Connect with us

Життя

Завагiтнiла від майбутньoгo зятя… Нe знаю й щo рoбити!

Avatar photo

Published

on

Я одна виховую доньку, мені 37, доньці 18. Сьогодні вона студентка, я не розумію, як так швидко минув час, коли вона встигла вирости. Мені було самотньо, адже раніше ми кожен день були разом, спілкувалися, гуляли і розмовляли про все.

Нещодавно дочка повідомила, що зустріла хлопця. Я була дуже рада за неї, сказала, щоб приводила його додому, познайомиться. Вона привела. Єгор був дуже симпатичний і не по роках розумний. Ми розмовляли всю ніч, потім я сказала дочці, що вона зробила гідний вибір.

Вони зустрічалися, я раділа, але до сих пір відчувала себе самотньо. Думала, що мені вже скоро сорок і життя особисте закінчиться. А потім подумала, чому вже, адже ще 37, і у мене все попереду. Стала чепуритися, частіше виходити з подругами в кафе і клуби. Але вci, кого я зустрічала, хотіли відносин на один день, а мені цього не треба було.

Одного разу дочка прийшла з вулиці в поганому настрої, запитала, що трапилося вона сказала, що посварилася з Єгором. І навідріз відмовилася говорити на цю тему. Каже, що більше з ним ніколи не буде. Я не в курсі, що у них сталося, але розуміла, що цей хлопець дуже хороший.

Через кілька днів Єгор прийшов до нас додому сам, бо донька трубку не брала. А вона в цей час кудись втекла з подругами. Я покликала хлопця попити чай, може прийде блудна дочка і вони поговорять. Ми сиділи, розмовляли, а потім, не знаю як, але ми почали цілуватися, і все закінчилося в спальні. Вранці парубок дуже бентежився, нічого не сказав, пішов.

А через кілька днів знову прийшов, і дочки знову не було вдома. Чи то спеціально, то чи так вийшло. Так у нас тривало три тижні. Дочка ні в яку не хотіла його прощати. А тут раптом заявила, що зрозуміла, що краще Єгора їй нікого не знайти. Я сказала йому, що потрібно повернутися до моєї дочки і зробити її щасливою. Він був згоден. Вже на наступний день вони радісно щебетали на кухні.

У якийсь момент я відчула, що мені погано, все болить. Вирішила сходити в лікарню, а лікар там мене приголомшив. Він сказав, що я вагітна. Я була в шоці. А потім згадала, що мій чоловік, який загинув дуже рано мріяв про двох дітей. Я вирішила залишити цю дитину. У мене за останні 7 років не було жодного чоловіка, тому я точно знала, хто батько цієї дитини.

Доньку потрібно було якось підготувати, я розповіла їй, що у мене з’явився коханець. Як вона була за мене рада. Але я тут же її припинила, сказала, що ми спілкувалися всього три тижні, і він пішов. Єгор був разом з нами, і все розумів.

Я сказала доньці, що у мене є ще одна новина, вони обидва напружилися. І я їм розповіла про вагітність. Дочка була в шоці, а по очах хлопця я побачила, що він все зрозумів. Але я нічого не могла сказати ні йому, ні кому більше.

Дочка з Єгором готуються до весілля, а у мене росте живіт. Що робити не знаю. Але нічого не кажу. З Єгором ми більше не спілкуємося, тому що я люблю свою дочку і вболіваю за її щастя.

Мене хвилює лише одне, коли народиться дитина, буде вже нічого не приховати. Ходжу до церкви, молюся, щоб дочка або синочок був схожий на мене.

Але не впевнена, що це трапиться, тому що я біленька, а Єгор з чорним волоссям і карими очима. Думаю, що його порода переб’є. Що тоді буде не знаю. Останнім часом я взагалі нічого не знаю, боюся, а поруч нікого немає.

Нещодавно, коли донька була на навчанні, він прийшов. Я не змогла встояти перед його чарівністю і здалася. Потім я йому все розповіла, але сказала, що ми можемо жити всі разом, тільки, щоб дочка нічого не знала.

Знаю, що веду себе неправильно, але люблю їх обох, що робити. Єгор пообіцяв мовчати. А сам чекає цю дитину.

Ходжу на останніх місяцях, Єгорка у всьому допомагає, а дочка здивована, з чого така ввічливість. Я його ні про що не прошу, він все робить сам. Мені здається, що дочку це бісить. Боюся, що хлопець не витримає і все розповість. Що тоді буде. Боюся втратити дочку.

Розумію, що вагітні стають дуже сентиментальними і боязкими, саме це зараз зі мною і відбувається. Не хочу заважати щастю дочки. Якщо потрібно буде, то я зовсім відійду, щоб не нагнітати. Але це буде потім, зараз потрібно дочекатися пологів, а там видно буде.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

13 + 13 =

Також цікаво:

З життя1 день ago

At 43, Who Do You Belong To? A Husband Laughs as He Boots His Wife Out, Unaware Whose Doorstep He’ll Be Embracing in Three YearsThree years later, he found himself kneeling at the door of the modest cottage she had built, humbled by the love he had once dismissed.

If you walk through that door right now, therell be no turning back. Ill have every card blocked, Andrews voice...

З життя2 дні ago

Mum, sign away the cottage—it’s mine now. My daughter didn’t know I’ve not been her mother on paper for two months.

Mum, why are you standing there? Sign here and here and hand over the cottage by Sunday. Its mine now....

З життя2 дні ago

“Never turn up empty‑handed!” boasted the 59‑year‑old fiancé, pulling out a half‑opened tin of tea. How I gracefully showed him the door.

15November2026 London I have always thought that courting after fiftysomething was a pastime for those who have already settled into...

З життя2 дні ago

A dog rouses its owner at midnight and drags him into the garden—where a lone tree and the moon await.

In my consulting room it sometimes feels less like Im a veterinarian and more like the nightshift keeper of odd...

З життя2 дні ago

The clever-eyed otter begged villagers for aid, and in gratitude left a generous reward.

A keeneyed otter shuffles up to the dock, eyes wide and pleading, and in gratitude leaves a generous payment. It...

З життя2 дні ago

My husband and I sacrificed everything so our kids could have more, and in our twilight years we ended up utterly alone.

28October2025 Today I sat at the kitchen table and let the memories spill out, as if I were trying to...

З життя2 дні ago

I just realized we might be a somewhat misfit, dysfunctional familyYet, despite the chaos, we all gathered around the kitchen table, laughing at the absurdity of our tangled lives.

25June2026 Dear Diary, How lucky I feel that I have you, Alex, I thought, pulling my husband into a warm...

З життя2 дні ago

The Whisper Behind the GlassAs she pressed her palm to the cold pane, the faint murmur turned into a warning that only she could hear.

The orderlies, a woman with a weatherworn face and eyes dulled by endless witnessing of other people’s suffering, clumsily shifted...