У сьомому класі Віра проголосила подругам, що Сергій її хлопець, і вони неодмінно одружаться.

Віра ще в сьомому класі попередила своїх подруг-однокласниць, що Сергій її хлопець, і що з часом вони неодмінно одружаться. Ніхто з подруг не заперечував.

Подруги тепер навіть дивитися на Сергія боялися, адже у Віри бабуся була ворожкою. Бабуся жила у своєму селі та там займалася своїми темними справами, а Віра потроху навчалася цьому ремеслу в місті, зрідка навідуючи свою бабусю.

А Сергій? Сергій зовсім не звертав уваги на Віру. Він усе своє вільне час проводив у дворі свого будинку в компанії з Катею. Катя була з дитинства інвалідом і пересувалася на інвалідному візку.

Не знаю чому, але саме Катя запала в серце Сергію. Можливо скромність дівчини, або доброта, але чимось дівчина зачарувала хлопця. До того ж Катя була дуже начитаною, і з нею Сергію було цікаво. Сергій і Катя проводили весь свій вільний час разом вже кілька років.
Сергій вийшов зі свого під’їзду і попрямував до двору, де сиділа Катя. Шлях Сергію перегородила Віра.

– Привіт, Серьожа.
– Привіт, – намагаючись обійти Віру, відповідає Сергій.
– Може прогуляємось містом? – запитує Віра.
– Сьогодні ніяк, – відповів Сергій, – Вибач.
Віра зі злістю губи стиснула, спостерігаючи як Сергій підходить до Каті, вітається, і вони про щось весело починають розмовляти та сміятись. Чорна злість і заздрість огортала серце Віри. Як же вона ридала, коли її ніхто не бачив.

Минуло кілька років. Сергій тепер вивозив Катю то на берег річки, то у ліс, то в поле, де ростуть ромашки. Усе вільний час вони були разом.
Віра стала чорнобровою красунею. Всі хлопці очей з неї не зводили, настільки вона була гарна та струнка. Але Сергій усе ще бачив у своєму серці лише Катю. Тепер вони по-справжньому полюбили одне одного. І зовсім не по-дитячому, як колись.

І ось одного разу, коли Сергій попрямував до Каті, його знову зупинила Віра.

– Привіт, Сергій. Знову до своєї безногій пішов? Що ти в ній знайшов? Навіщо вона тобі? Одружися краще на мені. Тільки зі мною в цьому світі ти будеш щасливим. Ти ж знаєш, що я люблю тебе ще зі шкільної лави.

– Знаю, – відповідає Сергій, – але я люблю Катю.
– Та чим вона краща за мене, ця курка безнога?
– Не знаю. Але те, що краще, це безсумнівно.

– Сергій, ти ж знаєш, що мені не треба докладати багато зусиль, щоб ти мене покохав. Моя бабуся вважається найсильнішою. Але я так не хочу. Я хочу, щоб ти сам мене покохав. Що мені зробити, щоб ти мене полюбив? Скажи. Я все зроблю.

Сергій зупинився і повернувся до Віри.
– Зроби так, щоб Катя почала ходити. Ось тоді я на тобі одружусь, – випалив Сергій.

З тих самих пір вже все своє вільний час Віра проводила з Катею. Вона приходила до неї вранці і поверталася пізно ввечері. Тепер для Сергія майже не залишалося часу на зустрічі з Катею. І Катя була не проти. Вона робила все, що їй казала Віра. Пила відвари, наносила на ноги мазі, виснажувала себе фізичними вправами.

Сергій спостерігаючи за діями Віри, починав розуміти, як все ж таки дівчина його любить, раз пішла на все це.
Минули чотири місяці.

Сергій, як завжди, увечері пішов до двору, де Віра займалася Катею. Він звернув увагу, що майже весь двір вийшов на балкони і уважно спостерігає за…
Віра, тримаючи Катю за руки, вела її дедалі далі від інвалідного візка. Сьогодні і Віра і Катя були найщасливішими дівчатами на світі. Втомлені, але щасливі дівчата сіли на лавку. Сергій підійшов до них, вражений побаченим.

– Серьожа, можна тебе на два слова, – промовила Віра, відходячи вбік від Каті.
Сергій підійшов до Віри.
– Що, час настав? – опустив голову Сергій.
– Що настав? – перепитала дівчина.
– Одружитися, – тихо промовив хлопець.
– Та ні, Сергію, – засміялася дівчина, – Я хотіла вибачитися перед тобою за свою нав’язливість. Чарівність перед любов’ю безсила.
І взагалі чарівність у житті нічого не може змінити, якщо людина не хоче.

Зараз Катя і Віра найкращі подруги. У Каті та Сергія народилася донька. У Віри з’явився хлопець, від якого вона без тями, і якого вона нікому не показує. Кажуть, що він пілот…