З життя
– У тебе півгодини, щоб викликати бізнес-таксі для мене та дітей на вокзалі! – заявила родичка
— Ми на вокзалі, у тебе півгодини, щоб викликати таксі бізнес-класу мені й дітям! — заявила родичка.
– Ти мені сестра чи просто випадкова знайома? Чи не соромно так поводитися, та ще й при дітях? Невже тобі важко купити улюбленим племінникам одяг? Чому я взагалі повинна просити тебе щось їм купувати? Ти повинна сама пропонувати! Грошима мені допомагати! Ти ж не змогла народити і навряд чи народиш! А я — мати-одиначка! — Анжела кидала слова, ніби дарти, стараючись вразити Надію сильніше і якнайглибше вторгнутися в її особисті межі.
Надія в родині була не найулюбленішою дитиною. Мама народила її без чоловіка, а коли вийшла заміж, старша дочка раптом стала всім заважати. Вітчим постійно дорікав шматком хліба, а матір виказувала на ній свою злість через те, що їй довелося вийти заміж майже за першої зустрічної людини, аби не залишитися матір’ю-одиначкою. Лише народження молодшої сестри дало Надії можливість зітхнути вільніше, адже тепер у неї з’явилася певна роль. Батьки вирішили, що старша дочка стане нянькою для молодшої.
Постійно Надія мала проводити час із сестрою, годувати, розважати та розвивати її, незважаючи на наявність власного життя, уроків та занять. Якщо Надія вчасно не встигала переодягнути чи нагодувати молодшу, її позбавляли можливості вийти погуляти з друзями або відвідати день народження однокласниці. Дорослішаючи, маленька Анжела почала ставитися до сестри так само, як і батьки, вважаючи її щось на кшталт прислуги.
У вісімнадцять років, закінчивши школу, Надія вирішила кардинально змінити своє життя. Вибрала для вступу до університету місто подалі від дому, зібрала речі та поїхала, з твердим наміром ніколи не повертатися. Як жили батьки та сестра в наступні десять років, Надія майже не цікавилася. Вони дзвонили рідко і лише для того, щоб попросити грошей, яких ніколи не повертали.
Їхати в гості Надії не хотілося, але вона знала, що сестра у сімнадцять років стала матір’ю, у вісімнадцять вискочила заміж і вирішила народити другу дитину, аби чоловіка не забрали в армію. На щастя, народився двійнята, але молодий батько, скуштувавши всі принади раннього батьківства, втік, вимагаючи від юної дружини розлучення.
Тепер до Надії дзвонили частіше. На відміну від сестри, за ці роки вона встигла в житті значно більше, ніж народити дітей. Отримавши освіту, вона влаштувалася працювати у фірму, де невдовзі помітили перспективну співробітницю. Стабільна робота і повільно, але зростаюча зарплата дозволили дівчині зважитися на іпотеку. Хоча й невелику студію, але вона змогла придбати власне житло.
Знаючи, що старша донька не бідує, батьки стали ледь не щотижня телефонувати і просити грошей у борг. Борги, природно, не поверталися. Прохання завжди стосувалися дітей Анжели.
— Надя, у Поліни куртка порвалася. Надішли п’ять тисяч гривень. Тільки терміново, дівчинці нема в чому вранці в садок іти!
— Надя, двійнятам треба грошей на подарунки, у них день народження! Анжелочка знайшла підходящі, з тебе десять тисяч.
— Надя! У Анжелочки проблеми, її знову з роботи вигнали. Не розуміють, що у багатодітної матері є проблеми важливіші за роботу. Загалом, тепер ти будеш оплачувати садок двійнят і Полінину підготовку до школи!
Кожне прохання батьків звучало як наказ. При цьому вони не запитували, чи є у старшої дочки гроші та чи може вона надіслати потрібну суму. Про те, як справи у самої Надії, мати ніколи не цікавилася, вважаючи, що та живе чудово, віддалившись від сім’ї. Успіхами старшої дочки вона не пишалася, вирішивши, що та могла б працювати ще більше і допомагати сім’ї ще сильніше.
