Connect with us

З життя

Відсуджу квартиру у дітей без жалю: прагну свободи в останні роки життя.

Published

on

Вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дуже хочу провести останні роки свого життя для себе.

Часто буває так, що люди похилого віку починають жалкувати про своє життя. Думають, як могли би прожити його краще, в якихось моментах вчинити інакше, щоб усе склалося на краще. Через це вони намагаються навчити своїх дітей не повторювати тих самих помилок.

Я ж вирішила зламати всі стереотипи. На схилі літ буду жити для себе. Адже все життя присвятила дітям, чоловіку та онукам. Одразу після школи вийшла заміж. Потім у сім’ї з’явилися дітки. Часу на себе не залишалося. Весь свій час віддавала родині. А тепер, коли мені вже сімдесят з копійками, ніхто не хоче мене бачити поруч. Діти у моїй же квартирі почуваються, як у своїй. Маю відчуття, що мене вже забули. Рідний син без мого дозволу поселив у квартирі онука з його дружиною. Моя думка їх уже не цікавить. І це після всіх витрачених на виховання років.

Тому я вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дійсно хочу провести останній період свого життя для себе. Звісно, всі мої родичі образилися. Почали навіть судитися, але завдяки підтримці мого чоловіка я змогла забрати квартиру. Виселила онука з дружиною зі своєї власності. Замінила всі замки на дверях для спокою душі. Звісно, квартира після моєї смерті залишиться дітям. Але поки я жива, хочу насолоджуватися моментами, яких бракувало в житті. Адже багато цінного часу було витрачено даремно.

Мої подружки хоч і шоковані, але відкрито підтримують мене. У них не вистачає сміливості зробити так само, і діти на них залишили правнуків, не зважаючи, важко їм чи ні. Я дуже здивована, що вони так себе не цінують. На мою думку, не поважають себе та свій час, який можуть витратити на себе, навіть на старості.

Можливо, я колись пожалію про своє рішення. Але поки я жива і можу відповідати за себе сама, хочу відпочити душею і тілом. Не думати про когось іншого.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

десять + дванадцять =

Також цікаво:

LT3 години ago

Katė prie sienos Radviliškio rajone, kurios niekas nesuprato tris dienas

Aš dirbu ūkyje netoli Radviliškio jau vienuolika metų — šeriu galvijus, tvarkau techniką, žiemą kūrenu katilą. Gyvūnai čia ne pramoga,...

LT3 години ago

Papūgos Kaziuko sąskaita

Aš esu Rimantas Vaitkevičius, keturiasdešimt septynerių, elektrikas iš Panevėžio, ir tą vakarą, kai uošvė Gražina atskubėjo pas mane su telefonu...

HE4 години ago

מזל טהור משכונת התקווה

יום שני היה אמור להיות היום שבו אני מחזירה את ברונו לעמותה. כבר תיאמתי עם המשאית של "תנו לחיות לחיות",...

HE5 години ago

נעמי חתכה את השיער בשביל טל מכיתה ו׳ 2, ומנהל בית הספר בקריית ביאליק התקשר בצעקות

השעה הייתה שבע ורבע בבוקר כשהטלפון צרח על השיש במטבח, ואני עוד עמדתי עם כוס נס קפה שלא הספקתי לגעת...

HE5 години ago

מוסך אחרי יעקב, שלוש מאות אלף שקל וכרטיס סים אחד

צביה אלמוג ניגבה את שולחן המטבח בפעם השלישית, למרות שהמשטח כבר נצץ. בחוץ, ברחוב בגין ברמת גן, השכן הוציא את...

HE5 години ago

**אופנוע בשביל שרה מבאר שבע**

תדי רוזנברג, בן שישים ושש, גמלאי, שלושים שנה עבד כמנהל משמרת במפעל זכוכית באזור התעשייה של באר שבע, ישב על...

LT7 години ago

Sena kuprinė iš Panevėžio turgaus

Man šešiasdešimt trys, ir kai anūkė parodė man savo naują kuprinę su ratukais ir šviesa, kuri žybsi kiekvieną žingsnį, aš...

LT8 години ago

Kačiukas iš Žirmūnų kiemo

Mano vardas Rasa, gyvenu Žirmūnuose, tipiniame blokiniame name Kareivių gatvėje. Prieš dvejus metus, lapkritį, iš Lesparko prieglaudos parsivežiau kalę… ne,...