Connect with us

З життя

Узоры счастья из осколков

Published

on

Счастье по осколкам

Дмитрий получил звонок от мамы — та велела повесить полку на кухне. Назавтра он заскочил к ней, но самого главного начальника, как водится, на месте не оказалось. Квартира была открыта его ключом. Полка лежала там, где обещала мама, а вот дрель… Где же она? Наверняка на антресолях, где хранился стратегический запас советского наследия.

Взобравшись на табуретку, он открыл дверцу — вот она, родимая! Потянул за шнур, тот запутался, дрель соскользнула — и бах! — прямо по маминой любимой вазе. Та разлетелась на мелкие кусочки. Дмитрий выругался про себя — он-то знал, как мать её берегла. Собрал осколки, прикрутил полку и ретировался. По телефону пообещал купить новую вазу к 8 Марта. Но отделаться парой слов не вышло — мама устроила ему целую лекцию о небрежности.

Дни шли, а похожей вазы нигде не было. В последнюю субботу перед праздником Дмитрий наконец её нашёл… в руках у девушки. Продавец развёл руками — последний экземпляр. Не раздумывая, он подошёл, извинился и честно всё объяснил: как разбил вазу, как мама не простит, если он не исправится.

Девушка, звали её Алевтиной, после паузы улыбнулась и протянула ему хрупкий трофей. «Берите, а то мама замучает упрёками». Сама же взяла другую, менее изысканную.

На выходе разговорились. Он пошутил про «вазный кризис», она рассмеялась. А потом он, сам не поняв как, пригласил её… нет, не в кино, а сразу к маме — на 8 Марта. Алевтина удивилась, но согласилась.

На следующий день они вместе переступили порог маминой квартиры. Та была в восторге и от вазы, и, что важнее, от Алевтины. «Вот видишь, Дима, — со смехом сказала она, — иногда надо что-нибудь разбить, чтобы получить нечто лучшее».

С тех пор жизнь Дмитрия заиграла новыми красками. Они с Алевтиной гуляли по скверам, спорили о книгах, мечтали вслух. Он познакомил её со своей дочкой, приехавшей на каникулы, и — о чудо! — они сразу подружились. Девушку трогали его забота и искренность. А мама то и дело вспоминала тот злополучный день, утверждая, что разбитая ваза — лучший подарок судьбы.

Через полгода они сыграли свадьбу. Скромно, но душевно. Мама Дмитрия в своём тосте снова поблагодарила «тот самый случай». А он, глядя на жену, понимал: вот оно — то самое «неожиданно, но вовремя». И теперь, проходя мимо той самой полки, всегда улыбался, вспоминая, как одно неловкое движение привело его к счастью, о котором он даже не мечтал.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

6 − п'ять =

Також цікаво:

З життя18 хвилин ago

Повернулася назавжди

Назавжди повернулася Коли мати збиралася заміж, Соломія не заперечувала. Їй навіть подобався мамин вибранець спокійний і врівноважений Тарас, який завжди...

З життя21 хвилина ago

Повернення до витоків

Гарна Світлана Шевченко збиралася заміж. У університеті всі й гадали, що саме ця пишна одногрупниця вискочить заміж першою. Та обранець...

З життя1 годину ago

Хлопчик вкрав її молоко й обіцяв повернути – а вона знайшла родину, про яку навіть не здогадувалася

Пізньої осені на маленькому ринку містечка Вербки лунав звичний гомін: торговці викрикували ціни, вітерець граючи гойдав бляшаний дзвіночок біля крамнички...

З життя1 годину ago

Лежати легко, але догляд за дітьми — не жіноча справа! Як слова обернулися проти нього

Хочу лежати, а сидіти з дітьми це жінкам пекти паляниці! сердито буркнув чоловік і закрив очі. Але вже через годину...

З життя2 години ago

Подарунок, який вразив назавжди!

Зі святом, кохана! урочисто промовив чоловік, передаючи мені пилосос на річницю нашого весілля. А вже зранку мій “подаруночок” позбавив його...

З життя2 години ago

«Відповідь на звинувачення: як я зробила крок до свободи»

«Ти тільки їси та нічого не робиш» ці слова впали, як камінь у воду, перервавши тишу вечері. Вони лунали, ніби...

З життя3 години ago

Знайшов дрібну монету у замку: жах охопив мене, і я викликав поліцію

Повернувся додому після важкого робочого дня, я був виснажений, як кіт після весняного концерту. Мрія лише про те, щоб скинути...

З життя3 години ago

Моя мама гідна святкувати ювілей на нашій дачі, а твої бідні батьки нехай на цей час підуть геть!” — нарікав чоловік

Моя мати заслужила відсвяткувати ювілей на нашій дачі, а твої бідняцькі батьки нехай на цей час зникнуть! різко кинув чоловік.Старий...