Connect with us

З життя

Відсуджу квартиру у дітей без жалю: прагну свободи в останні роки життя.

Published

on

Вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дуже хочу провести останні роки свого життя для себе.

Часто буває так, що люди похилого віку починають жалкувати про своє життя. Думають, як могли би прожити його краще, в якихось моментах вчинити інакше, щоб усе склалося на краще. Через це вони намагаються навчити своїх дітей не повторювати тих самих помилок.

Я ж вирішила зламати всі стереотипи. На схилі літ буду жити для себе. Адже все життя присвятила дітям, чоловіку та онукам. Одразу після школи вийшла заміж. Потім у сім’ї з’явилися дітки. Часу на себе не залишалося. Весь свій час віддавала родині. А тепер, коли мені вже сімдесят з копійками, ніхто не хоче мене бачити поруч. Діти у моїй же квартирі почуваються, як у своїй. Маю відчуття, що мене вже забули. Рідний син без мого дозволу поселив у квартирі онука з його дружиною. Моя думка їх уже не цікавить. І це після всіх витрачених на виховання років.

Тому я вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дійсно хочу провести останній період свого життя для себе. Звісно, всі мої родичі образилися. Почали навіть судитися, але завдяки підтримці мого чоловіка я змогла забрати квартиру. Виселила онука з дружиною зі своєї власності. Замінила всі замки на дверях для спокою душі. Звісно, квартира після моєї смерті залишиться дітям. Але поки я жива, хочу насолоджуватися моментами, яких бракувало в житті. Адже багато цінного часу було витрачено даремно.

Мої подружки хоч і шоковані, але відкрито підтримують мене. У них не вистачає сміливості зробити так само, і діти на них залишили правнуків, не зважаючи, важко їм чи ні. Я дуже здивована, що вони так себе не цінують. На мою думку, не поважають себе та свій час, який можуть витратити на себе, навіть на старості.

Можливо, я колись пожалію про своє рішення. Але поки я жива і можу відповідати за себе сама, хочу відпочити душею і тілом. Не думати про когось іншого.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

двадцять − вісімнадцять =

Також цікаво:

DE1 годину ago

Das Sparbuch von Marlene Hoffmann

Ich arbeite seit sechzehn Jahren als Kassiererin bei der Volksbank in Lüneburg, Filiale am Marktplatz, und man glaubt gar nicht,...

UA2 години ago

Наш сусід виявив украдені документи на квартиру за годину до дня народження онука

Мене звати Олег Гринчук, мені шістдесят два роки, я живу в панельній дев'ятиповерхівці на Троєщині вже двадцять три роки. Працюю...

DE2 години ago

Der Zaun in Wetterau

„Mutter, dieses Jahr schaff ich es wieder nicht, in Nürnberg vorbeizukommen." Renate Brandstetter sagte es am Telefon, den Blick auf...

DE2 години ago

Viktors kaltes Herz

Ich heiße Viktor Zerbe, bin achtunddreißig Jahre alt und fahre seit elf Jahren einen Rettungswagen in Bielefeld. Ich bin keine...

DE2 години ago

Werkstatt nach Manfred, zweihundertfünfzigtausend Euro und eine SIM-Karte

Karin Brandes wischte den Küchentisch zum dritten Mal ab, obwohl die Platte längst glänzte. Draußen, in Berlin-Spandau, führte der Nachbar...

DE2 години ago

Miri aus Ludwigshafen, die Rolltreppe, die stehen blieb, und der Rollstuhl, der mich heiratete

Es fing in der siebten Klasse an, am Geschwister-Scholl-Gymnasium in Ludwigshafen. Ich saß in der dritten Reihe und konnte nicht...

UA2 години ago

# Пан Ярко з Ірпеня і Його Три Секунди Тиші

Коли йому було вісім років, учителька викликала батьків до школи не через оцінки. Сказала, що хлопчик, найпевніше, має «дефект вимови»...

UA4 години ago

Донька майстра з Ковеля

Оксана Верещак пам'ятала той вечір у деталях, які не мали б лишитися: жовта лампочка над ганком мигтіла, бо батько так...