Connect with us

З життя

В аеропорту, чекаю дружину, літак затримується

Published

on

На вокзалі я стою, чекаючи на дружину з Італії. Літак затримується, за повідомленнями, вже години три, я тихо лютую. Поруч мене нервує інший чоловік інтелігентного вигляду: окуляри, капелюх, валіза… Підходить він до мене, мнеться і просить посторожити його валізу на пару хвилин, поки він збігає в туалет. Я людина добра за натурою — погодився, і ось стою. Півгодини. Година. Півтори. Я вже не злюсь — я не в собі від гніву!

Нарешті підходжу до сержанта з місцевого відділу і розповідаю про ситуацію з валізою. Він просить мене пройти з ним. Заходимо в пункт, починаємо оформляти валізу, протокол, як годиться, мої паспортні дані, опис ситуації. Нарешті дійшли до опису вмісту валізи.

Відкриваємо…

Мати моя рідна! Щоб мені провалитися! Валіза під самий верх набита великими євро-купюрами в банківських упаковках! Я ледь бороду свою не з’їв з усвідомлення, що я собі не прихопив! Почуваюся як останній дурень, сил навіть лаяти себе нема! Гляну, а протокол тихенько зім’яли люди в формі і так сором’язливо перезираються між собою та валізою… Тут їх раптом осіняє, кинулися вони до неї і давай ці пачки собі в всі кишені пхати, а я стою слину ковтаю… Але сержант зжалься і каже:

— Що стоїш, годувальнику наш!? Бери і собі, чи ми вже зовсім без совісті?!

Кинувся я до валізи, забувши, як мене звати, і почав теж набирати собі гроші…

Набираю, набираю, набираю, набираю…

Прокидаюся — ковдра вся в труси заправлена…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири + 9 =

Також цікаво:

З життя41 хвилина ago

PLEASE LET ME GO, I BEG YOU

Let me go, please, the woman whispered, her voice trembling like a cracked mirror. Im not going anywhere This is...

З життя48 хвилин ago

The Soul with Sapphire Eyes

The summer sun beat down mercilessly, the street simmering in heat. Sam hustled away from the bus shelter, a battered...

З життя2 години ago

How Souls Find Warmth

Victor Randolph lifted the collar of his crisp white shirt and barked, Nora, the tie! He snatched the silk strip...

З життя2 години ago

Look at her, off she goes to ‘run errands,’ chuckled a neighbour, softly enough to seem like a whisper, but loud enough to be heard.

Look at her, off to work again, whispered a neighbour, low enough to sound like a breath but loud enough...

З життя3 години ago

Dear Mama, Just You Try to Say She’s Not Good Enough!” Aunt Ilenuța Remarked to the Wealthy Lady Dressed in Luxurious Fur.

I still recall that bustling Saturday market in the old square of Bath, as if it were yesterday. Stalls brimmed...

З життя3 години ago

My Husband Lay in a Coma for a Week While I Cried by His Bedside—Then a Six-Year-Old Whispered, “I Feel Sorry for You, Lady… Whenever You Leave, He Throws a Party Here!”

June 3 I woke up to the empty echo of the flat, the kind of silence that feels heavy enough...

З життя4 години ago

Sasha’s Marvelous Miracle

I remember the little miracle that changed Ethels world. Ethel had been in the childrens home for a month now....

З життя4 години ago

God Rest His Soul: Are You the Widow of the Deceased? I’ve Got Something Important to Share That He Confided to Me on His Deathbed…

23October2025 Diary The rain was a soft mist over the old churchyard, and the black umbrellas swayed like raven wings...