У понеділок приїхав мій старший брат із закордону та привіз батькам різноманітний одяг.

У понеділок мій старший брат Ігор повернувся з Америки. Він привіз батькам різноманітний одяг. Мама накрила на стіл, перед основною стравою приготувала різні закуски. Вона нишпорила довкола невістки, пропонувала та подавала все найкраще. Ігор разом із дружиною, повернувшись, почали відвідувати родичів, усі їм заздрили та захоплювалися ними. Цього тижня в нашій оселі панувала справжня святкова атмосфера, батьки раділи, граючи з американськими онуками, матір з ранку до вечора пекла та готувала.

Коли Ігор із дружиною та дітьми поверталися додому, тато тихцем простягнув йому велику конвертну купюру, ніби ніхто цього не бачив. Усі попрощалися, пораділи, мама спакувала їм у тару всю їжу. Брат ледве встиг вийти, як атмосферу зіпсувало нарікання, стали просити мою дружину, щоб вона приготувала чай, а тато почав скаржитися, що снігу так багато, що пройти важко.

Ліда кип’ятила воду на чай, а я замислився над цим у своїй душі. Останні десять років я із дружиною та двома синами живемо разом із батьками у цьому ж домі. Мама вже давно не працює, батько також. Вони самоповажні люди. Як тільки вийшли на пенсію, почали надзвичайно ретельно дбати про себе, мати не вийде до саду, бо сонце вдень занадто яскраве, а ввечері знову комарів безліч. Мені з Лідою припадає виконувати всю роботу в хаті.

Ігор приїжджає дуже рідко, і тоді батьки наче стають іншими, оживають, забувають про будь-які турботи, літають навколо його родини. Щороку я усвідомлюю, що вчинив велику помилку, залишившись з батьками. Завжди більш шанованою є та особа, що далеко, а та, що поряд, і робить усе, і допомагає в усьому, ніколи не цінується. Можливо, варто залишити батьків, придбати дім у селі та жити своїм власним життям? Але тепер у нас немає таких грошей, а я з Лідою вклали стільки праці та коштів у будинок батьків. Дуже потребую поради, що ж маю робити тепер?