Connect with us

З життя

Відсуджу квартиру у дітей без жалю: прагну свободи в останні роки життя.

Published

on

Вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дуже хочу провести останні роки свого життя для себе.

Часто буває так, що люди похилого віку починають жалкувати про своє життя. Думають, як могли би прожити його краще, в якихось моментах вчинити інакше, щоб усе склалося на краще. Через це вони намагаються навчити своїх дітей не повторювати тих самих помилок.

Я ж вирішила зламати всі стереотипи. На схилі літ буду жити для себе. Адже все життя присвятила дітям, чоловіку та онукам. Одразу після школи вийшла заміж. Потім у сім’ї з’явилися дітки. Часу на себе не залишалося. Весь свій час віддавала родині. А тепер, коли мені вже сімдесят з копійками, ніхто не хоче мене бачити поруч. Діти у моїй же квартирі почуваються, як у своїй. Маю відчуття, що мене вже забули. Рідний син без мого дозволу поселив у квартирі онука з його дружиною. Моя думка їх уже не цікавить. І це після всіх витрачених на виховання років.

Тому я вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дійсно хочу провести останній період свого життя для себе. Звісно, всі мої родичі образилися. Почали навіть судитися, але завдяки підтримці мого чоловіка я змогла забрати квартиру. Виселила онука з дружиною зі своєї власності. Замінила всі замки на дверях для спокою душі. Звісно, квартира після моєї смерті залишиться дітям. Але поки я жива, хочу насолоджуватися моментами, яких бракувало в житті. Адже багато цінного часу було витрачено даремно.

Мої подружки хоч і шоковані, але відкрито підтримують мене. У них не вистачає сміливості зробити так само, і діти на них залишили правнуків, не зважаючи, важко їм чи ні. Я дуже здивована, що вони так себе не цінують. На мою думку, не поважають себе та свій час, який можуть витратити на себе, навіть на старості.

Можливо, я колись пожалію про своє рішення. Але поки я жива і можу відповідати за себе сама, хочу відпочити душею і тілом. Не думати про когось іншого.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × 3 =

Також цікаво:

З життя11 хвилин ago

I Welcomed My Friend After Her Divorce, Only to Realise I Was Gradually Turning Into A Housekeeper in My Own Home

I took in my friend Eleanor after her divorce, and over time I realised I was turning into a maid...

З життя12 хвилин ago

My Husband Decided to Send Our Son to the Countryside with His Mum Against My Wishes

My husband decided, against my will, to send our only son to his mothers village. Thomas, are you joking? I...

З життя1 годину ago

Kicked His Daughter Out in the Cold, Only to Realise Too Late…

Dad, Im hungry and I want to go out! little Emily squeaks again, climbing onto her fathers lap. Andrew Clark,...

З життя1 годину ago

Mother, I Forgive You!

Hey love, youve got to hear this its a wild, heartbreaking tale I just heard and Im still shaking. Mum,...

З життя1 годину ago

The Irreplaceable One

Hey love, let me tell you the whole thing its a proper rollercoaster. It all started when Poppy Hartley first...

З життя9 години ago

We’re Planning to Celebrate the New Year at Your Cottage. ‘I’ve Come for the Keys,’ said My Brother-in-Law’s Sister.

Were thinking of spending NewYears at your cottage. Im here for the keys, my sisterinlaw said. Why bother going up...

З життя9 години ago

You Can’t Be Serious, Kiera! You’re Thirty, Yet Living Like a Granny,” She Said, Plonking Herself Beside Her Daughter.

31October Its a cold night and Im sitting by the kitchen window, watching the faint glow of street lamps flicker...

З життя10 години ago

They Stole My Clothes, Cowboy! Save Me!” pleaded the Apache Woman at the Lake!

Steal my clothes, cowboy! Save me! the desperate woman shrieked from the fogshrouded pond, her voice echoing like a broken...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.