Connect with us

З життя

Відсуджу квартиру у дітей без жалю: прагну свободи в останні роки життя.

Published

on

Вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дуже хочу провести останні роки свого життя для себе.

Часто буває так, що люди похилого віку починають жалкувати про своє життя. Думають, як могли би прожити його краще, в якихось моментах вчинити інакше, щоб усе склалося на краще. Через це вони намагаються навчити своїх дітей не повторювати тих самих помилок.

Я ж вирішила зламати всі стереотипи. На схилі літ буду жити для себе. Адже все життя присвятила дітям, чоловіку та онукам. Одразу після школи вийшла заміж. Потім у сім’ї з’явилися дітки. Часу на себе не залишалося. Весь свій час віддавала родині. А тепер, коли мені вже сімдесят з копійками, ніхто не хоче мене бачити поруч. Діти у моїй же квартирі почуваються, як у своїй. Маю відчуття, що мене вже забули. Рідний син без мого дозволу поселив у квартирі онука з його дружиною. Моя думка їх уже не цікавить. І це після всіх витрачених на виховання років.

Тому я вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дійсно хочу провести останній період свого життя для себе. Звісно, всі мої родичі образилися. Почали навіть судитися, але завдяки підтримці мого чоловіка я змогла забрати квартиру. Виселила онука з дружиною зі своєї власності. Замінила всі замки на дверях для спокою душі. Звісно, квартира після моєї смерті залишиться дітям. Але поки я жива, хочу насолоджуватися моментами, яких бракувало в житті. Адже багато цінного часу було витрачено даремно.

Мої подружки хоч і шоковані, але відкрито підтримують мене. У них не вистачає сміливості зробити так само, і діти на них залишили правнуків, не зважаючи, важко їм чи ні. Я дуже здивована, що вони так себе не цінують. На мою думку, не поважають себе та свій час, який можуть витратити на себе, навіть на старості.

Можливо, я колись пожалію про своє рішення. Але поки я жива і можу відповідати за себе сама, хочу відпочити душею і тілом. Не думати про когось іншого.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ять + 5 =

Також цікаво:

FR39 хвилин ago

Mon grand-père sur la scène du bal de promo à Clermont-Ferrand

Je m'appelle Lison Fabre, j'ai dix-huit ans, et je vais vous raconter la soirée où mon grand-père a remis toute...

HU1 годину ago

Jobbágyvér a Balaton partján

Fekete Rozália hatvanhárom évesen is minden hajnalban ugyanazzal a mozdulattal nyitotta ki a veszprémi laborjának ajtaját. Harminckét éve dolgozott hematológusként,...

HE1 годину ago

הטבעת של אמילי מרחוב הגפן

קוראים לי אמילי, אני בת עשרים ותשע, ושלושה ימים לפני החתונה שלי קיבלתי ממרתה מתנה שהפכה את החיים שלי על...

EN2 години ago

The Sandwich Cart on Fifth Street

Marcus Hale pulled his Aston Martin up to the curb on Fifth Street at exactly noon, and the whole block...

UA2 години ago

Листопад, Чернігів, картина за підкладкою

У листопаді, коли дощі в Чернігові вже чіпляються за дахи й нікуди не поспішають, мене вигнали з дому, в якому...

NL2 години ago

Oma’s steekjes, Vanessa’s vuilnisbak, en de erfenis in de zoom

Vier maanden lang had Ria Verbeek elke avond na het eten haar handen in een kom heet water gehouden voordat...

IT4 години ago

Il campo dietro la cascina di Montalto

Si chiama Nerone, e quando l'ho preso al canile di Chieri me lo avevano detto chiaro: è stato un levriero...

FR4 години ago

Un mariage heureux, qu’ils disaient

J'habite depuis vingt-trois ans à Reims, dans une maison mitoyenne de la rue de Cernay dont la peinture des encadrements...