Connect with us

З життя

В 38, не замужем, без детей — и совершенно счастлива

Published

on

Мне 38 лет, я не замужем, детей нет — и знаете что? Я чертовски довольна жизнью! Никакого груза «старой девы», о котором так любят вздыхать тётушки на лавочке. Живу в крупном областном центре, есть отличная работа, своя «двушка» в новостройке и бюджетный, но бодрый Renault Logan — всё заработано своими силами. Да ещё и родителям в деревне помогаю — то продуктов привезу, то за счета заплачу. А самое смешное — все думают, что мне максимум 30. Видимо, сказывается любовь к жизни и отсутствие морщин от семейных драм.

Меня зовут Светлана Потапова, и я с детства знала, что хочу быть независимой. После школы — экономический факультет, потом долгий, но интересный путь от ассистента до начальника отдела продаж в крупной компании. Работа динамичная, командировки, переговоры, постоянное движение. Зарплата в рублях позволяет не только на шубу копить, но и в Турцию пару раз в год выбираться. А ещё — это сплошной кайф, потому что я делаю то, что мне нравится.

Квартиру купила пять лет назад — светлую, с панорамными окнами, в центре. Обошлась без дизайнеров — сама выбирала мебель, развешивала фото из путешествий и ставила повсюду мягкие пледы для уюта. Машина — моя гордость. Не крутая иномарка, зато не подводит: хоть в офис, хоть к родителям в глушь Вологодской области. Туда я частенько сматываюсь на выходные — отдохнуть от пробок, пособирать грибы и помочь отцу с дровами. Мама, конечно, тут же начинает лепить пельмени — мол, «доченька устала, надо подкормить». А я только рада.

«Света, ну когда уже замуж?» — этот вопрос я слышу регулярно. Люди как-то не верят, что можно быть счастливой без мужа и трёх детей. Но я не парюсь. Если встретится мужчина, с которым захочется делить жизнь, — отлично. А если нет — ну и ладно. У меня куча друзей, совместные походы в кино, шашлыки на даче и даже спонтанные поездки в Питер на выходные. Ещё йога (чтобы не окостенеть), акварельки (для души) и периодические попытки научиться танцевать лезгинку. Когда тут скучать?

Некоторые шепчут за спиной: «Наверное, скрывает свою тоску». Ха! Да мне просто некогда грустить. Живу, как хочу, без оглядки на «надо бы». Родители поначалу переживали, особенно мама — мечтала о внуках. Но теперь шутят: «Наша Светка — как Собчак, только умнее». Осознали, что гнать меня под венец «для галочки» — бесполезно.

Иногда слышу: «В твоём возрасте биологические часы уже тикают!» Ну и пусть тикают. Жизнь — не электричка по расписанию. Видела женщин, которые рожали и в 45 — и воспитывали замечательных детей. Если захочу — решу. А пока мне и так хорошо. Свобода — это когда можешь в пятницу вечером заказать суши, включить «Иванушек International» на полную громкость и танцевать в пижаме.

Моё «вечное подтридцатье» — это спортзал три раза в неделю, отсутствие привычки заедать стресс тортами и хорошая косметичка. Но главное — философия: если проблему можно решить, не надо переживать. Если нельзя — тем более. Возможно, поэтому ко мне регулярно подкатывают студенты в баре, думая, что я их ровесница. Отвечаю: «Это не гены, ребята, это образ мыслей!»

Родители — моя тихая гавань. Они воспитали меня сильной, и теперь я могу им помочь. Привожу им лекарства, чиню веранду, а папа всё пытается научить меня колоть дрова — «на всякий случай». Мама, конечно, каждый раз упаковывает мне банки солений «на дорожку». Эти моменты — самое ценное.

Что впереди? Да кто его знает. Может, рвану в Грузию на винтажном поезде, может, открою маленький антикафе, а может, возьму собаку — чтобы было с кем гулять в парке. Но я точно не буду ничего жалеть. Потому что счастье — это не «когда-нибудь», а прямо сейчас. И у меня оно есть.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шість − два =

Також цікаво:

З життя17 хвилин ago

Пес обійняв господаря востаннє перед евтаназією, аж раптом лікар вигукнув: “Стійте!” — і те, що сталося далі, змусило плакати всю клініку

Тісна кімната ветеринарної клініки ніби затамувала подих разом із тими, хто був всередині. Бліді стіни тремтіли від напруження, низька стеля...

З життя19 хвилин ago

Коли службовий пес Тітан раптово завмер у переповненому автобусі, ніхто не розумів чому — аж поки його пронизливий погляд не зупинився на маленькій дівчинці в кінці салону

Звичайний ранок у Львові перетворився на щось неймовірне, коли службовий пес на імя Бурштин раптово завмер у переповненому тролейбусі 10....

З життя21 хвилина ago

Не зовсім як у серіалі, але близько

Не як у серіалі, але схоже Маруся обожнювала серіали й мріяла, щоб у її житті все було гарно, як на...

З життя1 годину ago

Слова моєї свекрухи: «Ця дитина — не мого сина» — болюче відгукнулися в моєму серці

Слова моєї свекрухи: «Ця дитина не мого сина» пролунали болюче.«Ця дитина не мого сина», сказала моя свекруха в день народження...

З життя1 годину ago

Моя свекруха вилила на мене відро води, щоб розбудити, але такого розвитку подій вона не очікувала!

Моя свекруха вилила на мене відро води, щоб розбудити, але не очікувала такого повороту подій.Минуло два роки з моменту, як...

З життя1 годину ago

Невгамовна енергія

Неспокійна Оксана з дитинства мріяла стати лікарем. Жила з батьками у невеличкому селі, до школи бігала за три кілометри у...

З життя2 години ago

Мене з немовлям не пустили на борт літака — і тоді 83-річна жінка прийшла нам на допомогу

Це був справжній кошмар. Чотири дні тому моя дружина померла під час пологів, народивши нашу доньку. Я ще не міг...

З життя2 години ago

Мій чоловік щоночі на дві години зачинявся у ванній: однієї ночі я взяла ліхтарик, зазирнула – і знайшла за кахлями дивну дірку з таємничими пакетиками…

Останнім часом мій чоловік поводився дедалі дивніше. Спочатку я подумала, що в нього коханка. Вечорами він зникав, а вдома довго...