Connect with us

З життя

Відсуджу квартиру у дітей без жалю: прагну свободи в останні роки життя.

Published

on

Вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дуже хочу провести останні роки свого життя для себе.

Часто буває так, що люди похилого віку починають жалкувати про своє життя. Думають, як могли би прожити його краще, в якихось моментах вчинити інакше, щоб усе склалося на краще. Через це вони намагаються навчити своїх дітей не повторювати тих самих помилок.

Я ж вирішила зламати всі стереотипи. На схилі літ буду жити для себе. Адже все життя присвятила дітям, чоловіку та онукам. Одразу після школи вийшла заміж. Потім у сім’ї з’явилися дітки. Часу на себе не залишалося. Весь свій час віддавала родині. А тепер, коли мені вже сімдесят з копійками, ніхто не хоче мене бачити поруч. Діти у моїй же квартирі почуваються, як у своїй. Маю відчуття, що мене вже забули. Рідний син без мого дозволу поселив у квартирі онука з його дружиною. Моя думка їх уже не цікавить. І це після всіх витрачених на виховання років.

Тому я вирішила відсудити свою квартиру в дітей. І зовсім не відчуваю за це провини. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям все гаразд. Дійсно хочу провести останній період свого життя для себе. Звісно, всі мої родичі образилися. Почали навіть судитися, але завдяки підтримці мого чоловіка я змогла забрати квартиру. Виселила онука з дружиною зі своєї власності. Замінила всі замки на дверях для спокою душі. Звісно, квартира після моєї смерті залишиться дітям. Але поки я жива, хочу насолоджуватися моментами, яких бракувало в житті. Адже багато цінного часу було витрачено даремно.

Мої подружки хоч і шоковані, але відкрито підтримують мене. У них не вистачає сміливості зробити так само, і діти на них залишили правнуків, не зважаючи, важко їм чи ні. Я дуже здивована, що вони так себе не цінують. На мою думку, не поважають себе та свій час, який можуть витратити на себе, навіть на старості.

Можливо, я колись пожалію про своє рішення. Але поки я жива і можу відповідати за себе сама, хочу відпочити душею і тілом. Не думати про когось іншого.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × 5 =

Також цікаво:

З життя14 хвилин ago

«Через конфлікт з донькою я втратила можливість бачити онуку…»

Я йшла звичайною дорогою до садочка — тією самою, якою роками бігала за своєю улюбленою Олесею. Зазвичай онука побачала мене...

З життя25 хвилин ago

«Мы решили лишить детей наследства: пусть это будет их жизненным уроком»

«Мы решили лишить детей наследства. Пусть это станет для них уроком на всю жизнь» Мы с Татьяной всегда хотели быть...

З життя28 хвилин ago

«Кохання золовки: коли її дитина – наша відповідальність»

Липень, як завжди, ми з дітьми поїхали на дачу до батьків. Чоловікові з відпусткою не пощастило — лишився вдома, на...

З життя33 хвилини ago

«Золовка закохалась — і знову вся відповідальність за її дитину на нас»

У липні, як завжди, я з дітьми поїхала на дачу до батьків. Чоловікові з відпусткою не пощастило — лишився вдома,...

З життя35 хвилин ago

«Вона — моя мати… Але як боляче чути лише докори»

Вона — моя мати… Але як же болить чути від неї лише докори. Мені сорок один. І нібито я вже...

З життя39 хвилин ago

«Вона моя мати… Але як же боляче чути лише докори»

Вона — моя мати… Але як же боляче чути від неї лише докори. Мені сорок один. І ніби я вже...

З життя47 хвилин ago

«За столом с родителями, которые меня не признали»

Ця історія — не вигадка, не сценарій фільму і не міська легенда. Це реальність, від якої стискається сердце. Оповідь, почута...

З життя1 годину ago

«Через суперечку з дочкою я втратила право бачити онучку…»

Йшла звичною дорогою до дитячого садка — тією самою, якою вже роками бігаю за своєю улюбленицею Софійкою. Зазвичай онучка помічала...