Connect with us

З життя

Відсуджу квартиру у дітей без жалю: прагну свободи в останні роки життя.

Published

on

Вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дуже хочу провести останні роки свого життя для себе.

Часто буває так, що люди похилого віку починають жалкувати про своє життя. Думають, як могли би прожити його краще, в якихось моментах вчинити інакше, щоб усе склалося на краще. Через це вони намагаються навчити своїх дітей не повторювати тих самих помилок.

Я ж вирішила зламати всі стереотипи. На схилі літ буду жити для себе. Адже все життя присвятила дітям, чоловіку та онукам. Одразу після школи вийшла заміж. Потім у сім’ї з’явилися дітки. Часу на себе не залишалося. Весь свій час віддавала родині. А тепер, коли мені вже сімдесят з копійками, ніхто не хоче мене бачити поруч. Діти у моїй же квартирі почуваються, як у своїй. Маю відчуття, що мене вже забули. Рідний син без мого дозволу поселив у квартирі онука з його дружиною. Моя думка їх уже не цікавить. І це після всіх витрачених на виховання років.

Тому я вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дійсно хочу провести останній період свого життя для себе. Звісно, всі мої родичі образилися. Почали навіть судитися, але завдяки підтримці мого чоловіка я змогла забрати квартиру. Виселила онука з дружиною зі своєї власності. Замінила всі замки на дверях для спокою душі. Звісно, квартира після моєї смерті залишиться дітям. Але поки я жива, хочу насолоджуватися моментами, яких бракувало в житті. Адже багато цінного часу було витрачено даремно.

Мої подружки хоч і шоковані, але відкрито підтримують мене. У них не вистачає сміливості зробити так само, і діти на них залишили правнуків, не зважаючи, важко їм чи ні. Я дуже здивована, що вони так себе не цінують. На мою думку, не поважають себе та свій час, який можуть витратити на себе, навіть на старості.

Можливо, я колись пожалію про своє рішення. Але поки я жива і можу відповідати за себе сама, хочу відпочити душею і тілом. Не думати про когось іншого.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

16 − шість =

Також цікаво:

HE19 хвилин ago

המרתק של אבי מפי שידור החדשות

הניצוץ של הסירה האדומה עם תפוחי האדמה עוד עמד באוויר המטבח כשהוא נעל את החליפה הכהה, כל ישראלי שגדל בשנות...

HE48 хвилин ago

הסוד ששמרה רחל בן־עמי שש־עשרה שנה, בין הקירות של בית בן־גוריון בחולון

אני גרה מול המשפחה הזאת כבר תריסר שנים, בבניין ישן ברחוב בן־גוריון בחולון, שלוש קומות, בלי מעלית, עם עץ שקמה...

FR3 години ago

Rachel Lefèvre et les tulipes de la honte à l’aéroport de Lyon

Mon mari a accueilli sa maîtresse à l'aéroport de Lyon-Saint-Exupéry avec des tulipes blanches, puis m'a envoyé un texto :...

HE5 години ago

עשרים ושנה אלף שקל על הדלפק של אליאור

עשרים ואלף שקל על הדלפק של אליאור דליה מרקוביץ' עומדת בדלפק הקבלה של מרפאת השיניים ברחוב איבן גבירול, ומולה אליאור...

HE5 години ago

המוסך של אבא שלי לא שלכם, גברת שרון

אני לא בן־אדם שצועק. זה הדבר הראשון שכדאי לדעת עליי לפני שתשפטו אותי לפי מה שקרה בחניה של "פחחות גולן"...

HE7 години ago

המתנה של אורלי מרחוב ביל”ו

בת שישים ואחת. זה המספר שרשום בתעודת הזהות שלה, אבל אף אחד ברחוב ביל"ו בחולון לא זוכר לה יום הולדת...

BG7 години ago

Мамо, нямам време

Терасата в къщата над Трявна Иванка Петрова боядисала сама — лятото, когато внукът й навърши пет години. Сега боята се...

UA9 години ago

Чотирнадцять років і автомайстерня на вулиці Богдана Хмельницького

Я повісила трубку й ще хвилину сиділа з телефоном у руці, дивлячись на екран, де вже нічого не світилося. Дзвонила...