Надія ж так і не змогла вибити з себе це почуття провини, яке їй нав’язали з дитинства. Відмовити матері у неї не виходило. Кожного разу після її дзвінка Надія зітхала і йшла перераховувати свої фінанси, вирішуючи, від чого доведеться відмовитися цього місяця.
Особисте життя у Надії було куди скромніше, ніж у молодшої сестри, але все ж таки вона могла «похвалитися» невдалим шлюбом. Ледь влаштувавшись на роботу, Надія познайомилася з колегою, невдовзі вирішили узаконити стосунки. Але перед весіллям з’ясувалося, що у Надії є великий і серйозний недолік: вона не могла мати дітей. Чоловік вирішив, що така дружина йому не потрібна, і пішов. Цю трагедію Надія пережила самостійно, розповівши матері про це лише через кілька років. Відтоді її безпліддя почало спливати майже в кожній розмові з родичами.
— Пустоцвіт у нас Надя-то… От не пощастило! Добре хоч Анжелочка внуків народила… — говорила мати.
На деякий час її залишили в спокої, але одного разу молодша сестра вирішила, що пора б старшій по-справжньому показати свою сестринську любов і турботу. Вранці одного з рідкісних вихідних Надії у її квартирі пролунав дзвінок.
— Надя, ну ти де взагалі? Я що, зобов’язана з дітьми на автобусі добиратися? Негайно замов мені таксі! Та дивись, щоб не економне! Малюків укачує в прокуреному салоні! Так що не економ!
— Привіт. А ти де взагалі? І чому я повинна тобі таксі замовляти? — ошелешено запитала Надя.
— А тобі що, мати не сказала? Я вирішила перебратися до тебе. Нема чого в нашому містечку робити! Буду з тобою жити. Я на вокзалі, у тебе півгодини, щоб за нами з дітьми приїхало таксі. — Сестра кинула трубку, а Надія присіла, адже новини були не найрадісніші. Виявилося, поїхавши за пару тисяч кілометрів від дому, вона не змогла втекти від нахабної сестриці.
Увечері Анжела вже роздавала вказівки.
— Завтра знайдеш мені роботу у своєму офісі, ти ж начальник. І дивись, щоб із хорошою зарплатою, але не занадто напружно. І щоб у колективі були молоді чоловіки, а з роботи мене відпускали за першою вимогою! Для двійнят купи двоярусне ліжко, не тулитися ж нам усім на одному диванчику! Сьогодні, так і бути, я на твоєму ліжку посплю з хлопчиками, а Поля з тобою на дивані. І ще, скоро холоди, треба купити дітям теплий одяг! І дивись, щоб не гірше, ніж у інших! Мені не хочеться червоніти перед людьми. Щоб мене розведенкою з причепом називали!
Надія слухала і не могла зрозуміти, чому досі ще не виставила цю розбещену дівчину за поріг? Чому взагалі досі терпить таке ставлення до себе? Чому не почала відстоювати особисті межі, допустивши, щоб проблема зайшла так далеко. Миттєвий порив раптом почав набирати силу, з’явилася злість на батьків, образа і бажання виправити несправедливість. Різко вставши і зробивши сестрі знак замовчати, Надія випалила:
— Сьогодні ви в мене переночуєте, а завтра вранці я тебе відвезу на вокзал, і ти поїдеш назад до батьків! Я більше не буду тебе утримувати та надсилати гроші на твоїх дітей! Ти їх народила, сама й виховуй! Мені все це набридло! Не я тебе народила, не мені за тебе нести відповідальність. Вважай, що своєю багаторічною фінансовою допомогою я віддала вашій сімейці всі борги! Якщо зранку ти не залишиш мій дім, я викличу поліцію і мені байдуже, що тут діти! Це твої діти і твої проблеми! До речі, спиш ти з усіма своїми малюками на гостьовому дивані, і мені все одно, як ви на ньому вміститеся! Я звикла спати з комфортом!
