Унікальний охоронець нашого двору

Двірник нашого двору

Соломія йшла додому в ранніх осінніх сутінках. Вуличні ліхтарі, як завжди, горіли не всі, а в подвір’ях їх і зовсім не було. Перед під’їздом завжди восени стояла велика калюжа. А припарковані машини не давали обійти її. Але сьогодні калюжі не було, хоча весь день моросив дощик. Вона зникла.

Соломія відчинила вхідні двері й озирнулась. Світло з під’їзду падало на блискучий мокрий асфальт. «Не здалося. Дива, та й годі».

Ліфт чекав на неї на першому поверсі, що теж було незвично. Зазвичай ввечері він стояв нагорі. Двері ліфта розсунулись, запрошуючи її всередину. «Неймовірно. Ні, точно сталося чСоломія усміхнулася, дивлячись, як Денис старанно сипле пісок, і зрозуміла, що її серце нарешті знайшло свій дім.