Connect with us

З життя

Відсуджу квартиру у дітей без жалю: прагну свободи в останні роки життя.

Published

on

Вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дуже хочу провести останні роки свого життя для себе.

Часто буває так, що люди похилого віку починають жалкувати про своє життя. Думають, як могли би прожити його краще, в якихось моментах вчинити інакше, щоб усе склалося на краще. Через це вони намагаються навчити своїх дітей не повторювати тих самих помилок.

Я ж вирішила зламати всі стереотипи. На схилі літ буду жити для себе. Адже все життя присвятила дітям, чоловіку та онукам. Одразу після школи вийшла заміж. Потім у сім’ї з’явилися дітки. Часу на себе не залишалося. Весь свій час віддавала родині. А тепер, коли мені вже сімдесят з копійками, ніхто не хоче мене бачити поруч. Діти у моїй же квартирі почуваються, як у своїй. Маю відчуття, що мене вже забули. Рідний син без мого дозволу поселив у квартирі онука з його дружиною. Моя думка їх уже не цікавить. І це після всіх витрачених на виховання років.

Тому я вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дійсно хочу провести останній період свого життя для себе. Звісно, всі мої родичі образилися. Почали навіть судитися, але завдяки підтримці мого чоловіка я змогла забрати квартиру. Виселила онука з дружиною зі своєї власності. Замінила всі замки на дверях для спокою душі. Звісно, квартира після моєї смерті залишиться дітям. Але поки я жива, хочу насолоджуватися моментами, яких бракувало в житті. Адже багато цінного часу було витрачено даремно.

Мої подружки хоч і шоковані, але відкрито підтримують мене. У них не вистачає сміливості зробити так само, і діти на них залишили правнуків, не зважаючи, важко їм чи ні. Я дуже здивована, що вони так себе не цінують. На мою думку, не поважають себе та свій час, який можуть витратити на себе, навіть на старості.

Можливо, я колись пожалію про своє рішення. Але поки я жива і можу відповідати за себе сама, хочу відпочити душею і тілом. Не думати про когось іншого.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 − 3 =

Також цікаво:

CZ15 години ago

Dceřina bouda u Orlíku

Jmenuju se Radek Vomáčka, je mi padesát čtyři a nejradši bych vám řekl, že žádná z těch šesti ztracených dětí...

IT15 години ago

Il nonno che ha pagato i miei debiti con la pensione e non me l’ha mai detto

Mi chiamo Enzo Ricci, ho diciannove anni e faccio il terzo anno all'istituto tecnico di Pordenone, sezione meccanica. Se oggi...

BG15 години ago

Прежда, която не лъже

Инвентарният номер беше четиристотин шейсет лева — цялото ѝ спестяване, което остана след погребението на Румен. Яна Бакалова стоеше в...

IT15 години ago

Non ti dico niente io, racconto solo quello che ho visto da vicino

Mi chiamo Edoardo Ferretti, ho trentaquattro anni e per sei anni sono stato il direttore operativo della Lindqvist Energia, una...

CZ16 години ago

Pes ze Smíchovského hřbitova

Každou neděli ráno jsem jezdila tramvají číslo 12 až na konečnou a odtamtud pěšky na hřbitov, s kyticí žlutých sedmikrásek...

IT1 день ago

Il contratto che Daniele non sapeva di aver già perso

Quella mattina ho fatto una cosa che Chiara non si aspettava: le ho lasciato il caffè pronto prima di uscire,...

LT1 день ago

Tėvo rankos sode Zarasų pakraštyje

Pro Petro Vilkausko namo langą matosi Zarasų ežeras — rudenį jis pilkas, kaip skalbinių vanduo. Gyventojai sako, kad spalį čia...

BG1 день ago

Жълто-зелената пътна чанта на Деми

Деси Вълчева остави телефона на плота с екрана надолу, сякаш искаше да му попречи да зазвъни отново. В кухнята на...