Connect with us

Storie di vita

Тільки одна відсутня не засмутила нікого на зустрічі, але її поява посередині вечора змінила все

Published

on

Минуло 10 років з дня закінчення нашої школи, тому ми всім класом вирішили зібратися, щоб це відсвяткувати. Не прийшла лише наша колишня новенька Оксана, та особливо ніхто на це не зважав, бо вона не мала у нас друзів. Навпаки, її часто піддавали насмішкам. Ми якраз згадували це, коли раптом двері відчинилися, і увійшла та сама «дивна і невпевнена новенька».

Спочатку я навіть не впізнав її, як і решта однокласників. Перед нами постала зовсім інша людина. Оксана була впевненою, красивою, усміхненою і життєрадісною жінкою, яка привернула до себе увагу кожного хлопця в залі (деякі, поки дружини не бачили, навіть намагалися взяти її номер телефону). А через кілька годин до неї приєднався її чоловік.

Оксана прийшла до нас у шостому класі. Хоч вона провчилася з нами три роки, ми й далі називали її новенькою. Як розповідала наша класна керівничка, причиною переходу до нас були серйозні знущання в її попередній школі. Останньою краплею стало жорстоке побиття, коли на її тілі не залишилося живого місця. Викладачка тоді просила нас бути до неї добрішими й підтримати однокласницю.

Та її слова не дали плоду. Ніхто особливо не поспішав дружити з Оксаною, бо вона здавалася замкнутою й тихою. Дівчата лише час від часу з нею перекидалися кількома словами, а хлопці, як звично, знайшли об’єкт для своїх знущань. Їм було легко, адже Оксана ніяк не відповідала на їхні жарти.

Здавалося, що до нашої школи вона прийшла вже з багажем такої внутрішньої болі, що наші хлопці ніколи б не змогли “переплюнути” попередніх нападників. Ті дівчата, які спочатку пробували підтримувати спілкування з нею, згодом також відсторонялися, боячись, що хлопці перенесуть свої глузування і на них.

Так минуло три роки. За цей час насмішки й жорсткі коментарі про її зовнішність не припинялися. І коли Оксана вступила в коледж в інше місто, ми просто забули про її існування.

На початку зустрічі випускників ніхто і не помітив, що Оксани немає. Лише коли одна однокласниця запитала: “А де наша довгов’яза Оксана?” — усі почали глядіти навколо.

– Напевне, досі закрита у себе в кімнаті й бореться з комплексами!

– А може, хоч до косметолога записалася, щоб трохи з обличчям собі допомогти, — хтось кинув услід.

Забувши про неї, ми повернулися до наших розмов, але довго це не тривало. Двері знову відчинилися, і у зал зайшла «та сама новенька». Впевнена хода, широкі плечі, сяючі очі, розкішне волосся й бездоганний вигляд – такою була Оксана тепер.

Однокласниці аж завмерли від заздрощів: ніхто з жінок у залі не виглядав так молодо і, головне, щасливо. Хлопці теж втратили дар мови – вони не могли відірвати від неї погляд. На всі компліменти та спроби привернути її увагу Оксана відповідала лише теплою усмішкою.

Коли минуло кілька годин, до зали зайшов її чоловік – красивий, статний і, судячи з усього, успішний чоловік. Він трохи з нами поспілкувався, усміхнувся і повіз свою дружину додому.

Після їхнього від’їзду всі ще довго обговорювали лише її. Чи могли ми раніше побачити, якою хорошою і щирою людиною була Оксана? Та, звісно, ні. Дитяча жорстокість і легковажність затулили нам очі.

Оксана таки змогла довести нам, що час усе розставляє на свої місця. Вона, безперечно, показала, як було недобре і безглуздо поводитися так з нею. І, що найважливіше, натерла добряче носа кожному з нас!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

10 − чотири =

Також цікаво:

IT13 хвилин ago

La scatola di latta del nonno Learco

Quando la nonna Ines compì ottantuno anni, mi chiese di andare da lei a Pistoia per un giorno preciso: il...

EN2 години ago

The Workshop on Birchwood Lane, Thirty Square Feet of Silence

Carol Whitfield switched off the iron and only then realized she'd been standing there for five minutes, pressing the same...

EN2 години ago

The Rooster Bakery

Maggie Hollis stood behind the counter of her shop on Elm Street when her hands froze over the dough. It...

IT5 години ago

Il peso di un invito

La prima cosa che Celeste Marchetti notò del mio abito fu il colore. La seconda fu che non mi vergognavo...

Storie di vita7 години ago

Alessandro aprì la cartellina con un sorriso arrogante, come se fosse convinto di trovarci qualche documento privo di valore.

Alessandro aprì la cartellina con un sorriso arrogante, come se fosse convinto di trovarci qualche documento privo di valore. Ma...

EN9 години ago

The Denim Jacket That Cost Her a Business Partner

Renata Castellano turned sixty-two in March, and she still ran the front counter of her own tailoring shop on Fillmore...

EN11 години ago

The Folder on Hollyhock Lane

I knocked on my daughter's door the same week her name showed up on Channel 7 News with a number...

EN11 години ago

Dana Pruitt Didn’t Wobble, and the Calloways Finally Paid $186,000

I've fitted hems at Calloway's Department Store on Bull Street for nineteen years. I know the smell of that building...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.