Connect with us

З життя

«Ты не умеешь принимать гостей!»: визит свекрови превратился в эмоциональный кошмар

Published

on

“Ты просто бездельница! Разве так хозяйка гостей встречает?” — визит свекрови обернулся настоящим кошмаром

С детства я усвоила простое правило: гостей надо встречать с душой и радушием. Моя мама обожала стряпать, и каждый приход родни превращался в маленький пир. Мы с сестрой суетились на кухне, отец брался за метлу — всё было по-домашнему, по-доброму. Аромат пирогов, смех и гомон — вот чем дышало моё детство. И я мечтала, что в моей собственной семье будет так же. Но жизнь подбросила мне совсем другой сюжет.

Когда я вышла замуж за Дмитрия, мы решили — будем принимать гостей у себя, и моих, и его. Я обрадовалась, ведь это напоминало мне родной дом. Наша квартира стала местом долгих чаепитий, тёплых разговоров и весёлых застолий. Но потом появилась она. Мать Дмитрия. Женщина с норовом, яркая и резкая. Вроде бы добрая, но за улыбкой прячется жало, от которого больно.

Поначалу я выбивалась из сил. Перед её визитами мыла полы до зеркального блеска, изобретала новые блюда, пыталась удивить. Но свекровь, кажется, была готова к критике заранее. В первый её приезд она лишь скользнула взглядом по столу и буркнула:

— Это всё? Обычная стряпня. Я бы дома лучше поела.

Мне захотелось плакать — ведь я вложила в тот ужин всю душу. Но я сдержалась — воспитание не позволяло грубить. Решила: в следующий раз уж точно постараюсь. И вот — Дмитриев день рождения. Я готовила с утра до ночи, искала рецепты, жарила-парила. Стол ломился от яств. Надеялась, хоть теперь она оценит.

Но едва свекровь переступила порог кухни, её лицо сморщилось. Она даже не села, а начала обнюхивать блюда, потом фыркнула:

— Боже, ты серьёзно? Это праздничный стол? Всё переперчено, пирог — как кирпич, салаты — трава-мурава. Ты хоть умеешь готовить?

Я не выдержала. Вышла из-за стола и ушла в спальню. Там плакала в подушку, а в голове звучали мамины слова: «У тебя золотые руки, у тебя всё получится». Получилось… но не для свекрови. Та ещё долго вещала:

— Я тебя научу, как надо стряпать. Придёшь ко мне, посмотришь, что такое настоящий пир. А это — позорище. Диме с тобой не повезло.

Мне хотелось крикнуть, высказать всё. Рассказать, как тяжело каждый раз накрывать стол, как я стараюсь быть хорошей женой, не жалуюсь, не прошу помочь, даже если падаю от усталости. Но я промолчала. А Дмитрий… Он сидел молча, будто его это не касалось. Лишь потом, когда гости разошлись, он подошёл и прошептал:

— Прости. Больше не позову. Она совсем с катушек съехала.

Я кивнула, не ответив. Больше всего ранило не её слова — к её колкостям я уже привыкала. А его молчание, его равнодушие, будто мои старания никто не замечает. В тот миг я поняла: дело не в еде и не в идеальном столе. А в том, чтобы рядом был человек, который встанет на твою сторону, даже если ты подаёшь обычную картошку.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 − шість =

Також цікаво:

З життя16 хвилин ago

Глузування над дівчинкою: зустріч, що змінила долю

Сміх над бідною дівчинкою: доленосна зустріч На розкішній вечірці в одному з багатих будинків київського передмістя Соломія та її донька...

З життя26 хвилин ago

Викриття: брат чоловіка розкрив його зраду

Слухай, ось історія, переписана по-нашому. Оксана мчала вулицями Львова до своєї другої квартири, стискаючи кермо аж до болю в пальцях....

З життя29 хвилин ago

Тіні минулого: подорож до родинного затишку

Тіні минулого: подорож до родинного тепла Олег і Марічка готувалися до поїздки до її батьків у маленьке містечко на березі...

З життя35 хвилин ago

Загадка ранкового сніданку: доброта сусідів

**Таємниця ранкового сніданку: доброта сусідів** Життя самотнього батька – це нескінченний вир турбот та емоцій. Мої дві донечки, п’ятирічна Оля...

З життя44 хвилини ago

Відтоді діти дзвонять щодня, але я відчуваю: їх цікавить не турбота, а спадок

Надія Іванівна стояла біля вікна, споглядаючи на похмурий зимовий дворик. У квартирі панувала тиша, лише годинник не поспіша відлікував секунди....

З життя1 годину ago

Таємниця ранкового сніданку: сусідська доброта

Таємниця ранкового сніданку: доброта сусідів Життя самотнього батька – це безкінечний вир клопотів та емоцій. Мої дві донечки, п’ятирічна Оленка...

З життя1 годину ago

Глузування над дівчинкою: доленосна зустріч

**Сміх над бідною дівчинкою: доленосна зустріч** На пишній вечірці в одному з заможних будинків підкиївського селища Надія і її донька...

З життя2 години ago

Відтоді діти телефонують щодня, але відчуваю: справа не в турботі, а в спадщині

З тих пір діти дзвонять мені кожного дня, але я відчуваю: справа не в турботі, а в спадщині. Ганна Іванівна...