З життя
Тривале чекання

**Очікування**
На останньому курсі університету Яринці зробив пропозицію Максим, з яким вони зустрічалися близько року. Мріяли про сімейне життя, як і багато майбутніх молодят. Дівчині здавалося, що вона найщасливіша виходить заміж по любові. Вона завжди памятала слова своєї бабусі:
Онучко, заміж треба виходити по любові, повір мені, я прожила життя й знаю, про що кажу. І не віри у всі ці прислівя: «звикнеш полюбиш». Не полюбиш
Ярина любила Максима й була впевнена, що він теж її кохає. Тому без вагань погодилася.
Оленко, ти будеш у мене свідком на весіллі, звернулася вона до найкращої подруги, з якою жили в одній кімнаті гуртожитку.
Звичайно, а хто ж ще, відповіла та.
Але вже на третій день Ярина отримала такий удар, що ледве прийшла до тями. Вона застала свого нареченого Максима й Оленку в навчальній кімнаті, та ще й у такому непривабливому вигляді.
Кращого місця не знайшли, різко кинула вона й вибігла з кімнати в сльозах.
Потім Максим благав прощення, лепетів:
Яринко, ти не так зрозуміла, це зовсім не те, про що ти думаєш
Усе мені зрозуміло, Максе. Я більше не хочу мати з тобою справ, а тим паче заміж. Ти зрадник, і цим усе сказано. А моя колишня подруга нічим не краща. Ви два чоботи пара. Ось і одружуйтесь на здоровя.
Після такої зради Ярина остаточно розчарувалася в чоловіках. Вона проаналізувала все й вирішила більше не віритиме їм ніколи. Буде морочити їм голови, як вони їй, просто користуватиметься ними.
Хоч це й цинічно, думала вона, але я більше не хочу бути обдуреною й отримувати стрес.
Максим із Оленкою одружилися, вона відразу завагітніла. Ярина після закінчення університету залишилася в тому ж місті, влаштувалася на роботу, і виявилося, що колишній Макс працює в тому ж офісі, лише в іншому відділі. Іноді вони перетинались.
Першим заговорив Максим:
Привіт, буває ж таке, працюємо в одному офісі. Ну, як ти? Як справи?
Привіт, у мене все чудово, весело відповіла Ярина, вирішивши, що нізащо не покаже, як боліє. А ти як?
Ну, як? Я молодий тато, Оленка донечку народила.
Вітаю, промовила Ярина й, посилаючись на справи, пішла.
На корпоративі Максим, трохи випивши, не відходив від неї, і вона без особливих зусиль повернула його. Але після його зізнань про те, як сумує без неї й як памятає їхню любов, вона його відшила. А потім ще й розповіла його дружині про їхні зустрічі.
Вона, звичайно, розуміла, що це була помста, але навіть не шкодувала. Ярина зустрічалася з хлопцями, але заміж не збиралася. Як тільки починалися розмови про серйозні стосунки припиняла все.
В офісі зявився новий колега начальник відділу Артем. Майже відразу почав проявляти до неї увагу.
Ну, Яринко, тримайся, Артем серйозно запав на тебе, сміялися колеги.
Подивимося, вирішила вона.
Згодом він справді закохався, запрошував у кафе, вона навіть пару разів погодилася. Але далі не йшла, тримала дистанцію.
Яринко, раптом сказала їй подруга й колега Настя, ти ж знаєш, що в нашого Артема дружина й четверо дітей?
Ні, не знала. Невже четверо? здивувалася Ярина.
Так. Мені Оксана з кадрів сказала. Попросила тебе попередити. В офісі всі знають, що він до тебе лізе. Тобі це потрібно потім із багатодітною мамою розбиратися? Все одно тебе обвинуватять.
Дякую, Настю. Я й не збиралася нікого відбивати. Він мені й не подобається особливо, просто морочу йому голову з помсти до чоловіків.
Після цього Артем більше не підходив. А коли спробував запросити на вечерю, вона відповіла:
Ні, Артеме, дякую. Мене мучить сумління твої діти не винні, що в них такий легковажний тато.
Він був шокований, думав, ніхто не знає про його сімю, але більше не наважувався.
Так минуло кілька років, а Ярина так і не почала серйозно ставитися до чоловіків. Вірніше не довіряла. Їй здавалося, що кожен із них намагається її обдурити. Вона не вірила в любов і думала, що сама вже не зможе кохати.
Колись мене зрадив коханий чоловік, і я вирішила більше ні для кого не буду жертвою. Краще сама стану мисливицею, так простіше жити.
Так і жила. Їй уже тридцять два. Вона гарна, цікава й успішна жінка, але не одружена. Особливо коли їй траплялися одружені чоловіки морочила їм голови, тримаючи дистанцію. Вона спостерігала, наскільки деякі з них були цинічними до своїх дружин. Такі вмілі у брехні й безпринципні у зрадах. Ярина швидко розчаровувалася.
Вона вже три роки працювала в іншому офісі й тут познайомилася з Олегом. Привітний, симпатичний, трохи сумний, ненавязливий, уважний. Вони часто обідали разом, і Ярина бачила, що він
