Connect with us

Storie di vita

— Ти чекаєш дитину? — запитала мама.

Published

on

— Світлано, ти чекаєш на дитину? — поцікавилася мама.
Як вона могла це здогадатися?! Я ж тільки вранці про це дізналася сама!
А використаний тест ніяк не міг потрапити їй на очі, навіть випадково — я одразу ж викинула його у відро, а відро винесла в сміттєбак.
— Звідки ти знаєш?
— Знаю… Ти ж моя донечка! — відповіла мама.
Я не зовсім зрозуміла, що вона мала на увазі, та й не намагалася зрозуміти — мені було не до того. У той момент я хотіла лише одного: заснути і прокинутися… п’ять місяців тому, ще до знайомства з Ігорем. Як шкода, що не можна просто взяти і перемотати час назад!
— Ти розлучилася з Ігорем?
І знову мама влучила в десятку.
Два тижні тому коханий призначив мені зустріч у кав’ярні. Я думала — це звичайне побачення, а виявилося — прощання. «Вибач, Світлано, але… Загалом, дякую тобі за все… І, будь ласка, більше не дзвони. Зробиш боляче і собі, і мені, але все одно нічого не зміниш… І взагалі… собаці гуманніше рубати хвіст одразу, одним махом!» Після цих слів він встав і пішов, а я сиділа і думала, що справді схожа на собаку, якій відрізали хвіст — мою любов. Від того, що гуманний Ігор зробив це одним махом, стало не легше…
А тепер ще ця нікому не потрібна вагітність…
— Так, мамо, ми розлучилися, — голос зрадливо здригнувся. — Тільки, будь ласка, нічого не кажи. Я і так знаю, що ти скажеш. Мовляв, я тебе попереджала, а ти не слухала… Так, ти мене попереджала, що Ігор — егоїст і ловелас, а я не слухалася. Досить?
— Як я можу бути задоволена, коли моїй доньці погано? — сказала мама і погладила мене по голові, як у дитинстві. — Коли тобі народжувати?
— Ніколи. Я не хочу дитину!
— Світланко, моя люба дівчинко… Коли не стало твого батька, я була в такому стані… Вижила лише завдяки тобі. Коли мене не стане, вона… — мама знову погладила мене, тепер уже не по голові, а по пласкому животу, — стане твоїм ліком від відчаю…
Я була настільки поглинута своїми проблемами, що не звернула уваги на фразу «коли мене не стане». Зачепилася лише за слово «вона».
— Звідки ти знаєш, що буде дівчинка, а не хлопчик?
— Знаю… — знову не стала вдаватися в подробиці мама. І додала благально. — Народи її, Світланочко. І пам’ятай: що б не трапилось, моя душа завжди буде поряд з тобою.
Увечері 6 травня швидка забрала мене в пологовий будинок з переймами, 7-го вранці я народила дівчинку, а вдень прийшла сусідка тітка Люба з жахливою звісткою: моя мама померла. Вона, відправивши мене в пологовий, викликала швидку й собі, а через кілька годин тітці Любі зателефонував лікар з лікарні і повідомив, що…
— Вона залишила ваш номер телефону. Обширний інфаркт. Ми нічого не змогли зробити.
Похорони пам’ятаю смутно — ними в основному займалася тітка Люба та інші сусіди. Тільки через кілька тижнів, перебираючи документи, виявила, що в довідці з пологового будинку і свідоцтві про смерть стоїть не лише одна і та ж дата, а й час однаковий — 6:30.
Світланка народилася в ту саму мить, коли померла мама… Містика?
Чи може це бути просто збігом? Одразу згадалися мамині слова: «Коли мене не стане…» Але ж вона ніколи не скаржилася на серце! Невже у мами був дар передбачення і вона передчувала свою близьку смерть?
Маленька Світланка стала моїм порятунком і ліком від відчаю. Коли доньці було три з половиною роки, я вперше взяла її з собою на цвинтар.
— Ми прийшли відвідати бабусю Світлану… — пояснила я доньці. — Ці квіти ми принесли для неї. Давай поставимо їх сюди, у банку…
Дівчинка здивовано озиралася навколо, а потім покликала:
— Бабусю, ти де? Сховалася?
— Бабуся не сховалася, просто вона тепер живе на небі. Спілкуватися з нами вона не може, зате…
— Може нас бачити, так? — закінчила Світланка за мене фразу.
— Так. Бачити і захищати…
Коли ми йшли, донька закинула голову і помахала хмарі, що пливла вгорі:
— Бабуню, не сумуй, ми ще до тебе прийдемо!
Зараз моїй малечі вже сім, і для мене немає людини ріднішої та коханішої, ніж вона. До речі, всі знайомі в один голос стверджують, що моя Світланочка — вилицька бабуся. Я й сама охоче визнаю їхню схожість, але останнім часом стала помічати, що у доньки є… дар провидіння. Скільки разів вона точно передбачала погоду, прихід гостей або зникнення якоїсь речі. А вчора раптом зовсім вразила:
— Скоро у мене з’явиться тато… — і додала після невеликої паузи:
— Не бійся, бабусі він сподобається…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × чотири =

Також цікаво:

Storie di vita2 години ago

Alessandro aprì la cartellina con un sorriso arrogante, come se fosse convinto di trovarci qualche documento privo di valore.

Alessandro aprì la cartellina con un sorriso arrogante, come se fosse convinto di trovarci qualche documento privo di valore. Ma...

EN4 години ago

The Denim Jacket That Cost Her a Business Partner

Renata Castellano turned sixty-two in March, and she still ran the front counter of her own tailoring shop on Fillmore...

EN6 години ago

The Folder on Hollyhock Lane

I knocked on my daughter's door the same week her name showed up on Channel 7 News with a number...

EN6 години ago

Dana Pruitt Didn’t Wobble, and the Calloways Finally Paid $186,000

I've fitted hems at Calloway's Department Store on Bull Street for nineteen years. I know the smell of that building...

IT6 години ago

Il peso che mio nipote Nicolò non voleva portare

Mi chiamo Edoardo Ferraris, ho quarantatré anni, sono geometra e vivo a Bergamo con mia moglie Chiara e i nostri...

IT9 години ago

Il furgoncino bloccato davanti alla scuola

Io quella mattina avevo solo voglia che il turno finisse. Mi chiamo Marco Ferretti, ho quarantadue anni, guido un furgone...

EN12 години ago

The $14,200 Lien My Mother Hid Behind the Toaster on Woodmont Avenue

My mother called me eleven times the week before she collapsed in the Kroger parking lot on Woodman Drive, and...

EN12 години ago

The Window I Broke for Biscuit Cost Me $612

Two days after I pulled a Pomeranian out of a locked Durango, I got a certified letter from the car's...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.