Надія говорила так впевнено, що Анжела не змогла вимовити й слова. Вона обурювалася і бурчала весь вечір, дзвонила матері, скаржилася, але Надія вирішила ніяк не реагувати. Вранці вона навіть не стала відвозити сестру на вокзал, просто виставила за двері, видавши насамкінець трохи готівки на таксі та поїзд.
— На цьому все. Можеш забути дорогу до мене. І слова «треба». У мене своє життя, і воно не полягає в твоїх інтересах, — сказала Надія, закриваючи двері. Вона досить довго плакала в подушку, думала, розмірковувала, але зрозуміла, що зробила все правильно. Інакше її б просто зжили зі світу… такі чудові родичі.
Позбувшись зобов’язань, які не давали їй жити сповна, Надія начебто вдихнула на повні груди. Вона почала зустрічатися з чоловіком, і через два роки вийшла за нього заміж. Вони з чоловіком усиновили двох дітей і стали жити щасливо.
A Dog, a Proposal, and a Happy Ending: How a Free Pup Led to Love, Laughter, and a New Family – A Heartwarming English Tale
I stumbled into a reason to propose. A strange, dreamlike tale Thank you ever so much for your kind supportall...
The Pensioner Told Me She Hasn’t Seen Her Son in Over Six Years – “When Was the Last Time Your Son Spoke to You?” I Asked My Neighbour… And In That Moment, My Heart Broke
“How long has it been since your son last spoke to you?” I asked my neighbour, and I felt a...
“We Sold You the House—But We Have the Right to Stay for a Week,” the Owners Claimed. In 1975, We Moved from the Countryside to the Edge of Town, Bought a House, and Got Quite a Shock… Back in the village, neighbours always lent a helping hand—my parents were no different. So, when the previous owners of our new home asked if they could stay a couple more weeks while sorting out paperwork, my parents agreed. But these folks owned an enormous, vicious dog—one they didn’t want to take with them, as he never listened to us. To this day, I remember that dog. A week went by, then two, then three—yet the former owners still lived in OUR house! They slept through to dinnertime, rarely left, and showed no intention of moving. Worst of all was their attitude—they acted as though they still owned the place, especially the mother. Time and again, my parents reminded them of the deal, but their “move-out” date kept shifting. Meanwhile, they let their dog roam, never minding where he did his business—right in our garden. We were afraid to go outside; the dog attacked everyone. Over and over, my parents pleaded: keep the dog on a lead! But as soon as my father left for work and my brother and sister went to school, the dog was immediately back in the garden. In the end, it was the dog who helped my father get rid of these cheeky squatters. One day, my sister came home from school, opening the garden gate unthinkingly. The big black brute knocked her down—miraculously, she wasn’t badly hurt, just her coat ripped. They chained up the dog, then blamed my little sister for coming home too early. And that evening, all hell broke loose! Dad came back from work, and—without even taking off his coat—dragged the old lady right out into the street, still in her house dress, with her daughter and husband running behind. Every belonging of these bold squatters flew over the fence into the mud and puddles. They tried to set their dog on my dad, but the dog, seeing the chaos, tucked his tail and hid in his kennel. He wasn’t about to leave. An hour later, every last thing they owned was on the pavement, the gate was locked, and their dog sat outside with them, shut out for good.
Weve sold you the house. Were entitled to stay for a week, declared the former owners. It was 1975, and...
