш?
— Бувало.

— Зі зброї?
— Так, — відповідав він, а сам поглядом шукав Олену. Вона стояла осторонь, немов байдужа.

Після уроків він запропонував її провести. Виявилось, живуть в одну сторону. Вона розповідала про школу, він — про міста, де служив батько.

На День народження Олени Дмитро приніс у клас троянду й подарував їй на очах у всіх. Хлопці, зазвичай насмішкуваті, цього разу лиш позаздрили. Вона ж прийняла квітку так, ніби це звична річ. Її погляд казав: «Дивіться, як за мною бігає новенький. Захотіли б так?»

Перед випускними Олена познайомилася з дорослим хлопцем, спортсменом Віктором Білоусом. На Дніпрі проходили змагання з веслування. Вона з подругою зупинилася подивитись.

— Дівчата, ідіть сюди — тут видніше! — покликав високий хлопець.

— Ви теж берете участь? — запитала Олена, пробираючись крізь натовп.

— Ні, я борець. А ось мій друг — він другий. — Він показав на воду, але дивився лише на неї.

Віктор провів її додому.

— Знаєш, що означає моє ім’я?

Олена знала, але раптом все вилетіло з голови.

— Переможець. Я завжди перемагаю.

Він їй сподобався. Невідомі раніше почуття хвилювали та лякали одночасно. Дмитра вона забула миттєво. Що він порівняє з Віктором?

Наступного дня коло школи їх чекала іномарка. Віктор відчинив двері. Олена озирнулась — подивитись, чи бачать подруги. Дівчата на ґанку роззявили роти, а Дмитрієм стояв осторонь, похмурий. Вона з гордістю сіла в авто. Та від’їхавши, злякалась: куди він її везе?

Просто покатав містом, розповідав про країни, де був на змаганнях. Його увага пестила самолюбство. Він дарував парфуми, прикраси. Скромна троянда лишилась у минулому. Подруги охоче розглядали подарунки. А Дмитро? Він більше не існував.

Після школи Олена вступила до інституту. Віктор чекав біля вишу на машині.

— Де твій Ромео? — питали подруги, коли бачили її пішки.

— На зборах, — усміхалась вона.

Запрошення він зробив на площі: став на одне коліно, дістав шкатулку з перснем — з маленьким діамантом. Як у кіно. Поряд зупинилась поліція, їх ледь не забрали за порушення порядку.

Олені було шкода лише одного — що ніхто з подруг не бачив цього.

У ЗАГСі вона стояла в кружевах, сяюча. Поряд — Віктор, атлет, переможець. Про що ще мріяти?

Після весілля він відвіз її до своєї квартири.

Через місяць Олена дізналась, що вагітна. Не вчасно — а як же навчання?

— Думай про сина. Потім закінчиш, — сказав Віктор.

— А якщо донька?
— БАле Віктор вирішив по-своєму: “Це буде син, адже я завжди перемагаю”, — і так почався її кошмар.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ятнадцять − 14 =

Також цікаво:

З життя25 хвилин ago

Чоловік залишив собаку в машині під палючим сонцем, і я розбила вікно, щоб врятувати її — далі сталось щось несподіване

Вчора був справді спекотний день. Повітря стояло нерухомо, асфальт топився під ногами, і єдине, чого хотілося — швидше дістатися додому...

З життя25 хвилин ago

Чоловік покинув собаку в спекотному авто: я розбила вікно, і сталося щось несподіване

Того спекотного дня досі пам’ятаю, як жарило сонце, а повітря стояло нерухоме. Наче пекло — асфальт плавився під ногами. Єдиним...

З життя1 годину ago

Таємничий голос веде дівчинку: прохожі викликали поліцію через незвичну поведінку

Прохожі помітили на вулиці дитину й викликали поліцію: дівчинка сказала офіцеру, що голоси наказали їй піти, і вказала на будинок...

З життя2 години ago

Випробування зв’язками — не здолане

**13 червня** На кухні Олена розмішувала молоко у дитячій каші, а Тарас намагався з кубиків збудувати «найвищу у світі вежу»....

З життя3 години ago

Чекаю спокою, отримую хаос

Усмішка місяця, та шум у відповідь — Олесю, я ж просила — лише ми, сім’єю! — Ганна, стоячи біля плити,...

З життя4 години ago

Солодкі обманки життя

Торт та інші розчарування Оксана збивала крем на бісквіт, її рухи були точними, як у годинникаря. Торт для Насті, її...

З життя5 години ago

Солодкий смак примирення

— Оленко, клянусь, якщо цей Петро Іванович ще раз постукає у стелю, я подаму на нього до суду за цькування!...

З життя6 години ago

Ти завжди залишишся матір’ю мені

— Мам, а ти теж колись хотіла стати художницею? Оля сиділа за кухонним столом, тримаючи тоненький пензель. На аркуші акварелі...