Connect with us

З життя

Улетел отдыхать, оставив меня одну с младенцем и усталостью после родов

Published

on

Муж сбежал на море, едва я родила. Осталась я одна — с ноющей болью, бессилием и крохотным комочком на руках.

Мы с Денисом были молоды и беспечны. Расписались в прошлом году, захлестнутые первой страстью, розовыми мечтами и наивной верой, что любовь победит всё. Мне едва стукнуло девятнадцать, ему — двадцать два. Ютились в съёмной однушке в Подольске, копили на коляску и распашонки, считали дни до родов, наивно веря, что ребёнок скрепит нас навек. Но вышло всё иначе.

Неделю назад я разрешилась. Крошечный, сморщенный комочек, который моментально заполнил мои дни бессонными ночами, страхами, смесями и круглосуточным плачем. Вернулась из роддома, еле передвигая ноги, тело ломило, швы ныли, а наутро муж заявил буднично:
— Завтра лечу в Турцию.

Я остолбенела. Переспросила, не веря ушам:
— Куда?

— Путевка горячая, Серега с завода подогнал. За копейки, почти халява. Год вкалывал как проклятый, надо отдохнуть. Вы с ребенком всё равно только едите да спите, справишься.

Он говорил так, будто собирался не на другой конец света, а в гараж на пиво. А я стояла, качая младенца, в растянутом халате, с глазами, полными слез. Даже не спросил. Не подумал. Решил за нас обоих.

— А мы?.. — выдавила я.
— Да ладно, я на неделю максимум. Вернусь — помогу. Не парься.

Эти слова резали, как нож. Как объяснить, что я тону? Что каждую минуту боюсь, что он не дышит, что перекормлю, что засну и не услышу? Что мне страшно в тишине и страшно в шуме, что хочется просто, чтобы кто-то принес чаю, спросил: «Как ты?» Обнял.

А он улетел. Присылал фото: вот он у бассейна с коктейлем, вот лазурное море, вот отель «всё включено». Ни слова о сыне. Ни единого: «Как вы там?»

Рыдала тихо, чтобы не разбудить ребенка. Мама буркнула:
— Радуйся, что не бухает. Мой в твои годы после родов водку литрами глушил.

Подруга фыркнула:
— Тебя хотя бы из роддома встретили. Меня на такси отправили, одна с ребенком и сумками тащилась. У тебя ещё норм.

Но мне не становилось легче. Я не чувствовала себя «норм». Я чувствовала себя брошенной. Мне было нужно не море, не фото. Мне нужно было его присутствие. Его тепло. Его «я рядом».

Возможно, однажды я прощу. Но не забуду. Потому что в самый страшный, самый беспомощный момент жизни он сделал выбор. И это был не я.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × 2 =

Також цікаво:

З життя36 хвилин ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Мам, годі тобі! — Ігор різко відвернувся від вікна, де спостерігав за машинами. — Досить вже чіплятися одного! Я...

З життя4 години ago

Любов, що запізнилася

Галя Іваненко складала коробку зі старими світлинами, коли знайшла випускне фото. Сорок років тому вона стояла поруч з Миколою, а...

З життя5 години ago

Шість років таємної доброти: юна пекарка і бездомний зниклий герой

Шість років пекарка Марійка лишала їжу тихому жебракові — не знаючи навіть його імені! У день її весілля з’явилося дванадцять...

З життя7 години ago

Дочка пробачила, а в мене — гіркота

Олеся пробачила, а я – ні. Віра Петрівна розглядала себе у дзеркалі, поправляючи сірий костюм. Сьогодні Олесці виповнилося тридцять. Перший...

З життя9 години ago

Більше не зноситиму

Валентина Петрівна тримала в руках теплі палянички від Ярини, усміхаючись цьому несподіваному повороту долі. Після розмови вона зрозуміла, що іноді...

З життя12 години ago

Пробачити, але занадто пізно

“Запізніле пробачення” — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ніколи більше не дзвони! — Галина Петровна з силою кинула слухавку на...

З життя15 години ago

Не хочу таку доньку

– Не треба мені такої доньки! – вигукувала Ярина Петрівна, махаючи пом’ятим аркушем паперу. – Сором для родини! Як я...

З життя15 години ago

Я у шлюбу, але самотня в житті

– Сонечко, ну поясни мені, як це тлумачити? – сусідка Валентина Петрівна стояла на порозі з торбинкою в руках і...