Connect with us

З життя

Відсуджу квартиру у дітей без жалю: прагну свободи в останні роки життя.

Published

on

Вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дуже хочу провести останні роки свого життя для себе.

Часто буває так, що люди похилого віку починають жалкувати про своє життя. Думають, як могли би прожити його краще, в якихось моментах вчинити інакше, щоб усе склалося на краще. Через це вони намагаються навчити своїх дітей не повторювати тих самих помилок.

Я ж вирішила зламати всі стереотипи. На схилі літ буду жити для себе. Адже все життя присвятила дітям, чоловіку та онукам. Одразу після школи вийшла заміж. Потім у сім’ї з’явилися дітки. Часу на себе не залишалося. Весь свій час віддавала родині. А тепер, коли мені вже сімдесят з копійками, ніхто не хоче мене бачити поруч. Діти у моїй же квартирі почуваються, як у своїй. Маю відчуття, що мене вже забули. Рідний син без мого дозволу поселив у квартирі онука з його дружиною. Моя думка їх уже не цікавить. І це після всіх витрачених на виховання років.

Тому я вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дійсно хочу провести останній період свого життя для себе. Звісно, всі мої родичі образилися. Почали навіть судитися, але завдяки підтримці мого чоловіка я змогла забрати квартиру. Виселила онука з дружиною зі своєї власності. Замінила всі замки на дверях для спокою душі. Звісно, квартира після моєї смерті залишиться дітям. Але поки я жива, хочу насолоджуватися моментами, яких бракувало в житті. Адже багато цінного часу було витрачено даремно.

Мої подружки хоч і шоковані, але відкрито підтримують мене. У них не вистачає сміливості зробити так само, і діти на них залишили правнуків, не зважаючи, важко їм чи ні. Я дуже здивована, що вони так себе не цінують. На мою думку, не поважають себе та свій час, який можуть витратити на себе, навіть на старості.

Можливо, я колись пожалію про своє рішення. Але поки я жива і можу відповідати за себе сама, хочу відпочити душею і тілом. Не думати про когось іншого.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

18 − 6 =

Також цікаво:

PL13 хвилин ago

Działka po babci Zuzanny — jak Konrad rozdał moje lato

— Ja już wszystko ustaliłem na lato. Mama bierze czerwiec, Kasia z dzieciakami lipiec, Tomek sierpień. Dobrze to rozplanowałem, nie?...

HU2 години ago

Nagyapám, Károly ruhája

Hatéves koromig normális családom volt — anyám, apám, egy lakás Kőbányán, kilátással a parkolóra és a sarki ABC-re. Aztán jött...

FR3 години ago

La robe bleu marine de Mireille Dufresne

Vingt-trois ans. C'est le temps que j'ai gardé cette robe bleu marine dans ma penderie à Villeneuve-sur-Lot, entre deux housses...

CZ3 години ago

Praha, 14. října, zahrada za plotem

Dnes to vyznívá jinak než před osmi lety Ta krabice v kuchyni pod skříňkou Toto je ta chvíle, na kterou...

NL5 години ago

Het horloge aan de pols van een jongen

Het was zo'n avond waarop ik even vergat wie ik eigenlijk was voordat ik rijk werd. Ik heette Martijn Dekker,...

CZ5 години ago

Správná volba

V restauraci U Zlaté Vážky na Vinohradech, v soukromém salonku s tlumenými lustry, seděla Simona Vránová sama u stolu pro...

IT5 години ago

Caroline Sterling e le sue lacrime finte sopra il tappeto di Villa Lario

Riccardo Montefiore sorrise come se avesse già vinto, e per un attimo lungo e silenzioso l'aula del Tribunale di Milano...

HE6 години ago

ריבה מגיעה בשעה שתיים, אחי יבוא ב-1990

הם חשבו שהיא לבד כיכר דיזנגוף, שעה תשע בבוקר, יום שלישי באוקטובר. בפינת בית קפה קטן ליד הכיכר, ארבעה גברים...