Connect with us

З життя

Тільки одна відсутня не засмутила нікого на зустрічі, але її поява посередині вечора змінила все

Published

on

Минуло 10 років з дня закінчення нашої школи, тому ми всім класом вирішили зібратися, щоб це відсвяткувати. Не прийшла лише наша колишня новенька Оксана, та особливо ніхто на це не зважав, бо вона не мала у нас друзів. Навпаки, її часто піддавали насмішкам. Ми якраз згадували це, коли раптом двері відчинилися, і увійшла та сама «дивна і невпевнена новенька».

Спочатку я навіть не впізнав її, як і решта однокласників. Перед нами постала зовсім інша людина. Оксана була впевненою, красивою, усміхненою і життєрадісною жінкою, яка привернула до себе увагу кожного хлопця в залі (деякі, поки дружини не бачили, навіть намагалися взяти її номер телефону). А через кілька годин до неї приєднався її чоловік.

Оксана прийшла до нас у шостому класі. Хоч вона провчилася з нами три роки, ми й далі називали її новенькою. Як розповідала наша класна керівничка, причиною переходу до нас були серйозні знущання в її попередній школі. Останньою краплею стало жорстоке побиття, коли на її тілі не залишилося живого місця. Викладачка тоді просила нас бути до неї добрішими й підтримати однокласницю.

Та її слова не дали плоду. Ніхто особливо не поспішав дружити з Оксаною, бо вона здавалася замкнутою й тихою. Дівчата лише час від часу з нею перекидалися кількома словами, а хлопці, як звично, знайшли об’єкт для своїх знущань. Їм було легко, адже Оксана ніяк не відповідала на їхні жарти.

Здавалося, що до нашої школи вона прийшла вже з багажем такої внутрішньої болі, що наші хлопці ніколи б не змогли “переплюнути” попередніх нападників. Ті дівчата, які спочатку пробували підтримувати спілкування з нею, згодом також відсторонялися, боячись, що хлопці перенесуть свої глузування і на них.

Так минуло три роки. За цей час насмішки й жорсткі коментарі про її зовнішність не припинялися. І коли Оксана вступила в коледж в інше місто, ми просто забули про її існування.

На початку зустрічі випускників ніхто і не помітив, що Оксани немає. Лише коли одна однокласниця запитала: “А де наша довгов’яза Оксана?” — усі почали глядіти навколо.

– Напевне, досі закрита у себе в кімнаті й бореться з комплексами!

– А може, хоч до косметолога записалася, щоб трохи з обличчям собі допомогти, — хтось кинув услід.

Забувши про неї, ми повернулися до наших розмов, але довго це не тривало. Двері знову відчинилися, і у зал зайшла «та сама новенька». Впевнена хода, широкі плечі, сяючі очі, розкішне волосся й бездоганний вигляд – такою була Оксана тепер.

Однокласниці аж завмерли від заздрощів: ніхто з жінок у залі не виглядав так молодо і, головне, щасливо. Хлопці теж втратили дар мови – вони не могли відірвати від неї погляд. На всі компліменти та спроби привернути її увагу Оксана відповідала лише теплою усмішкою.

Коли минуло кілька годин, до зали зайшов її чоловік – красивий, статний і, судячи з усього, успішний чоловік. Він трохи з нами поспілкувався, усміхнувся і повіз свою дружину додому.

Після їхнього від’їзду всі ще довго обговорювали лише її. Чи могли ми раніше побачити, якою хорошою і щирою людиною була Оксана? Та, звісно, ні. Дитяча жорстокість і легковажність затулили нам очі.

Оксана таки змогла довести нам, що час усе розставляє на свої місця. Вона, безперечно, показала, як було недобре і безглуздо поводитися так з нею. І, що найважливіше, натерла добряче носа кожному з нас!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 − 8 =

Також цікаво:

З життя50 хвилин ago

Прозріння душі

**Прозріння** — Олеженьку… — Увійшовши до кімнати, Соломія тримала руки за спиною. Її очі сяяли, ніби в них застрягли крихти...

З життя2 години ago

Третій шанс

**Третя спроба** Ярина переодягла білий халат, сіла за стіл і відкинулася на спинку крісла. Вона заплющила очі, намагаючись заспокоїтись і...

З життя3 години ago

Я передбачала твій дзвінок, мамо…

Я знала, що ти зателефонуєш, мамо… Телефон задзвенів прямо під час пари. Олеся витягла його з кишені, глянула на екран...

З життя4 години ago

Саме цього мені бракувало…

Тьфу на тебе, ще й цього не вистачало… Оксана жила сама. Дітей у неї з чоловіком так і не було....

З життя5 години ago

Цілющий шлях до достатку

Ліки від лиха Любка й Володимир зустрілися ще в університеті. Обоє жили в гуртожитку. Що будуть разом, вирішили одразу, але...

З життя6 години ago

Вибач за затримку…

Олег давно не бачив рідного дому. Перші два роки, навчаючись у виші в іншому місті, ще навідувався на канікули. Мати,...

З життя7 години ago

Весільне свято старшого брата

Світанок вже розфарбував край неба рожевим, ось-ось зійде сонце. У купе всі спали, лише Данилу не спалося — він спостерігав...

З життя7 години ago

Усе буде добре, сину…

Все буде добре, сину… «Богданку, сину, це мама», — почувся в трубці тихий голос. Богдана завжди дратувало, що мати наголошувала,...