Connect with us

З життя

Ваш внук, которому шесть лет: Встреча с Оксаной

Published

on

В небольшом городке под Самарой, где тополя шепчутся под ветром, а время течёт, словно широкая Волга, моя жизнь в одно мгновение перевернулась. Возвращаясь с работы, я услышала незнакомый голос. Оборачиваюсь — передо мной молодая женщина в скромном платье, а рядом мальчик с круглыми, как спелые яблоки, щеками. “Лидия Петровна, — сказала она, сжимая ладонь ребёнка, — я Светлана. А это ваш внук — Ваня. Ему уже шесть”.

Губы мои задрожали. В глазах помутнело — будто чьи-то пальцы сжали горло. Сын у меня один — Дмитрий, крепкий парень, менеджер в солидной фирме. Живёт в новостройке, машину купил в кредит, о свадьбе и не заикается. Да, втайне я мечтала о внуках, но не так же! Не с порога, без предупреждения, от чужой женщины!

Первая мысль: “Где же ошиблась?” Всю жизнь тянула лямку за двоих. После развода работала двадцать лет бухгалтером, копала огород, экономила на сапогах — лишь бы Дима учился. Горжусь им, да. Но сердце ныло, когда он, сменив третью подругу, бросал: “Мать, не лезь не в своё дело!” А я молчала. Ведь и сама в двадцать родила — без мужа, без денег, в коммуналке. Лишь года три назад он свозил меня в Сочи — первый раз видела море.

А теперь эта Светлана. Глаза у Вани — точь-в-точь Димины в детстве. “Я не прошу помощи, — прошептала она, подсовывая смятый карточный номер. — Просто… он ваша кровь. Если захотите — звоните”. Ушла быстро, оставив меня с комом в груди.

Дозвонилась до Димы. Он охрип от изумления: “Какая Светлана? А, та… Да я её лет пять не видел! Говорила что-то про ребёнка, но кто её знает…” Голос его стал резким, как зимний ветер. “Чего молчала-то столько лет? Подозрительно!” Я тихо спросила, когда они расстались. “В октябре, кажется”. А Ваня, по словам Светланы, родился в июне.

Набрала её снова. “Тест ДНК? — её смех прозвучал как удар. — Не унижайте меня, Лидия Петровна. Я не нищая, родители помогают, работаю в поликлинике. Ваня в школу осенью пойдёт”. Пауза. “Я пришла не за деньгами. Просто… вы имеете право знать”.

Вечер. Чай остывает. Руки сами листают альбом — вот Дима в первом классе, вот на выпускном. А в голове — Ванина улыбка. Что, если он правнук? Но вдруг это обман? Сын кричит в трубку: “Мать, не ведись!” А сердце рвётся к тому мальчишке.

Иду к зеркалу. Седая прядь, морщины… Сколько ещё ждать? Но страх остёр, как осколок: а если поверить — и снова остаться одной? Ванины глаза не дают спать. Выбора нет — или прыжок в пропасть, или вечное “а что если?”.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять + шість =

Також цікаво:

З життя56 хвилин ago

Забіжи, коли буде час

– Алло, Оленко? – почувся знайомий голос. Від несподіваного хвилювання, яке стиснуло горло, вона не могла вимовити й слова. Якби...

З життя2 години ago

Не лякайся, я ненадовго. Житиму тиждень, поки знайду дах над головою. Сподіваюся, не вигонишь.

— Не бойся, надовго не затримаюсь. Поживу тиждень-другий, поки з житлом не вирішусь. Не виженеш, сподіваюся, — промовила сестра. Ганна...

З життя3 години ago

Втілення надії в світі самоти

**Щоденник** Прокинулася я пізно. Перша думка — проспала. Дочка з онуком скоро схочуться, а я ще не приготувала сніданок. А...

З життя3 години ago

Не відпущу. Тобі бути зі мною!

**Щоденник Олега Петровича** — Можна? — У привідкриті двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом закінчено. Тільки за записом. Обличчя дівчини...

З життя4 години ago

Ключі від моєї свободи: прощавай, мама…

— Ключі від нашої квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо… Соломія познайомилася з Тарасом...

З життя4 години ago

Остання жертва

**Березень, 12, 2024** «Мамо, треба поговорити.» «Отаке невтішне початку…» – Іванна тривожно глянула на сина. Хлопець завжди був слухняним, розумним,...

З життя5 години ago

Вартість радості

**Ціна щастя** Лежачи на дивані, Денис прикрив очі й прислухався до звуків у домі та за вікном. Крізь склопакети долинали...

З життя5 години ago

Святковий подарунок

**Новорічний сюрприз** Оля поспішала додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Ще б пак — у її сумці лежали два...