Connect with us

Storie di vita

Тільки одна відсутня не засмутила нікого на зустрічі, але її поява посередині вечора змінила все

Published

on

Минуло 10 років з дня закінчення нашої школи, тому ми всім класом вирішили зібратися, щоб це відсвяткувати. Не прийшла лише наша колишня новенька Оксана, та особливо ніхто на це не зважав, бо вона не мала у нас друзів. Навпаки, її часто піддавали насмішкам. Ми якраз згадували це, коли раптом двері відчинилися, і увійшла та сама «дивна і невпевнена новенька».

Спочатку я навіть не впізнав її, як і решта однокласників. Перед нами постала зовсім інша людина. Оксана була впевненою, красивою, усміхненою і життєрадісною жінкою, яка привернула до себе увагу кожного хлопця в залі (деякі, поки дружини не бачили, навіть намагалися взяти її номер телефону). А через кілька годин до неї приєднався її чоловік.

Оксана прийшла до нас у шостому класі. Хоч вона провчилася з нами три роки, ми й далі називали її новенькою. Як розповідала наша класна керівничка, причиною переходу до нас були серйозні знущання в її попередній школі. Останньою краплею стало жорстоке побиття, коли на її тілі не залишилося живого місця. Викладачка тоді просила нас бути до неї добрішими й підтримати однокласницю.

Та її слова не дали плоду. Ніхто особливо не поспішав дружити з Оксаною, бо вона здавалася замкнутою й тихою. Дівчата лише час від часу з нею перекидалися кількома словами, а хлопці, як звично, знайшли об’єкт для своїх знущань. Їм було легко, адже Оксана ніяк не відповідала на їхні жарти.

Здавалося, що до нашої школи вона прийшла вже з багажем такої внутрішньої болі, що наші хлопці ніколи б не змогли “переплюнути” попередніх нападників. Ті дівчата, які спочатку пробували підтримувати спілкування з нею, згодом також відсторонялися, боячись, що хлопці перенесуть свої глузування і на них.

Так минуло три роки. За цей час насмішки й жорсткі коментарі про її зовнішність не припинялися. І коли Оксана вступила в коледж в інше місто, ми просто забули про її існування.

На початку зустрічі випускників ніхто і не помітив, що Оксани немає. Лише коли одна однокласниця запитала: “А де наша довгов’яза Оксана?” — усі почали глядіти навколо.

– Напевне, досі закрита у себе в кімнаті й бореться з комплексами!

– А може, хоч до косметолога записалася, щоб трохи з обличчям собі допомогти, — хтось кинув услід.

Забувши про неї, ми повернулися до наших розмов, але довго це не тривало. Двері знову відчинилися, і у зал зайшла «та сама новенька». Впевнена хода, широкі плечі, сяючі очі, розкішне волосся й бездоганний вигляд – такою була Оксана тепер.

Однокласниці аж завмерли від заздрощів: ніхто з жінок у залі не виглядав так молодо і, головне, щасливо. Хлопці теж втратили дар мови – вони не могли відірвати від неї погляд. На всі компліменти та спроби привернути її увагу Оксана відповідала лише теплою усмішкою.

Коли минуло кілька годин, до зали зайшов її чоловік – красивий, статний і, судячи з усього, успішний чоловік. Він трохи з нами поспілкувався, усміхнувся і повіз свою дружину додому.

Після їхнього від’їзду всі ще довго обговорювали лише її. Чи могли ми раніше побачити, якою хорошою і щирою людиною була Оксана? Та, звісно, ні. Дитяча жорстокість і легковажність затулили нам очі.

Оксана таки змогла довести нам, що час усе розставляє на свої місця. Вона, безперечно, показала, як було недобре і безглуздо поводитися так з нею. І, що найважливіше, натерла добряче носа кожному з нас!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

8 + 5 =

Також цікаво:

EN54 хвилини ago

The Watch That Went to the Pawn Shop on Fulton Street

The Watch and the Kitchen Table My name is Russell, I'm seventy-one, and I'm the one my sister-in-law blamed for...

EN2 години ago

Silt Road, Forty-Two Miles Away

I called my son-in-law "son" for the first time in the ICU hallway at St. Vincent's, somewhere around three in...

EN3 години ago

Twenty Veiled Brides, One Scarred Hand, and a Bridgeport Garage Deed

My name is Denise Kowalski, and I run event logistics for a catering outfit out of Stamford. Mostly I do...

EN4 години ago

The Pink Bowl on Vineville Avenue

My name is Dorothy Mercer. Everybody around Macon calls me Miss Dot. I'm seventy-four, I buried my husband Earl six...

EN10 години ago

I Left Three Puppies Behind the Garages. Margaret Holloway Wouldn’t Give Them Back.

My name is Dale Pruitt. I'm thirty-three, I work the lift bay at a tire shop on Route 20 outside...

Storie di vita14 години ago

Desidero soltanto che i miei nipotini siano in salute.

Non chiedo nulla per me… Desidero soltanto che i miei nipotini siano in salute. ❤️ Qualche giorno fa, mia figlia...

Storie di vita15 години ago

La voce di Gabriella era diventata così fredda che, per un momento, mi sembrò di parlare con una sconosciuta.

«Tu hai capito bene con chi stai parlando?» La voce di Gabriella era diventata così fredda che, per un momento,...

Storie di vita15 години ago

La voce di Sofia arrivò alle mie spalle, sottile e impastata di sonno.

«Mamma? Perché sei ancora qui?» La voce di Sofia arrivò alle mie spalle, sottile e impastata di sonno. Mi voltai...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.