Connect with us

З життя

Вічне життя в тілі кішки

Published

on

Вона була вічною… Вічною кішкою. Що це було – мутація, особливий вид чи щось ще невідоме науці, вона не знала. Кішку це не цікавило. Вона просто жила.

Кішка пам’ятала, що спочатку жила біля річки. Потім пригадувала безкрайню суху пустелю. Густі ліси, степ. Яка різниця, аби лише можна було полювати, хоча полювання не завжди було вдалим. І тоді вона сама прийшла до людей. Так було безпечніше, і їжа завжди поруч з ними.
Минали століття, і кішка переїхала на інший континент. І не тому, що хотіла — просто на той момент вона була дуже цінною. І між золотом і кішкою навіть вагань не було. У ті часи завжди обирали кішку.
Але з роками цінність зменшувалась, і кішку продавали, губили, викидали, зраджували. Вона все одно постійно тягнулась до людей. Але не через любов — любові до цих дивних істот кішка не відчувала ані краплі.
Вона просто дуже хотіла жити, а іноді було так холодно! Зима приходила щороку, і пустеля тепер снилася лише у снах… Хто ж їй скаже, що з Африки давно-давно привезли її в Україну, але ніхто не міг розповісти про це кішці.
Скільки було з нею поруч людей, кішка не пам’ятає — вона не рахувала. Та й яка різниця, скільки їх — вони майже однакові. Завжди невдоволені невибагливим кольором, завжди здивовані, що кішка не приносить кошенят. А навіщо їй давати життя, якщо її життя й так вічне.
Черговий чоловік з’явився несподівано… Просто йшов, просто побачив. Він не знав, що годину тому цю кішку принесли і викинули, як відслужену річ.
Він просто помітив: ось кішка, їй холодно, а у нього є можливість її зігріти. Вона вже готувалась попроситись, принизитись… Та цього не знадобилось — її забрали і так.
Кішка зручно вмостилася на грудях, зігріта теплом тіла і загорнута в стару шубку. Що ж, ще один прохідний чоловік у її довгому котячому житті. Але чому ж їй хочеться, щоб цей парубок жив разом із нею таке ж вічне життя? Хай і черговий, але якийсь відразу майже рідний.
А він — проста людина, він просто жив. Переїхав з комунальної квартири в маленьку, одружився, народились діти, і вони отримали більшу квартиру. Кішка завжди була поруч і переїжджала разом з ним.
Вона все чекала: коли ж, як усім, вона набридне? Коли ж завершується життя з цим чоловіком? Але воно не закінчувалось. Вперше кішка була вельми здивована — її обожнювали, любили, жаліли. А те, що вона довго живе — хто ж тоді знав термін котячого віку, адже ще не придумали інтернету. А книг про кішок майже не писали.
Одружився, розлучився, виховав двох дітей. А те, що дружина пішла, так нехай буде щаслива, ніхто ж не зобов’язаний бути поруч із ним, якщо не хоче. А кішка хоче, вона ніби прив’язана до нього. Тільки чомусь зовсім не старіє, вона, як і раніше, була молода.
Це й зрозуміло! Він добре її годував і вирішив, що вся справа в чудовому харчуванні. Навіть у 90-ті він годував її краще, ніж себе. Бо він — сильний чоловік, а вона — маленька кішка, і якось гидко обділяти її заради себе.
Але, на жаль, він все ж не вічний… І, ухопившись за серце вночі, чоловік ледве віддихався. Кішка, як завжди, була поруч, з тривогою вдивляючись в рідне обличчя. І тоді вона зрозуміла, що жити без цього чоловіка більше не хоче! Їй не потрібне таке вічне життя!
Кажуть, що одного бажання недостатньо. А я скажу — це для людей, а коти все одно зроблять так, як їм треба. Це знає кожен любитель кішок — кішка все одно доб’ється свого. Вона підкорить під себе все і всіх. Природу це чи людину.
Вона почала старіти… Очі втратили яскравість, спина провисла, трохи опухли суглоби. Але чоловік цього не помічав, для нього вона була все такою ж прекрасною. Його кішка, яку він знайшов у 20 років, а тепер уже йому за вісімдесят.
Вони вийшли на захід і сиділи поруч на лавці, тісно притулившись одне до одного. Серце знову закололо, і чоловік тихо зітхнув. За себе він не переживав, думав тільки про свою кішку.
— Як же ти будеш, Лапочко, без мене?
Він погладив м’яку спинку. Кішка ще більш щільно притулилася до його бедра і поклала втомлену мордочку на рідні коліна. У такт погладжуванням муркнула нерозбірливо… А якби чоловік знав котячий язик, то обов’язково би зрозумів:
— А хто сказав, що я буду без тебе?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 3 =

Також цікаво:

З життя24 хвилини ago

Маленький друг на чотирьох лапах

**Щенок** Мар’янка з мамою жили удвох. Батько у Мар’янки, звісно, був, та тільки він їм був не потрібен. Про нього...

З життя1 годину ago

Якби тільки здогадувались про наслідки…

Якби знати, що так буде… Автобус підстрибував на вибоїнах. Водій лаявся, об’їжджаючи заповнені водою калюжі, інколи навіть виїжджав на зустрічну...

З життя2 години ago

Другий шанс на щастя

— Оленко, ти вже йдеш? — Подруга Марійка нетерпляче постукала наманікюреними нігтиками по стільниці. — Ні, ще затримаюсь. Чоловік має...

З життя3 години ago

Чи бачиш ти, як він на тебе дивиться? З любов’ю і захопленням

— Знаєш, як він на тебе дивиться? З любов’ю й захопленням, — промовила задоволена собою донька. Дмитро вийшов із ванної,...

З життя4 години ago

Чи знаєш ти, як він на тебе дивиться? З ніжністю і захопленням, – з гордістю промовила донька

Ой, слухай, як він дивиться на тебе? З любов’ю й захопленням, — вигукнула задоволена собою донька. Дмитро вийшов із ванної,...

З життя5 години ago

«Чи залишила вона мені доньку? – Валентин охопив жах, – цього не може бути. Вона обов’язково повернеться»

«Залишила мені дочку?» – від жахливої здогадки Олену кинуло в жар. «Ні, цього не може бути. Вона обов’язково повернеться.» Олена...

З життя6 години ago

Хірурги зневірилися — але любов старшої медсестри повернула її до життя

Світлиця лікарні була занурена у напівтемряву. Легке світло від настільної лампи ледве освітлювало обличчя дівчини. Їй щойно виповнилося п’ятнадцять, але...

З життя6 години ago

Я ПРИГОСТИВ БЕЗДОМНОГО ШАУРМОЮ І КАВИ — ВІН ВРУЧИВ МЕНІ ЗАПИСКУ І ПОПРОСИВ ПРОЧИТАТИ ЇЇ УДОМА.

Сьогодні був сірий вівторок, той самий, коли на душі важко без причини. Щойно закінчила стресову нараду в центрі й вирішила...