Connect with us

З життя

Відсуджу квартиру у дітей без жалю: прагну свободи в останні роки життя.

Published

on

Вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дуже хочу провести останні роки свого життя для себе.

Часто буває так, що люди похилого віку починають жалкувати про своє життя. Думають, як могли би прожити його краще, в якихось моментах вчинити інакше, щоб усе склалося на краще. Через це вони намагаються навчити своїх дітей не повторювати тих самих помилок.

Я ж вирішила зламати всі стереотипи. На схилі літ буду жити для себе. Адже все життя присвятила дітям, чоловіку та онукам. Одразу після школи вийшла заміж. Потім у сім’ї з’явилися дітки. Часу на себе не залишалося. Весь свій час віддавала родині. А тепер, коли мені вже сімдесят з копійками, ніхто не хоче мене бачити поруч. Діти у моїй же квартирі почуваються, як у своїй. Маю відчуття, що мене вже забули. Рідний син без мого дозволу поселив у квартирі онука з його дружиною. Моя думка їх уже не цікавить. І це після всіх витрачених на виховання років.

Тому я вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дійсно хочу провести останній період свого життя для себе. Звісно, всі мої родичі образилися. Почали навіть судитися, але завдяки підтримці мого чоловіка я змогла забрати квартиру. Виселила онука з дружиною зі своєї власності. Замінила всі замки на дверях для спокою душі. Звісно, квартира після моєї смерті залишиться дітям. Але поки я жива, хочу насолоджуватися моментами, яких бракувало в житті. Адже багато цінного часу було витрачено даремно.

Мої подружки хоч і шоковані, але відкрито підтримують мене. У них не вистачає сміливості зробити так само, і діти на них залишили правнуків, не зважаючи, важко їм чи ні. Я дуже здивована, що вони так себе не цінують. На мою думку, не поважають себе та свій час, який можуть витратити на себе, навіть на старості.

Можливо, я колись пожалію про своє рішення. Але поки я жива і можу відповідати за себе сама, хочу відпочити душею і тілом. Не думати про когось іншого.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ять − 3 =

Також цікаво:

DE2 години ago

Не dein Ernst

# Nicht dein Ernst Ich arbeite seit neun Jahren bei der Stadtbibliothek in Freiburg, dritte Etage, Lesesaal Süd. Ich kenne...

UA2 години ago

Шість мішків корму та одна сука, яка ніколи не брала для себе

Богдан Заремба зачиняв зоомагазин на вулиці Стрийській у Львові о дев'ятій вечора, але зранку, піднімаючи ролети, щоразу перераховував мішки корму...

DE2 години ago

Die Werkstatt in der Feldstraße

Rosemarie Bähring stand um Viertel vor sechs am Fenster ihrer Zweizimmerwohnung in Bochum-Wattenscheid und sah zu, wie der Müllwagen die...

UA2 години ago

Автомайстерня на Городоцькій, яку тесть переписав на чужого

Оленка Гнатюк витирала руки об ганчірку, просякнуту машинним маслом, і дивилася, як Роман Дацюк — чоловік, якого вона знала всього...

DE8 години ago

Der Kittel, der zu groß wurde

Ich bin Krankenschwester in der geriatrischen Ambulanz eines städtischen Krankenhauses in Rosenheim, seit einundzwanzig Jahren, und wenn meine Schicht um...

DE9 години ago

Werkstattschlüssel für zwei

Vierzig Jahre Altersunterschied zwischen ihrem Sohn und dessen neuer Freundin – diese Zahl schrieb Renate Brockmann an jenem Sonntagabend dreimal...

UA9 години ago

Триста сімнадцять гривень за проїзд у маршрутці — і крапка

Зоя Дмитрівна поставила на стіл банку з-під кави, куди складала дрібні купюри на такий випадок, і порахувала ще раз. Триста...

UA9 години ago

Сімсот грамів пекорино за тещину примху

— Соломіє, твоя тахінна паста навіть на нормальний бринзовий рулет не тягне! — голос Ганни Остапівни розітнув кухню на четвертому...