Connect with us

З життя

Ваш внук, которому шесть лет: Встреча с Оксаной

Published

on

В небольшом городке под Самарой, где тополя шепчутся под ветром, а время течёт, словно широкая Волга, моя жизнь в одно мгновение перевернулась. Возвращаясь с работы, я услышала незнакомый голос. Оборачиваюсь — передо мной молодая женщина в скромном платье, а рядом мальчик с круглыми, как спелые яблоки, щеками. “Лидия Петровна, — сказала она, сжимая ладонь ребёнка, — я Светлана. А это ваш внук — Ваня. Ему уже шесть”.

Губы мои задрожали. В глазах помутнело — будто чьи-то пальцы сжали горло. Сын у меня один — Дмитрий, крепкий парень, менеджер в солидной фирме. Живёт в новостройке, машину купил в кредит, о свадьбе и не заикается. Да, втайне я мечтала о внуках, но не так же! Не с порога, без предупреждения, от чужой женщины!

Первая мысль: “Где же ошиблась?” Всю жизнь тянула лямку за двоих. После развода работала двадцать лет бухгалтером, копала огород, экономила на сапогах — лишь бы Дима учился. Горжусь им, да. Но сердце ныло, когда он, сменив третью подругу, бросал: “Мать, не лезь не в своё дело!” А я молчала. Ведь и сама в двадцать родила — без мужа, без денег, в коммуналке. Лишь года три назад он свозил меня в Сочи — первый раз видела море.

А теперь эта Светлана. Глаза у Вани — точь-в-точь Димины в детстве. “Я не прошу помощи, — прошептала она, подсовывая смятый карточный номер. — Просто… он ваша кровь. Если захотите — звоните”. Ушла быстро, оставив меня с комом в груди.

Дозвонилась до Димы. Он охрип от изумления: “Какая Светлана? А, та… Да я её лет пять не видел! Говорила что-то про ребёнка, но кто её знает…” Голос его стал резким, как зимний ветер. “Чего молчала-то столько лет? Подозрительно!” Я тихо спросила, когда они расстались. “В октябре, кажется”. А Ваня, по словам Светланы, родился в июне.

Набрала её снова. “Тест ДНК? — её смех прозвучал как удар. — Не унижайте меня, Лидия Петровна. Я не нищая, родители помогают, работаю в поликлинике. Ваня в школу осенью пойдёт”. Пауза. “Я пришла не за деньгами. Просто… вы имеете право знать”.

Вечер. Чай остывает. Руки сами листают альбом — вот Дима в первом классе, вот на выпускном. А в голове — Ванина улыбка. Что, если он правнук? Но вдруг это обман? Сын кричит в трубку: “Мать, не ведись!” А сердце рвётся к тому мальчишке.

Иду к зеркалу. Седая прядь, морщины… Сколько ещё ждать? Но страх остёр, как осколок: а если поверить — и снова остаться одной? Ванины глаза не дают спать. Выбора нет — или прыжок в пропасть, или вечное “а что если?”.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × чотири =

Також цікаво:

З життя59 хвилин ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя3 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя5 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя8 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя11 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя11 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя14 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...

З життя15 години ago

Кохання, що виникло з обману

Поглянувши у вікно, де мої діти грали у дворі з нашим псом Шептачем, зрозуміла: цей шлях від брехні до правди...