Connect with us

З життя

Відсуджу квартиру у дітей без жалю: прагну свободи в останні роки життя.

Published

on

Вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дуже хочу провести останні роки свого життя для себе.

Часто буває так, що люди похилого віку починають жалкувати про своє життя. Думають, як могли би прожити його краще, в якихось моментах вчинити інакше, щоб усе склалося на краще. Через це вони намагаються навчити своїх дітей не повторювати тих самих помилок.

Я ж вирішила зламати всі стереотипи. На схилі літ буду жити для себе. Адже все життя присвятила дітям, чоловіку та онукам. Одразу після школи вийшла заміж. Потім у сім’ї з’явилися дітки. Часу на себе не залишалося. Весь свій час віддавала родині. А тепер, коли мені вже сімдесят з копійками, ніхто не хоче мене бачити поруч. Діти у моїй же квартирі почуваються, як у своїй. Маю відчуття, що мене вже забули. Рідний син без мого дозволу поселив у квартирі онука з його дружиною. Моя думка їх уже не цікавить. І це після всіх витрачених на виховання років.

Тому я вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дійсно хочу провести останній період свого життя для себе. Звісно, всі мої родичі образилися. Почали навіть судитися, але завдяки підтримці мого чоловіка я змогла забрати квартиру. Виселила онука з дружиною зі своєї власності. Замінила всі замки на дверях для спокою душі. Звісно, квартира після моєї смерті залишиться дітям. Але поки я жива, хочу насолоджуватися моментами, яких бракувало в житті. Адже багато цінного часу було витрачено даремно.

Мої подружки хоч і шоковані, але відкрито підтримують мене. У них не вистачає сміливості зробити так само, і діти на них залишили правнуків, не зважаючи, важко їм чи ні. Я дуже здивована, що вони так себе не цінують. На мою думку, не поважають себе та свій час, який можуть витратити на себе, навіть на старості.

Можливо, я колись пожалію про своє рішення. Але поки я жива і можу відповідати за себе сама, хочу відпочити душею і тілом. Не думати про когось іншого.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 2 =

Також цікаво:

LT3 хвилини ago

Vilko Nasrą turėjo pajudinti pirmą

Baltijos krantinės restorano banketinė salė Klaipėdoje spindėjo taip, kad net padavėjai žvalgydavosi į lubas — kristalo sietynai, balti rožių vainikai...

NL14 хвилин ago

Puur geluk op de Herengracht

Hij trouwde niet met Floor Vermeulen. Hij trouwde met het bedrijf van haar vader. Dat realiseerde ze zich pas op...

IT14 хвилин ago

Il cassetto con le culle di legno

Carla Ferraro aveva sessantotto anni e una certezza che portava come una ferita: non avrebbe mai cullato un nipote. Lo...

UA17 хвилин ago

Прасування під сумнів

Мене звати Любов Антонівна, мені сімдесят п'ять, і живу я в Чернігові, на вулиці Шевченка, у квартирі, де прожила сорок...

FR28 хвилин ago

Quand l’eau de l’étang garde le secret

Quand l'eau du lac garde le secret Elle avait sept ans quand ses jambes avaient cessé de la porter. Un...

EN58 хвилин ago

The Nanny Who Walked Through Fenwick Creek’s Storm

The night Odette Marchand's milk came in was the same night she buried her son. She didn't tell anyone that....

LT1 годину ago

Berniukas, kuris atidavė paskutinį kepaliuką

Vilniuje, prie Žaliojo tilto, gruodžio šaltis įsikando į kaulus taip, kad net balandžiai nesėdėjo ant tiltelio turėklų. Devynerių metų Lukas...

HE1 годину ago

הדלת שלא נפתחה בגבעתיים

— אל תדאגי, אחותך לא עוברת לגור אצלנו, — אמרה מאיה בקול שלא השאיר מקום לפרשנות. — וגם לא גיא,...