З життя
Він уперше дізнався про новину, але не видав себе і спокійно вирушив додому.
Василь Іванович зберіг спокій, коли почув новину вперше. Попрощався з сусідкою і неквапливо пішов додому. Вдома надів найкращий костюм і взяв конверт із грошима, який уже давно підготував на весілля єдиного сина.
Василь Петрович поспішав на свято. Сьогодні планувався перший зустріч з майбутніми родичами. Роман сказав, куди під’їхати, але Василь погано знав цю частину міста. Тому вийшов раніше, аби не запізнитися. Як на зло, автобус застряг у заторі, і довелося довго чекати. Дістався на місце зустрічі лише за три години.
У ресторані за столом сидів лише Роман. Він пояснив, що батьки Вероніки дуже зайняті і не могли чекати, тому вже годину як пішли. Василь Іванович засмутився, що був причиною невдоволення майбутніх родичів. Час минав, син більше не згадував про нове знайомство, а батькові незручно було запитувати.
Одного весняного вихідного дня, прогулюючись парком, він зустрів колишню сусідку. Це була дивовижна людина, яка завжди все про всіх знала. Ніхто не знав, звідки вона черпає інформацію, але завжди могла розповісти всі новини. Ольга Антонівна першою заговорила з Василем Івановичем. Виявилося, що сьогодні весілля його сина Романа, а він просто прогулюється. У РАГСі збираються о третій годині, а в ресторані на п’яту вечора. Чому ж він досі не збирається?
Василь Іванович зберіг спокій і, попрощавшись із сусідкою, пішов додому. Там він надів свій найкращий костюм і взяв конверт із грошима, який давно приготував на весілля сина. Адже дружини вже немає, і потрібно самому потурбуватися про все.
До ресторану він дістався о восьмій вечора. Свято було в розпалі. Василь Іванович підйшов до мікрофона, попросивши уваги. Роман, червоний від сорому, дивився на батька, а Вероніка тримала його за руку, щось шепочучи. Батько сказав:
– Вітаю тебе, сину, і тебе, Вероніко, зі святом. Віднині життя ваше зміниться. Йдіть поруч рука об руку. Бажаю вам довгого життя поруч, щоб усі проблеми оминали, а радість була поруч. Хочу, щоб, коли ваші діти виростуть, вони пам’ятали про вас і цінували кожну хвилинку з батьками, адже наш час разом не буде вічним. По щоці батька скотилася сльоза.
Василь Іванович вручив подарунок молодятам і попрямував до виходу. Вероніка потягнула Романа за батьком, який збирався сідати в автобус. Діти попросили вибачення у батька і запросили повернутися. Утрьох вони зайшли назад до залу. Сват підійшов познайомитися та вибачився за попереднє ставлення. Час минув. Під пологовим будинком свати бурхливо обговорювали ім’я онуку, який сьогодні народився.
Jane Just Got Home from Maternity Ward – And Found a Second Fridge in the Kitchen. ‘This One’s Mine and Mum’s—Don’t Put Your Food Here,’ Said Her Husband.
Emma stepped back into her own home from the maternity wardand there, in the kitchen, stood a second fridge. “That...
On Her Way to the Store, Anna Suddenly Recognized the Mother of Her First True Love in the Elderly Woman Approaching Her—To Her Surprise, the Woman Recognized Her Too and Couldn’t Hold Back Her Tears.
On her way to the shop, Emily suddenly recognised the mother of her first true love in the elderly woman...
After descending the slope leading to the water, Michael assessed the cat’s chances of survival.
After descending the slope leading to the water, Michael assessed the cats chances of survival. The steady flow of the...
‘Excuse me… where am I?’ the woman asked softly, gazing out the car window as if she didn’t understand what was happening.
“Excuse me… where am I?” the woman murmured, staring blankly out the car window as though lost in a daze....
I’m sorry… where am I?” the woman whispered, staring out the car window as if she didn’t understand what was happening.
“Excuse me… where am I?” the woman asked softly, peering out the car window as if the world outside made...
Has He Still Not Called, Mom?” Andrew Asked, Looking at the Woman Seated at the Table with Bare, Vulnerable Eyes.
“Has he still not called, Mum?” asked Andrew, gazing at the woman hunched over the table with bare, pleading eyes....
Has He Still Not Called, Mum?” Asked Andrew, Gazing at the Woman Seated at the Table with Helpless Eyes.
**Diary Entry 23rd December, 1985** *”Has he still not called, Mum?” asked Andrew, staring at the woman sitting at the...
My Dad’s Second Wife Showed Up One Day with a Huge Box of Sweets and Two Excited Little Poodles Wagging Their Tails
One day, my dads new wife showed up with a big box of sweets and two little poodles wagging their...