Connect with us

З життя

Відсуджу квартиру у дітей без жалю: прагну свободи в останні роки життя.

Published

on

Вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дуже хочу провести останні роки свого життя для себе.

Часто буває так, що люди похилого віку починають жалкувати про своє життя. Думають, як могли би прожити його краще, в якихось моментах вчинити інакше, щоб усе склалося на краще. Через це вони намагаються навчити своїх дітей не повторювати тих самих помилок.

Я ж вирішила зламати всі стереотипи. На схилі літ буду жити для себе. Адже все життя присвятила дітям, чоловіку та онукам. Одразу після школи вийшла заміж. Потім у сім’ї з’явилися дітки. Часу на себе не залишалося. Весь свій час віддавала родині. А тепер, коли мені вже сімдесят з копійками, ніхто не хоче мене бачити поруч. Діти у моїй же квартирі почуваються, як у своїй. Маю відчуття, що мене вже забули. Рідний син без мого дозволу поселив у квартирі онука з його дружиною. Моя думка їх уже не цікавить. І це після всіх витрачених на виховання років.

Тому я вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дійсно хочу провести останній період свого життя для себе. Звісно, всі мої родичі образилися. Почали навіть судитися, але завдяки підтримці мого чоловіка я змогла забрати квартиру. Виселила онука з дружиною зі своєї власності. Замінила всі замки на дверях для спокою душі. Звісно, квартира після моєї смерті залишиться дітям. Але поки я жива, хочу насолоджуватися моментами, яких бракувало в житті. Адже багато цінного часу було витрачено даремно.

Мої подружки хоч і шоковані, але відкрито підтримують мене. У них не вистачає сміливості зробити так само, і діти на них залишили правнуків, не зважаючи, важко їм чи ні. Я дуже здивована, що вони так себе не цінують. На мою думку, не поважають себе та свій час, який можуть витратити на себе, навіть на старості.

Можливо, я колись пожалію про своє рішення. Але поки я жива і можу відповідати за себе сама, хочу відпочити душею і тілом. Не думати про когось іншого.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

12 − 11 =

Також цікаво:

BG6 години ago

Трябва ли майка да живее „на издръжка” в апартамент, който сама е подарила

Казвам се Стоян, на петдесет и осем съм, работя като автомонтьор от трийсет и три години, имам собствен сервиз на...

BG9 години ago

Женихът отказа да бъде “благодарното момче” на сватбата си

Казвам се Валентин и преди две седмици на собствената ми сватба тъстенята ми обяви на шейсет гости, че се надява...

BG11 години ago

Грешният номер

Катя Радева се събуди от собствения си пулс. Коремът притискаше ребрата, сякаш някой бе напъхал вътре футболна топка. Три часа...

BG11 години ago

Старшина с кашона в двора на мотел “Калина

Казвам се Валентин Ковачев и съм на двайсет и шест. Онзи ден, когато ме изритаха от мотела край Севлиево, не...

BG11 години ago

Ключът за студиото в Поморие

Казвам се Деян и три години бях женен за Валерия. Сега, като гледам отстрани, разбирам, че всичко звучи иначе от...

BG20 години ago

Четиристотин левa за седем дни в болница

Четиристотин лева за седем дни в болница Четиристотин лева. Точно толкова плати майка ми, докато лежах цяла седмица в хирургията...

BG20 години ago

Числото, което свекърва ми използва против мен

Видях съобщението една четвъртък вечер. Пишеше: „Числото от рождената ти дата може да разкрие повече, отколкото си мислиш." Прелистих го,...

BG22 години ago

Къщата на Найден Ковачев без Нина Петрова

Казвам се Найден Ковачев, на четиридесет и осем години, и притежавам две хале за строителни материали на изхода на Хасково....