Connect with us

З життя

Відсуджу квартиру у дітей без жалю: прагну свободи в останні роки життя.

Published

on

Вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дуже хочу провести останні роки свого життя для себе.

Часто буває так, що люди похилого віку починають жалкувати про своє життя. Думають, як могли би прожити його краще, в якихось моментах вчинити інакше, щоб усе склалося на краще. Через це вони намагаються навчити своїх дітей не повторювати тих самих помилок.

Я ж вирішила зламати всі стереотипи. На схилі літ буду жити для себе. Адже все життя присвятила дітям, чоловіку та онукам. Одразу після школи вийшла заміж. Потім у сім’ї з’явилися дітки. Часу на себе не залишалося. Весь свій час віддавала родині. А тепер, коли мені вже сімдесят з копійками, ніхто не хоче мене бачити поруч. Діти у моїй же квартирі почуваються, як у своїй. Маю відчуття, що мене вже забули. Рідний син без мого дозволу поселив у квартирі онука з його дружиною. Моя думка їх уже не цікавить. І це після всіх витрачених на виховання років.

Тому я вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дійсно хочу провести останній період свого життя для себе. Звісно, всі мої родичі образилися. Почали навіть судитися, але завдяки підтримці мого чоловіка я змогла забрати квартиру. Виселила онука з дружиною зі своєї власності. Замінила всі замки на дверях для спокою душі. Звісно, квартира після моєї смерті залишиться дітям. Але поки я жива, хочу насолоджуватися моментами, яких бракувало в житті. Адже багато цінного часу було витрачено даремно.

Мої подружки хоч і шоковані, але відкрито підтримують мене. У них не вистачає сміливості зробити так само, і діти на них залишили правнуків, не зважаючи, важко їм чи ні. Я дуже здивована, що вони так себе не цінують. На мою думку, не поважають себе та свій час, який можуть витратити на себе, навіть на старості.

Можливо, я колись пожалію про своє рішення. Але поки я жива і можу відповідати за себе сама, хочу відпочити душею і тілом. Не думати про когось іншого.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × 3 =

Також цікаво:

UA8 хвилин ago

Дев’яносто дев’ять дзвінків Андрія з яхти під Одесою

Перше, що я побачила, коли зайшла в реанімаційну палату обласної лікарні, — тонку руку доньки серед трубок і крапельниць. Друге...

UA18 хвилин ago

Данилова частка. П’ять днів шлюбу і рахунок на моє прізвище

Наступного ранку після тієї вечері я не поїхала на роботу. Сиділа в нашій квартирі на Оболоні, дивилася у вікно на...

HE1 годину ago

גשרים מעל הירקון

ראובן קובלסקי היה בן שבעים ואחת, ועדיין לא הצליח להריח סולר בלי לחשוב על אחיו. הם גדלו בפתח תקווה, שני...

BG2 години ago

Последната услуга

Обаждането дойде, точно когато бях сипала зелен чай в каната. Вторник, малко след девет. Навън над "Витоша" валеше първият сняг,...

NL2 години ago

Het horloge van Bram

"Wat een prachtig serviceflat je hier hebt, Ineke. Mijn moeder gaat het hier heerlijk vinden." Renate zei het terwijl ze...

NL3 години ago

De vroege bedtijd van mevrouw Verhoeven

Ik ben loodgieter, drieënveertig jaar, en ik kom al bijna twintig jaar bij de familie Verhoeven in de Schilderswijk in...

NL4 години ago

Wat mij is ontglipt

Ik ben Bram Verstegen, en ik was tien jaar getrouwd met een vrouw die het land nooit kende zoals ik...

NL4 години ago

De notaris in de Van Woustraat

Ik werk al zeventien jaar als notarisklerk op een kantoor aan de Van Woustraat in Amsterdam-Zuid, en normaal gesproken onthoud...