Connect with us

З життя

Він покинув мене з трьома дітьми та літніми батьками, щоб виїхати з коханкою за кордон.

Published

on

На всі залишилася я з трьома дітьми та старими батьками – виїхав до Іспанії з коханкою

Я не змогла його утримати
Все почалося в день мого народження.

Тоді я жила в селі, грошей у мене було небагато, а у вітринах міських магазинів стільки всього красивого – очі розбігалися.

Особливо мені сподобалася одна пара босоніжок.

Стояла, дивилася на них і уявляла, як вони виглядатимуть на моїй нозі, як я пройду центральною вулицею, і всі оглядатимуться мені вслід…

І раптом хтось легенько підштовхнув мене ліктем.

Обернулася – переді мною стояв чоловік, усміхався.

– Красиві, так? – він кивнув на босоніжки.
– Так… – промимрила я, все ще дивлячись на вітрину.

– Підемо вип’ємо каву. А якщо я куплю ці босоніжки, підете на побачення?

Я знала, що у його очах виглядаю смішною та наївною, але мені було байдуже.

– Піду, – відповіла я.

Хотілося подарунка. Хотілося почуватися особливою хоча б одну ніч.

Ми сіли до кафе, він замовив мені торт, і я розповіла йому свою історію.

Розповіла, що батьки померли.

Це була правда.

Тільки батька я поховала насправді, а мати…

Мати я “поховала” у своїй голові ще в дитинстві, оскільки вона залишила мене немовлям.

Я сказала це так, щоб викликати жалість.

І мені вдалося.

Так все почалося.

Я все частіше приїжджала до міста, і ми зустрічалися.

Ярослав – так його звали – привів мене до себе, оточив увагою.

Спочатку це були босоніжки, потім сукні, прикраси, гарний парфум.

Але ні, не заради подарунків я стала його коханкою.

Я кохала його.

Я думала, що і він мене кохає.

Але я була дурна.

Я припустилася помилки, завагітнівши.

І була готова почути що завгодно:

– Нам цієї розлому більше не оминути.
– Розбирайся сама.
– Зроби аборт.

Але він сказав інше:

– Ти переїдеш до мене. Ми разом виховаємо дитину.

Я не могла повірити своєму щастю.

Мати зруйнувала моє життя

Ми одружилися.

Я була впевнена, що доля нарешті подарувала мені шанс.

А потім одного разу пролунав стук у двері.

Я відчинила – і ледь не зомліла.

На порозі стояла моя мати.

З пакетом квашеної капусти, ніби ми бачились учора.

Виявилося, хтось із сусідів пробовкався, де я тепер живу.

Вона прийшла миритися.

А Ярослав дізнався правду.

Дізнався, що я збрехала.

І в ту ж мить його кохання до мене зникло.

Він закричав, назвав мене провінціальною шахрайкою, запитав, чи не встане мій батько з могили, раз вже я так легко “викидаю” людей зі свого життя.

І вигнав.

Мене, мою матір та її капусту.

Я повірила йому знову – і знову помилилася

Я повернулася до бабусі й дідуся.

Відправила матір.

І залишилася одна з дитиною.

Але Ярослав все ж прийшов.

– Повернемося один до одного, – сказав він. – У нас адже є син.

І я повірила.

Наївна, я вирішила, що кохання переможе все.

Але він більше не привів мене до своєї квартири.

Ми оселилися в старому будинку його батьків – старих, яким потрібен був догляд.

Я погодилася.

Я робила все для нього, його батьків, нашого сина.

А згодом знову завагітніла.

Якось ми посварилися, і він з люттю нагадав мені:

– Не забувай, що ти тут просто гостя!

Ці слова врізалися в мене, як ніж.

І все ж я залишилася.

Повіряла, що кохання витримає всі випробування.

Коли народилася друга дитина, він сказав, що гроші стали проблемою, що його бізнес збанкрутував.

Тепер ми були рівні: у мене нічого не було, у нього – також.

А потім народилася третя дитина.

Я думала, що тепер уже нічого не зміниться, що ми будемо разом, незважаючи ні на що.

Він почав працювати ще більше. Йшов рано, повертався пізно.

Я вважала, що він старається заради сім’ї.

Я не помічала, як все руйнується.

Іспанія – квиток в нове життя… але не для мене

Одного разу він сказав:

– Я більше не можу так жити. Тут немає майбутнього. Я їду за кордон.

Я вірила йому.

Він був знеможений, пригнічений, втомлений.

Я навіть погодилася – нехай їде, нехай спробує заробити.

Але потім випадково дізналася правду.

В аеропорту на рейс до Іспанії було два квитки.

Один на його ім’я.

А другий – на ім’я жінки, з якою у нього були стосунки.

Я все зрозуміла.

Але не змогла його зупинити.

Він поїхав.

А я залишилася.

З трьома дітьми.

З його батьками, які вже не були для мене чужими.

З пустим домом і повною болем душею.

Я не знаю, як жити далі.

Просто сподіваюся, що колись це перестане так боліти.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шість + тринадцять =

Також цікаво:

З життя53 хвилини ago

Who Are You With, Little Girl?” I Asked.

The little girl looked up at me with wide, anxious eyes. “Excuse me, miss,” she whispered, “have you seen my...

З життя2 години ago

The Child Who Wouldn’t Speak… Until She Came Along

The Child No One Could Make Speak… Until She Came Along Lillian’s mother had been poorly for years. Every day...

З життя2 години ago

The Lonely Cleaning Lady Found a Phone in the Park – What She Saw When She Turned It On Left Her Stunned

The solitary street sweeper found a phone in the park. Switching it on, she stood frozen for a long time....

З життя3 години ago

The Child Who Wouldn’t Speak… Until She Came Along

**The Child Who Would Not Speak Until She Came** Margarets mother had long been ill. Each day was a struggleyet...

З життя4 години ago

On Our Golden Wedding Anniversary, My Husband Confessed He’s Loved Another Woman His Entire Life

On the day of our golden wedding anniversary, my husband confessed he’d loved another woman his whole life. “Not that...

З життя4 години ago

Romeo, my dear Romeo, we have twins!” Tanya sobbed into the phone. “They’re so tiny, just 5.5 pounds each, but perfectly healthy—everything’s wonderful!

“Rom, darling, it’s twins!” sobbed Tanya down the phone. “Theyre so tiny, just 5.5 pounds each, but theyre healthyeverythings fine!”...

З життя5 години ago

Ignat, Hurt by His Mother’s Behavior, Decided to Move Out and Live on His Own

Ignatius, wounded by his mothers behaviour, resolved to live apart from her. “You dont respect me at all!” The lingering...

З життя5 години ago

If the baby looks like my ex, I’ll refuse … I’ll give it life and then walk away!” – Lera muttered in a hollow voice

**Diary Entry 12th November 1989** *”If the baby looks like him, Ill give it up I swear, Ill give it...