Connect with us

Життя

Завагiтнiла від майбутньoгo зятя… Нe знаю й щo рoбити!

Avatar photo

Published

on

Я одна виховую доньку, мені 37, доньці 18. Сьогодні вона студентка, я не розумію, як так швидко минув час, коли вона встигла вирости. Мені було самотньо, адже раніше ми кожен день були разом, спілкувалися, гуляли і розмовляли про все.

Нещодавно дочка повідомила, що зустріла хлопця. Я була дуже рада за неї, сказала, щоб приводила його додому, познайомиться. Вона привела. Єгор був дуже симпатичний і не по роках розумний. Ми розмовляли всю ніч, потім я сказала дочці, що вона зробила гідний вибір.

Вони зустрічалися, я раділа, але до сих пір відчувала себе самотньо. Думала, що мені вже скоро сорок і життя особисте закінчиться. А потім подумала, чому вже, адже ще 37, і у мене все попереду. Стала чепуритися, частіше виходити з подругами в кафе і клуби. Але вci, кого я зустрічала, хотіли відносин на один день, а мені цього не треба було.

Одного разу дочка прийшла з вулиці в поганому настрої, запитала, що трапилося вона сказала, що посварилася з Єгором. І навідріз відмовилася говорити на цю тему. Каже, що більше з ним ніколи не буде. Я не в курсі, що у них сталося, але розуміла, що цей хлопець дуже хороший.

Через кілька днів Єгор прийшов до нас додому сам, бо донька трубку не брала. А вона в цей час кудись втекла з подругами. Я покликала хлопця попити чай, може прийде блудна дочка і вони поговорять. Ми сиділи, розмовляли, а потім, не знаю як, але ми почали цілуватися, і все закінчилося в спальні. Вранці парубок дуже бентежився, нічого не сказав, пішов.

А через кілька днів знову прийшов, і дочки знову не було вдома. Чи то спеціально, то чи так вийшло. Так у нас тривало три тижні. Дочка ні в яку не хотіла його прощати. А тут раптом заявила, що зрозуміла, що краще Єгора їй нікого не знайти. Я сказала йому, що потрібно повернутися до моєї дочки і зробити її щасливою. Він був згоден. Вже на наступний день вони радісно щебетали на кухні.

У якийсь момент я відчула, що мені погано, все болить. Вирішила сходити в лікарню, а лікар там мене приголомшив. Він сказав, що я вагітна. Я була в шоці. А потім згадала, що мій чоловік, який загинув дуже рано мріяв про двох дітей. Я вирішила залишити цю дитину. У мене за останні 7 років не було жодного чоловіка, тому я точно знала, хто батько цієї дитини.

Доньку потрібно було якось підготувати, я розповіла їй, що у мене з’явився коханець. Як вона була за мене рада. Але я тут же її припинила, сказала, що ми спілкувалися всього три тижні, і він пішов. Єгор був разом з нами, і все розумів.

Я сказала доньці, що у мене є ще одна новина, вони обидва напружилися. І я їм розповіла про вагітність. Дочка була в шоці, а по очах хлопця я побачила, що він все зрозумів. Але я нічого не могла сказати ні йому, ні кому більше.

Дочка з Єгором готуються до весілля, а у мене росте живіт. Що робити не знаю. Але нічого не кажу. З Єгором ми більше не спілкуємося, тому що я люблю свою дочку і вболіваю за її щастя.

Мене хвилює лише одне, коли народиться дитина, буде вже нічого не приховати. Ходжу до церкви, молюся, щоб дочка або синочок був схожий на мене.

Але не впевнена, що це трапиться, тому що я біленька, а Єгор з чорним волоссям і карими очима. Думаю, що його порода переб’є. Що тоді буде не знаю. Останнім часом я взагалі нічого не знаю, боюся, а поруч нікого немає.

Нещодавно, коли донька була на навчанні, він прийшов. Я не змогла встояти перед його чарівністю і здалася. Потім я йому все розповіла, але сказала, що ми можемо жити всі разом, тільки, щоб дочка нічого не знала.

Знаю, що веду себе неправильно, але люблю їх обох, що робити. Єгор пообіцяв мовчати. А сам чекає цю дитину.

Ходжу на останніх місяцях, Єгорка у всьому допомагає, а дочка здивована, з чого така ввічливість. Я його ні про що не прошу, він все робить сам. Мені здається, що дочку це бісить. Боюся, що хлопець не витримає і все розповість. Що тоді буде. Боюся втратити дочку.

Розумію, що вагітні стають дуже сентиментальними і боязкими, саме це зараз зі мною і відбувається. Не хочу заважати щастю дочки. Якщо потрібно буде, то я зовсім відійду, щоб не нагнітати. Але це буде потім, зараз потрібно дочекатися пологів, а там видно буде.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

тринадцять + п'ять =

Також цікаво:

З життя6 хвилин ago

Mother-in-Law’s Homemade Meat Patties

Mother-in-laws Meatballs Nigel and Alice had been married for three and a half years, and in all that time, Alice...

З життя1 годину ago

Cockroaches

Cockroaches Tonight the cockroaches in my head were dancing a jig again. Such a lively one, boisterous and wild. They...

З життя2 години ago

Four Months Ago I Became a Mum—But My Husband Never Got to Meet Our Son, Cancer Took Him When I Was Five Months Pregnant. I Thought Life Couldn’t Hold More Surprises… Until One Frosty Morning After My Shift, I Found an Abandoned Baby on a Park Bench—And the Decision I Made Shocked Everyone / 17:06. The Morning I Found a Baby Changed My Life: Returning Home After Work, I Was Drawn to the Quiet Cry of an Infant, Not an Animal, Shivering Alone. That Day Marked a Turning Point: Grieving, Struggling Alone, Cleaning Office Buildings to Make Ends Meet, With My Mother-in-Law Ruth’s Help—But That Morning, Wrapped in My Coat Against the Cold, I Heard It Again. The Baby Was Alone, Freezing on a Bench—I Couldn’t Leave Him. Taking Him Home, I Called the Police, My Hands Still Shaking as I Fed the Tiny Stranger. I Didn’t Know Then That a Single Phone Call Would Lead Me Back to the City Centre Office Where I Worked. There, the Baby’s Grandfather Thanked Me for Saving His Grandson—And Suddenly, Everything Changed: My Kindness Opened Doors I’d Never Imagined, A New Job, A New Life For Me and My Son—And Every Day, I Am Reminded That One Compassionate Decision Can Change Everything.

Four months ago, I gave birth to a son. My husband never got the chance to meet him; illness took...

З життя4 години ago

Friends Invited Themselves on Our Road Trip, Promised to Chip In, Then Said Upon Arrival: “You Were Going Anyway”

Youre not going to believe what happened to us on our last summer holiday. So, you know how Anna and...

З життя4 години ago

No Words Wasted

Without Another Word Ryan leaned back in his chair, relaxing a little after a hearty dinner. He took his time...

З життя6 години ago

A Nineties-Style Sofa

The Nineties Sofa Children, we have a surprise for you! beamed Margaret Thompson, glowing like a Christmas tree as she...

З життя6 години ago

I decided to bring my mother-in-law to live with us because she was seriously ill.

Since childhood, Ive always been someone whod lend a hand, even to an enemy in their time of need. I...

З життя8 години ago

The Poison of Envy

The Poison of Envy Tom, Im scared Emma nervously twisted a napkin between her fingers, her voice unsteady on the...