For about a year, my son had been living with Kate, but we’d never met her parents – it struck me as odd, so I decided to investigate I’ve always tried to raise my son to respect women first and foremost – his grandmother, his mother, his wife, his daughter. In my opinion, that’s the greatest quality a man can have: respect for women. My husband and I gave our son a wonderful upbringing and education and made sure he had everything he needed to get through life with ease. We didn’t want to help him with anything else, but we still bought him a two-bedroom flat. He did work to support himself, but he couldn’t quite afford a place of his own. We didn’t give him the flat right away, in fact, we didn’t even tell him we’d bought it. And why? Because our son was living with his girlfriend – that’s why. For about a year, he’d been living with Kate, but we’d never met her parents and I always found that strange. Later, I discovered that Kate’s mum used to be a neighbour of one of my friends. She told me something that really unsettled me. It turned out, Kate’s mother threw her husband out when he started earning less, but the real madness started after… She began seeing a married – but wealthy – man. Kate’s grandmother, just like her daughter, also had a relationship with a married man. She would even force both her daughter and granddaughter to trek out to his country house to help on his farm. Because of this, my son already found himself tangled up in his future mother-in-law’s affairs. But what concerns me most is that Kate’s mother and grandmother are turning her against her father. It’s clear the girl cares for her dad, but these two women have put her relationship with him in jeopardy. And to top it all off, Kate has decided to drop out of university. She believes it’s a man’s job to look after the family. I agree to some extent, and I raised my son for that, but heaven forbid they face any real life problems. What sort of safety net will there be if something goes wrong? How would she support her husband if that happened? By the way, I’ve put the flat back in my own name, because I know I’ve raised a bit of a soft touch, as we say. Yes, property bought before marriage isn’t divided after a divorce, but Kate is such a clever woman, she could very well send my “gentleman” packing with nothing but his socks.
So, listen, for about a year now my sons been living with this girl, Emily, but wed never met her...
– Needless to Say, This Is All My Fault! – My Boyfriend’s Sister Sobs. – I Never Imagined Something Like This Could Happen! And Now I Have No Idea What to Do Next. I Don’t Even Know How to Handle This Without Losing Face. My Boyfriend’s Sister Got Married a Few Years Ago. After the Wedding, It Was Decided the Newlyweds Would Live with the Husband’s Mother. His Parents Have a Spacious Three-Bedroom Flat and Only One Son. – I’ll Keep One Room, and the Rest Is Yours! – Promised the Mother-in-Law. – We’re All Well-Mannered People, So I’m Sure We’ll Get Along Just Fine. – We Can Always Move Out! – The Husband Assured His Wife. – I Don’t See Anything Wrong in Trying to Live with My Mum. If It Doesn’t Work, We Can Always Get Our Own Place…. That’s Exactly What Happened. As It Turned Out, Living Together Was Quite the Challenge. Both Daughter-in-Law and Mother-in-Law Tried, but Things Got Worse Each Day. Resentments Built Up and Arguments Became More Frequent. – You Said If We Couldn’t Get Along, We’d Move Out! – Cried the Wife. – Well, Haven’t We Managed So Far? – His Mother Smiled Condescendingly. – These Are Little Things, and It’s Not Worth Packing Up and Leaving Over Them. Exactly a Year After the Wedding, His Wife Became Pregnant and Gave Birth to a Healthy Son. The Arrival of the Grandchild Coincided with the Mother-in-Law Quitting Her Old Job and Struggling to Find New Work, as Employers Hesitated to Hire Someone Approaching Retirement. The Daughter-in-Law and Mother-in-Law Had to Spend All Day Together, Neither Having Anywhere Else to Go, and Tensions at Home Only Grew. Her Husband Simply Shrugged and Listened to Their Complaints, as He Was the Sole Breadwinner. – We Can’t Just Leave Mum Right Now—She Has No Income. I Can’t Leave Her on Her Own, and I Can’t Afford to Support Her and Rent a Flat for Us. Once She Finds Something, We’ll Move Out! But the Young Woman’s Patience Wore Thin. She Packed Up Her Things, and Her Son’s, and Moved Back in with Her Own Mum. She Told Her Husband She’d Never Set Foot in His Mother’s House Again, and If He Cared About Family, He’d Have to Sort Something Out. She Was Sure Her Beloved Would Try Everything to Bring Them Back Together. But She’d Judged Wrong. It’s Been Over Three Months Since She Moved Out, and Her Husband Hasn’t Tried to Win Her Back. He Still Lives with His Mum, Talks to His Wife and Child on Video after Work, and Visits Them on Weekends at His Mother-in-Law’s House. He Gets the Care and Attention of Two Women at Once; the Parent Gets Sympathy for Her Son, Left with an Angry Wife, and Doesn’t Have to Deal with the Child at All. The Husband Has It Made! And the Mother-in-Law Hasn’t Really Lost Anything, Either! The Young Woman Is Far from Happy with This Situation. She Loves Her Husband Very Much, Though She Knows He’s Not Doing the Right Thing. – What Did You Expect When You Left? – He Asks. – You Can Always Come Back If You Want. It’s Unlikely the Wife Plans to Leave Her Own Mum or Rent a Flat. The Woman, Now on Maternity Leave, Just Can’t Afford It. Is This Really the End of the Family? Do You Think She Still Has Any Chance of Going Back to Her Mother-in-Law’s House Without Losing Her Dignity?
