Connect with us

З життя

Тёща взглянула в кастрюлю и была поражена ужасом

Published

on

3 августа.

Утро началось с неожиданности. Проснулся по привычке рано, а на кухне уже стояла Глафира Семёновна, моя тёща, и смотрела в кастрюлю с таким видом, будто там плавала не лапша, а нечто неописуемое.

— Доброе утро, — произнесла моя жена Варвара, помешивая ложкой. Голос у неё спокойный, хоть сейчас в суд иди — ни тени смущения.

— Доброе, — скривилась тёща, принюхиваясь. — И что это у нас сегодня, Варечка?

— Лапша домашняя, — коротко ответила Варвара. — Степан любит.

— Лапша? — Глафира Семёновна задрала бровь, будто услышала нечто несусветное. — Разве лапша так пахнет?

— А как должна? — Варвара накрыла кастрюлю крышкой и вышла, оставив тёщу наедине с её подозрениями.

Глафира Семёновна не выдержала — сорвала крышку и заглянула внутрь. Лицо её исказилось.

— Это что за месиво?! — отпрянула она, будто от крысиного яда.

Варвара вернулась с тарелками, увидела реакцию и лишь плечами пожала:

— Лапша, Глафира Семёновна. Тесто своё, яйца от наших курочек. Когда из своего готовишь — вкус другой.

— Другой? — тёща фыркнула, скрестив руки. — Ваша деревня мне уже оскомину набила! Грядки, куры… Да в магазине всё есть, зачем этот каторжный труд?

— А мне нравится, — мягко сказала Варвара, разливая бульон по тарелкам. — Земля кормит, если с ней по-хорошему.

— Кормит? — Глафира Семёновна закатила глаза. — Это вам, бездельникам, развлечение. А нормальные люди… — Она замолчала, заметив, что Варвара лишь улыбается, будто не слышит. — И на кого столько наварила?

— На нас, — ответила жена. — Степан всегда за добавкой тянется.

Тёща сделала вид, что её сейчас вырвет.

— Я это в рот не возьму! — объявила она трагическим шепотом. — Чем ты там травишь моего сына?!

Варвара вздохнула. Я вошёл в этот момент и замер у порога, наблюдая.

***

Глафира Семёновна не понимала, что случилось со Степаном. Всего три года назад он был перспективным программистом из Питера — ходил в клубы, обсуждал стартапы, носил дорогие часы. А теперь — эта изба, куры, Варвара с её вечными пирогами… Само её имя тёще казалось каким-то простоватым.

Степан всегда был парнем видным — статный, умный, деньги зарабатывал. Сколько девушек из приличных семей за ним вздыхали! Почему он выбрал эту деревенщину? Глафира Семёновна ждала, что он одумается и вернётся в город. Но чем дальше, тем прочнее он врастал в эту «пасторальную идиллию».

Она решила вмешаться. Приехала «в гости» с чётким планом: вскрыть сыну глаза и вытащить его из этой дыры.

***

Я подошёл, обнял Варвару и повернулся к матери:

— Мам, попробуй лапшу. Варя её просто божественно варит.

— Степа, ты же знаешь, мы в семье всегда щи ели, — отмахнулась она. — Помнишь, в детстве ты сам ненавидел лапшу, говорил, что это бабья еда.

Варя тихо рассмеялась, представив меня маленьким, воротившим нос от тарелки.

— Мам, люди меняются, — усмехнулся я. — Варькина лапша — это нечто. Хоть ложечку.

— Нечто? — тёща аж покраснела. — Ты называешь эту размазню шедевром? Шедевры — это опера, балет, а не твоя… стряпня!

Я видел, как Варя сжала ложку, но промолчала.

— Мам, хватит, — твёрдо сказал я. — Нам хорошо. Разве этого мало?

— Хорошо? — Глафира Семёновна скривила губы. — Ты горожанин, Степан! Ты создан для другого. Эта твоя Варюшка тебя заколдовала, но ненадолго.

Варя не выдержала:

— Что плохого в том, как мы живём? Мы счастливы. Разве вас это не радует?

— Радует?! — тёща вспыхнула. — Ты затянула моего сына в эту глушь! Ещё ребёнка родишь, чтобы привязать навеки!

Я встал, перегородив ей путь к Варе:

— Мама, ты переходишь границы.

Она не унималась:

— Ты не можешь серьёзно верить, что будешь счастлив среди грядок и кур?

Я вдруг рассмеялся:

— А знаешь, мам, я и правда счастлив. Варя показала мне, каково это — жить по-настоящему.

Тёща фыркнула, но замолчала. Я понял — её план не сработал. Но в её глазах уже зрел новый.

***

После отъезда Глафиры Семёновны Варя долго сидела над кастрюлей. Я подсел, взял её за руку:

— Не слушай её. Мы сами выбираем, как жить.

Она кивнула, но в глазах была обида.

— Хотелось бы, чтобы она приняла наш выбор…

— Может, со временем, — сказал я. — А если нет — нам и без её благословения хорошо.

Она рассмеялась, и стало легче.

— Давай доедим эту лапшу, — сказала Варя. — За нас. За нашу жизнь.

Я поднял ложку:

— За нас. И за всё, что впереди.

**Вывод:** Чужие ожидания — как чужая обувь. Даже если она дорогая и красивая, ходить в ней неудобно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять + 5 =

Також цікаво:

З життя11 хвилин ago

Вона вийшла заміж за чоловіка 60 років, щоб врятувати родину — але те, що він зробив далі, змінило її життя назавжди

Одружилася з 60-річним, Щоб Врятувати Родину — Та Його Наступний Крок Змінив Усе Назавжди Коли 21-річна Оксана Коваль увійшла до...

З життя2 години ago

Сусіди говорили про дивного героя з безліччю прізвиськ і невдач.

Усі сусіди знали, що Іван – безрука, безнога, пустоголова, безрога животина: то баран, то цап, то пес. Погані прізвиська точно...

З життя4 години ago

Він стрибнув з гелікоптера, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Цього дня мене взагалі не мало бути біля води. Це була коротка перерва від моєї зміни в кав’ярні на пристані....

З життя7 години ago

23 Роки Відданості Сину: Секрети, Які Виявило Приховане Відео

Двадцять три роки я віддав свого життя паралізованому синові. Потім прихована камера показала правду, яку я ніколи не міг уявити....

З життя10 години ago

Я уявляла, що знайшла своє щастя…

Мені снилося, що я заміж вийшла… Поки Оксана розраховувалась за продукти в київському супермаркеті “Родина”, Михайло відсторонено стояв біля вітрини...

З життя10 години ago

Любов, що зародилася з обману

Одарка Миколаївна стояла перед директоркою, пальці переплутались у паперах. «Ганно Василівно, благаю! Не звільняйте! Дві дитини, кредит на хатину!» –...

З життя13 години ago

Порив, що врятував моє життя

— Оленко, ти що витворяєш?! — голос Миколи гримів по хаті. — Куди це ти зібралась у такому?! — До...

З життя14 години ago

Кинута з дочкою: коли свекруха прийшла з злісною усмішкою, Лена…

Замовляючи торт для донечкиного дня народження, Оксана Михайлівна таємно додала до листа побажань маленького ангелочка з цукру, символ того, що...