Needless to say, this is all my fault! my mates sister sobbed. I could never have imagined things would turn...
“Mum, he wants me to do this for him… He says all good wives can do it… Does that mean I’m not good? Please teach me… If everyone else can, surely I should be able to as well…” I’m Still Amazed My Niece Found a Husband—Perhaps Just Because of Her Mum When Alina was a child, my sister refused to send her to nursery school; as a teenager, she wasn’t allowed out, she spent all her time at home—she became a bit of a recluse. When Alina was at university in our town, her mother made sure she always came home before 6pm. At 20, her mum would phone at half seven, shouting if she wasn’t home yet. It was absurd, just nonsense. Alina met her future husband in her second year at university; they studied together in the library, he was two years older, shared his notes with her, helped her out—a friendship that blossomed into love and eventually into dating. That’s when my niece began defiantly breaking her mother’s rules. The niece eventually married and her mother finally allowed her to start a new life of her own. Now let me tell you a recent story. I was at my sister’s house when Alina called, her voice breaking between tears and giggles so much we could barely understand her: “Mum, he wants me to do this for him… He says all good wives can do it… Does that mean I’m not a good wife? Please teach me… If everyone else can, surely I should be able to as well…” At that moment, my sister’s expression changed instantly; she told her daughter to calm down and asked what exactly all good wives are supposed to be able to do. “Make soup, Mum,” she said, and we burst out laughing. “Don’t laugh at me! You never taught me how, I’ve looked up recipes online but they never taste right!” So, my sister and I quickly taught her, step by step, how to make soup, giggling at each other all the while. That evening, my niece called to thank us—her husband had complimented her, saying it was delicious. And, best of all, according to her, she’s now a proper wife!
Honestly, Im still a bit staggered that my niece actually found herself a bloke, especially considering the way her mum...
People Adopt Children from Orphanages, So I Chose to Bring My Grandmother Home from Her Care Facility—Despite All My Friends and Neighbours Disagreeing and Saying Times Are Tough, I Knew in My Heart It Was the Right Thing to Do
There was a time, not so long ago yet distant enough for it to feel like another life, when people...
Recently, I Visited My Daughter-in-Law and Was Shocked to Find a Cleaner Hired for the House—Despite Always Telling My Son His Wife’s Finances Didn’t Matter, I Can’t Understand How They Afford a Housekeeper with Their Modest Means, Especially Since My Husband and I Bought and Renovated Their Home and Still Help Them Out—When I Found Out My Daughter-in-Law Became a ‘Blogger’ During Maternity Leave and Hired Help, I Felt Betrayed and Insisted If Anyone Should Be Paid to Clean, It Should Be Me—But My Son Sees Nothing Wrong—Am I in the Wrong for Feeling Upset?
The other day, I popped round to visit my daughter-in-law, only to find a complete stranger bustling about doing the...